Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №503/2139/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 18 березня 2026 р.

Справа: №503/2139/24

Суддя: Карташов О. Ю.

Номер провадження: 22-ц/813/1387/26

Справа № 503/2139/24

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про виділ частки із спільній власності

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про виділ частки із спільній власності, посилаючись на ту обставину, що в порядку успадкування є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 також успадкували по 1/3 частині кожна згаданого будинку, але не оформили свої спадкові права на свої частки у праві спільної власності. Водночас відповідач ОСОБА_2 , яка проживає в цьому будинку, не бажає добровільно здійснити його поділ.

У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав змушений пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить виділити йому із спільної власності на будинок АДРЕСА_1 , кімнату 1-3 площею 11,1 м2, половину кімнати 1-2 площею 8,95 м2, веранду 1-1 площею 11,6 м2, а господарські споруди та подвір`я залишити в загальному користуванні; припинити право спільної часткової власності на 1/3 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , яка належить йому; а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію за проведення експертної оцінки в сумі 1000 грн, а судовий збір за подання до суду позовної заяви (від сплати якого позивач звільнений) в сумі 1290,2 грн стягнути з відповідача в дохід держави.

15.10.2024 року позивач подав до суду позовну заяву в новій редакції від 15.10.2024 року (а.с.47-54), в якій просить суд виділити йому із спільної власності на будинок АДРЕСА_1 , кімнату 1-3 площею 11,1 м2, половину кімнати 1-2 площею 17,9 м2, веранду 1-1 площею 11,6 м2, а також господарські споруди: сарай, погріб, криницю, хвіртку та ворота, а подвір`я залишити в загальному користуванні; припинити право спільної часткової власності на 1/3 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , яка належить йому; а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію за проведення експертної оцінки в сумі 1000 грн, а судовий збір за подання до суду позовної заяви (від сплати якого позивач звільнений) в сумі 1290,2 грн стягнути з відповідача в дохід держави.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року відмовлено повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , про виділ частки із спільній власності.

Рішення суду вмотивовано тим, що заявлений позивачем позов пред`явлений до неналежного відповідача, тобто не до всіх відповідачів, яких стосується вирішення предмету спору у даній справі, а тому не можливо зробити висновки, щодо обґрунтованості або необґрунтованості пред`явленого позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року в повному обсязі, направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги скаржником зазначено те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує його законні права та інтереси. Скаржником зауважується, що суд не сприяв всебічному і повному розгляду та не забезпечено примусової явки сторін у справі, не організовано відеоконференцію з третьою особою яка проживає в Туреччині та не прийнято до уваги морально-етична поведінка його сестер.

Крім того, в скарзі акцентується увага на тому, що в ухвалі суду від 22.10.2024 року було встановлено, що позовна заява відповідає вимогам Закону та по ній відкрито провадження, проте вже в рішенні суду від 10.09.2025 встановлено, що позовна заява вже не відповідає вимогам та у позові відмовлено.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Мартинюка Ю.М. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити в повному обсязі, оскільки вона є необґрунтована та незаконно. Оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Від скаржника ОСОБА_1 також надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, свої вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Спадщину до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 успадкований позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на свою 1/3 частину зазначеного майна та 02.03.2023 року здійснено реєстрацію його права власності на відповідну частку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще не отримали своїх свідоцтв, про що свідчить зміст відповідного свідоцтва від 02.03.2023 року (а.с.18) та копія витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача ОСОБА_2 з листом-пропозицією щодо вирішення у добровільному порядку питання про виділення його частки зі спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який надіслав їй рекомендованим поштовим відправленням № 6600001458212, яке було отримане відповідачем 26.08.2024 року, про що свідчить копія самого листа-пропозиції від 21.08.2024 року (а.с.29-30) та копія поштового повідомлення № 6600001456732 (а.с.31) і копія фіскального чеку про оплату послуг за пересилання згаданого відправлення (а.с.31).

Однак, як зазначає позивач ОСОБА_1 та проти чого протягом судового розгляду справи не заперечено відповідачем ОСОБА_2 і її представником, згадане звернення залишене відповідачем без задоволення.

05.05.2025 року судовим експертом Консул Михалиною Євгенівною, на виконання ухвали суду від 19.02.2025 року (а.с.156-159), складено висновок №01/2025 за результатом проведення судової будівельно-технічної та оціночної-будівельної експертиз (а.с.161-177), в якому запропоновано один варіант здійснення виділу частки належної позивачу ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним наведенням поділу інших 2/3 цього майна між іншими його співвласниками (особами, які прийняли спадщину, але не здійснили оформлення своїх прав власності).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 яку позивачем визначено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, має спадкові права на зазначений об`єкт нерухомості у цій справі аналогічні відповідачу ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач звернуся з позовом не до кола всіх відповідачів (спадкоємців) яких стосується вирішення предмету спору у даній справі, а тому апеляційний суд приходить вважає, що суд апеляційної інстанції цій справі дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів наголошує, що розгляд справи без залучення належних відповідачів виключає можливість встановлення всіх обставин справи та ухвалення законного та справедливого судового рішення по суті спору.

Доводи апеляційної скарги про не вжиття заходів примусового забезпечення явки сторін у судове засідання, є безпідставними, оскільки виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Щодо невжиття судом першої інстанції спроб проведення судових засідань в режимі відеоконференції за участі третьої особи, яка проживає в Туреччині, апеляційний суд вважає за потрібним роз`яснити, що розгляд справ в режимі відеоконференції проводиться за клопотання особи яка її ініціює та відповідно до частини другої статті 212 ЦПК України участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду має відбуватись з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), месенджери до них не відносяться.

Загалом доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Також, апеляційний суд вважає за потрібним роз`яснити скаржнику, що відмова у задоволенні позову не позбавляє його права повторного звернення з зазначенням всього кола відповідачів яких стосується вирішення предмету спору.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua