Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №521/18964/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4765/26

Справа № 521/18964/25

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2025 року у складі судді Леонова О.С.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 30% від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася спільна донька - ОСОБА_3 .. Позивач зазначає, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Позивач є військовослужбовицею, однак наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з чим не отримує грошового забезпечення. Єдиним джерелом її доходу є соціальні виплати на дитину в розмірі 860,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач, який є військовослужбовцем та отримує стабільний дохід, не надає добровільної матеріальної допомоги на її утримання, хоча є працездатною особою, не має інших утриманців (непрацездатних батьків чи інших дітей) та спроможний надавати таку допомогу. Позивач посилається на норми ст.ст. 75, 84 Сімейного кодексу України, зазначаючи, що право дружини на утримання виникає незалежно від її матеріального становища та працездатності, за умови спроможності чоловіка надавати таку підтримку.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги частково та призначити стягнення аліментів з нього на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не менше 50% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб до досягнення ОСОБА_3 . 3-річного віку. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначав, що він добровільно та систематично надає матеріальну допомогу позивачці. За період з травня по грудень 2025 року ним було перераховано сукупно 326 515,57 грн, що в середньому становить близько 45 000 грн на місяць. Відповідач є військовослужбовцем, бере участь у бойових діях, і його дохід є мінливим. Відповідач несе значні додаткові витрати, пов`язані з проходженням служби та особистими потребами, зокрема: оплата оренди житла (м. Біла Церква, м. Павлоград), сплата кредитних зобов`язань перед банками (АТ КБ «Приватбанк», АТ «УкрСибБанк»), обслуговування автомобіля Jeep Grand Cherokee, що використовується для потреб підрозділу, та оплата послуг зв`язку Starlink. Крім того, відповідач зазначає, що у провадженні суду також перебуває справа про стягнення аліментів на дитину у розмірі 30% доходу. Задоволення позову дружини в аналогічному розмірі (30%) призведе до стягнення 60% сукупного доходу відповідача, що є надмірним тягарем та порушує його права.

У відповіді на відзив, позивачка додатково зазначила, що грошові перекази, на які посилається відповідач, здійснювалися нерегулярно та вимагали постійних прохань з її боку, що вона вважає принизливим. Також позивач заперечує проти врахування судом витрат відповідача на ремонт автомобіля та супутниковий зв`язок Starlink як обов`язкових витрат на потреби підрозділу, стверджуючи, що ці витрати є особистою ініціативою відповідача, а майно не перебуває на балансі військової частини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Визначено розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 15 % від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно. Стягнення аліментів проводити щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду мотивоване тим, що суд, врахувавши високий, хоча і змінний, дохід відповідача, наявність у нього обов`язкових витрат, пов`язаних із проходженням військової служби, а також кредитних зобов`язань, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову. Визначаючи розмір аліментів, суд виходив із необхідності забезпечення балансу між правом позивача на належне матеріальне утримання та можливістю відповідача виконувати свій обов`язок без покладення на нього надмірного фінансового тягаря. За таких обставин суд вважав справедливим визначити розмір аліментів на утримання позивача у розмірі 15 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що, на переконання суду, є достатнім для забезпечення її утримання та водночас залишає відповідачу достатньо коштів для власного утримання і виконання обов`язку щодо утримання дитини.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2025 року та винести нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та призначено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/10 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячне, але не менше 50% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше розміру мінімальної заробітної плати до досягнення ОСОБА_3 3-х річного віку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в період з дня народження спільної дитини з 06.05.2025 по дату складення апеляційної скарги відповідач перерахував на банківський рахунок позивачки суму в розмірі 374 615, 57 грн на потреби ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними квитанціями та скріншотами. З дати народження дитини, позивачка від відповідача отримувала в середньому десь 45000 грн. на місяць. Як вбачається з квитанцій утримання дитини і позивачки є регулярним та систематичним. Розмір коштів є мінливим, вказане пов`язане з тим, що відповідач має мінливий дохід. Тобто відповідач самостійно, добровільно надавав позивачці суми коштів на її утримання та на утримання дитини.

Також як зазначає скаржник, ОСОБА_1 з 01.01.2026 щомісячно буде отримувати додатково грошову допомогу від держави в розмірі 27 130, 84 грн. (відповідно до розміру грошового забезпечення перед відпусткою у зв`язку з вагітністю та пологами), що є більш ніж достатньою для покриття її особистих витрат.

Звертає увагу, що позивачка проживає зі своєю матір`ю та за оренду житла не сплачує, також в розпорядження має автомобіль. При цьому, відповідач готовий надавати гроші кошти позивачці на покриття її потреб (одяг, лікування, харчування, проживання, ремонт авто тощо), але з врахуванням розумності та раціональності. Зокрема відповідач просить врахувати, що відповідач може отримати травму під час несення військової служби, та втратити працездатність, як повністю так і частково, а тому в перспективі стягнення з Відповідача суми в розмірі 40 % (25% на дитину та 15% на утримання дружини) від усіх видів доходу, може призвести до поставлення його у скрутне становище.

Доводи скарги також мотивовані тим, що відповідач також має свої фінансові зобов`язання, зокрема відповідач, як офіцер щомісячно має постійну додаткову витрату на потреби підрозділу, а саме він власним коштом оплачує підключення до супутникового зв`язку двох станцій Starlink, що коштує 170 $ на місяць, що складає 7000-7100 грн. на місяць. Також відповідач орендує житло для особистих потреб в м. Біла Церква та сплачує за квартиру 12 000, 00 грн на місяць і витрати на комунальні послуги, які можуть складати близько 3000 грн. Крім того, відповідач має кредитні зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 210 055, 73 грн. та перед АТ «УкрСибБанк» в розмірі 49 971, 03 грн. Відповідач має витрати на харчування, лікування, придбання певних елементів тактичного одягу.

Зазначає, що відповідач не має стабільної за розміром заробітної плати, оскільки її розмір залежить від кількості бойових виходів, тощо. Тобто в один місяць (за умови активної участі у бойових діях) може надійти більша за розміром заробітна плата, натомість наступний місяць, може бути менш насиченим на події, а тому заробітна плата буде нарахована в меншому розмірі. Відповідач є офіцером, а тому як і будь-який військовослужбовець приймає участь у покритті витрат підрозділу на їхні потреби. Тобто військовослужбовці із власних зарплат збирають певну суму спільних коштів та витрачають їх на потреби підрозділу, а тому на відповідача покладено як звичайні обов`язки громадянина (оренда житла, сплата комунальних платежів, утримання дитини та дружини, матеріальна допомога батькам тощо) так і особливі пов`язані із несенням військової служби (придбання амуніції, придбавання тактичного одягу за сезоном, витрати на потреби підрозділу тощо). Тому просить суд врахувати його потреби та обов`язки, які пов`язані, як і з його особистими потребами (житло, одяг, харчування, ліки, тощо) так і з потребами Збройних Сил України (ремонт службового авто, оплата безперебійного інтернету, придбання амуніції, придбання форми, придбання військово-тактичного одягу та взуття, потреби підрозділу та грошову допомогу, яку відповідач, як офіцер надає пораненим побратимам в добровільній формі).

З огляду на це, відповідач вважає, що обставини, викладені у позовній заяві стосовно того, що відповідач ухиляється від матеріального утримання дружини, не відповідають дійсності. Вважає, що права позивачки на утримання не порушено, оскільки з вищенаведеного вбачається, що відповідач належним чином та у достатньому розмірі виконує свої обов`язки щодо утримання дружини.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу відхилити, рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2025 року залишити без змін, оскільки скаржник у своїй апеляційній скарзі жодного разу не послався на те, яка саме стаття ЦПК України порушена судом першої інстанції та в чому конкретно полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Викладені скаржником доводи зводяться до власного тлумачення встановлених судом першої інстанції обставин справи і в цілому до заперечення результату розгляду справи з наступних підстав. Так суд першої інстанції врахував що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і єдиний дохід на сьогодні це соціальні виплати. Фінансова підтримка відповідача має мінливий характер тож спрогнозувати її розмір неможливо. Стосовно тверджень відповідача про те, що він надавав позивачці матеріальну допомогу, зазначає, що дійсно, грошові кошти були перераховані на її рахунок. Але цей процес (випросить) був занадто болісний і кожного разу вона мала довести, що їй дійсно необхідні ті гроші. Так, в травні 2025 року відповідач перерахував позивачці крупну суму. В травні вона народила їх спільну дитину, вони ще були разом як подружжя та цього ж місяця вони хрестили їх дитину, відповідач прекрасно це знає, але зараз стверджує що ті кошти він перерахував особисто позивачці. Відповідач був присутній на тому святі, був в курсі витрат на стіл та подарунків кумам. На підтвердження цього факту суду надано свідоцтво про хрещення від 24.05.2025 та фото з хрещення дитини. Дитина перебуває на штучному вигодуванні і пачка дитячої суміші коштує близько 800 грн. Прикорм дитини і дитяче харчування теж вартує великих коштів. Памперси та дитяча гігієна, ліки, все вартує багато грошей.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 25.06.2026 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 .

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна донька – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Дитина проживає разом з матір`ю, яка здійснює фактичний догляд за нею. Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджується актом про місце проживання від 30.10.2025.

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовицею, має статус учасника бойових дій (посвідчення УБД), проте на момент розгляду справи перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з матеріалами справи, грошового забезпечення за місцем служби вона не отримує, а її дохід складається із соціальних виплат на дитину у розмірі 860,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, офіцером, бере участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Згідно з довідкою про доходи від 04.12.2025, виданою ВЧ НОМЕР_2 , та виписками з банківських рахунків, відповідач отримує грошове забезпечення, яке є змінним, проте регулярним. За період з травня по листопад 2025 року середньомісячний сукупний дохід відповідача (включно з додатковою винагородою) складав близько 193 000 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо надання утримання (аліментів) дружині, з якою проживає дитина, які регулюються положеннями ст.ст. 75, 80, 84 Сімейного кодексу України.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дружини.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Суд застосовує вказані норми, виходячи з того, що право дружини на утримання у цей період є безумовним (окрім умови спроможності чоловіка платити) та спрямоване на забезпечення інтересів матері та дитини в найбільш вразливий період їхнього життя.

При визначенні розміру аліментів суд керується ст. 80 СК України, яка передбачає можливість присудження аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів вкладених у апеляційній скарзі

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Отже головною умовою присудження аліментів, згідно з приписами ст. 84 СК України, є наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу вагітній дружині, або дружині, яка проживає із дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Заперечуючи проти визначеного судом першої інстанції розміру аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 15 % від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не повною мірою врахував його матеріальне становище, характер та мінливість отримуваного доходу, значний обсяг витрат, безпосередньо пов`язаних із проходженням військової служби, кредитні зобов`язання, а також те, що він добровільно та систематично надавав матеріальну допомогу позивачці та малолітній дитині, перерахувавши з дня народження дитини з 06.05.2025 і по дату складання апеляційної скарги на банківський рахунок позивачки суму в розмірі 374615,57 грн. Крім того, апелянт зазначає про отримання позивачкою державної допомоги, відсутність у неї витрат на оренду житла, а також наголошує, що визначення сукупного розміру аліментних зобов`язань у розмірі 40 % від його доходу (25 % на утримання дитини та 15 % на утримання дружини) не відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, самостійного заробітку не має, а її доходи складаються із соціальних виплат. Зазначає, що матеріальна допомога, яку добровільно надавав відповідач, мала мінливий характер та залежала від його волевиявлення, що й зумовило необхідність звернення до суду за захистом свого права. Також вказує на значні витрати, пов`язані з утриманням малолітньої дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 84 СК України підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач має достатній дохід та є спроможним надавати таке утримання.

Разом із тим доводи відзиву не спростовують доводів апеляційної скарги в частині визначеного судом розміру аліментів, оскільки при вирішенні питання про їх розмір суд повинен враховувати не лише потребу особи, яка має право на утримання, а й матеріальне становище платника аліментів, його реальну можливість надавати таке утримання та інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу, а його грошове забезпечення є значним, однак не має постійного розміру, оскільки залежить від виконання бойових завдань та інших складових грошового забезпечення військовослужбовця. Судом також встановлено наявність у відповідача витрат, пов`язаних із проходженням військової служби, зокрема на забезпечення засобами супутникового зв`язку, оренду житла за місцем проходження служби, обслуговування транспортного засобу, а також кредитних зобов`язань, що об`єктивно впливають на його реальну платоспроможність.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач ще до звернення позивачки до суду добровільно та систематично надавав їй матеріальне забезпечення, перераховуючи грошові кошти як на її утримання, так і на утримання спільної малолітньої дитини. Разом із тим сама по собі добровільна сплата коштів не позбавляє позивачку права на судовий захист та не звільняє відповідача від обов`язку щодо її утримання у випадках, передбачених законом.

Водночас, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції, встановивши наведені обставини, дійшов недостатньо обґрунтованого висновку про стягнення саме 15 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, не навівши переконливих мотивів, чому саме такий розмір є співмірним матеріальному становищу сторін та відповідає принципам розумності і справедливості.

Колегія суддів враховує, що відповідач має високий, однак мінливий дохід, який залежить від умов проходження військової служби, несе підтверджені матеріалами справи витрати, пов`язані з її проходженням, виконує інші фінансові зобов`язання, а також зобов`язаний утримувати малолітню дитину. Одночасно суд бере до уваги, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до статті 84 СК України має право на утримання від чоловіка.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що визначення аліментів на утримання дружини у розмірі 10 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача забезпечить справедливий баланс інтересів сторін, відповідатиме принципам розумності, достатності та співмірності, забезпечить право позивачки на належне матеріальне утримання та водночас не покладатиме на відповідача надмірного фінансового тягаря з урахуванням покладених на нього інших аліментних та майнових обов`язків.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру аліментів на утримання дружини шляхом їх стягнення у розмірі 10 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру аліментів на утримання дружини, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2025 року змінити, шляхом визначення розміру аліментів на утримання дружини в розмірі 10 відсотків від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, в решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе