Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №494/2156/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3683/26

Справа № 494/2156/25

Головуючий у першій інстанції Римар І. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року у складі судді Римар І.А.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 15000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати в розмірі 9450,00 грн. та аліменти за минулий час на утримання доньки за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 в розмірі 120000,00 грн. а також витрати, пов`язані з розгялдом справи, а саме на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що від шлюбу з відповідачем має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2024 року сторони перестали проживати як подружжя. ОСОБА_1 вказала, що фактично проживає разом з дочкою, яка повністю перебуває на її утриманні. Відповідач не допомагає виховувати дочку, не проявляє батьківську опіку, не спілкується з дитиною та не приймає участь у її утриманні. Дівчинка має проблеми зі здоров`ям, потребує постійного лікування, витрат на навчання. Дитина має проблеми з зором, на лікування зору у 2024 році ОСОБА_1 витратила 16500.00 грн., а станом на день подання позову витрати позивача на лікування зору дитини становлять 18900.00 грн. Так як дочка потребує постійних витрат, мати перераховує на її рахунок кишенькові кошти, сплачує комунальні послуги в квартирі, де проживає з дочкою, купує донці всі необхідні речі та одяг, витрачає кошти на харчування, канцелярію. Відповідач працездатного віку, фізично здоровий, має власний магазин, житловий будинок, транспортний засіб, однак жодним чином не допомагає дитині. У зв`язку з вищевказаним позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі у розмірі 15000.00 грн. щомісячно, також стягнути додаткові витрати у розмірі 9450.00 грн, аліменти на утримання дитини за минулий час у розмірі 120000.00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що він категорично заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі. Твердження позивача про ухилення відповідачем від утримання дитини не відповідає дійсності. Вимога позивача щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 15000.00 грн. є надмірною, майже вдвічі перевищує мінімальний дохід працездатної людини. Відповідач не ухиляється від обов`язку утримувати дитину, вважає за можливе визначити розмір аліментів на рівні рекомендованого розміру (прожиткового мінімуму) для дитини її віку, такий розмір відповідає вимогам закону та фінансовим можливостям відповідача. Вважає, що вимога про стягнення аліментів за минулий час є повністю безпідставною, оскільки позивач не довела умови за яких такі аліменти стягуються. ОСОБА_1 не вжила заходів щодо отримання коштів у відповідача за минулий час, у позові містяться посилання лише на звернення стосовно надання коштів ОСОБА_2 , що є неналежним доказом, факт ухилення відповідачем від надання коштів не доведений. ОСОБА_2 дбаючи про здоров`я дочки визнає вимогу щодо стягнення з нього коштів на компенсацію лікування дитини у розмірі 9450.00 грн. Також у позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000.00 грн., однак позовні вимоги майже всі є безпідставними, тому вважає, що витрати на професійну правничу допомогу повинні становити 2608.00 грн (а.с.99-101).

У відповіді на відзив, позивачка вказала, що вважає відзив необґрунтованим та безпідставним, на підтвердження доводів, викладених у відзиві, відповідач не долучив жодного доказу. Позивач не погоджується з твердженнями представника відповідача, що розрахунки є безпідставними, так як позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, а не у частці доходу. ОСОБА_1 купує донці усе необхідне, відповідач до подання позовної заяви до суду не виявив бажання приймати участі в утриманні дитини. Вважає вимогу про стягнення аліментів на дитину за минулий час є повністю правомірною, ОСОБА_2 відповідачем направлялась вимога, однак жодної відповіді не отримала. Банківські виписки доводять обґрунтованість позовних вимог, оскільки можуть підтвердити рух коштів та здійснення операцій по рахункам. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача долучено всі необхідні докази. Позивач на законній підставі звільнена від сплати судового збору, отже не повинна зазначати ціну позову. Представник позивача просила не приймати до уваги відзив, а позов задовольнити у повному обсязі (а.с.115-117).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі та додаткових витрат про стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі за минулий час – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 24.09.2025 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 9450 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачкою не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у заявленому розмірі 15 000 грн щомісячно. Врахувавши матеріальне становище сторін, те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, а також наявність у нього іншої дитини, суд визначив розмір аліментів у сумі 8 000 грн щомісячно, вважаючи такий розмір достатнім для забезпечення інтересів дитини та таким, що не порушує прав відповідача. Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача половини понесених позивачкою додаткових витрат на лікування дитини у сумі 9 450 грн, оскільки такі витрати підтверджені належними доказами, пов`язані із хворобою дитини, а відповідач участі у їх оплаті не брав. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення аліментів за минулий час, зазначивши, що позивачкою не доведено вжиття заходів щодо їх одержання до звернення до суду та факт ухилення відповідача від їх сплати у розумінні ч.2 ст. 191 СК України. Надану письмову вимогу про сплату аліментів суд визнав неналежним доказом, оскільки вона була направлена відповідачу вже після подання позову та сама по собі не підтверджує його свідомого ухилення від виконання обов`язку щодо утримання дитини. Також суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 4000,00 грн, виходячи з принципу співмірності, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року в частині стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3196 грн. щомісячно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не погоджується з вказаним рішенням в частині встановленого розміру аліментів, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час ухвалення рішення у цій справі, хоча суд і зазначив про наявність іншої дитини (утриманця), однак судом не було реально враховано, що на розгляді Березівського районного суду (у того ж судді Римар Л.А.) перебуває ще одна справа № 494/2155/25 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на повнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , що продовжує навчання. Відокремлений розгляд цих справ без врахування сукупного навантаження на відповідача призводить до штучного збільшення розміру аліментів. Виходячи з логіки суду у цій справі, а також принципу рівності прав дітей, існує ризик аналогічного або більшого задоволення вимог по іншому позову, що в сукупності за двома рішеннями становитиме понад 16000,00 грн. щомісячно. Така сума є явно безпідставною, суперечить законодавчо встановленим нормам, перевищує розумні потреби дітей та покладає на відповідача надмірний тягар. Отже в судовому рішенні відсутнє належне обґрунтування стягнутих сум, як для однієї дитини, так і належні правові висновки щодо розміру аліментів в світлі положень ст. 182 СК України за наявності у відповідача інших утриманців.

Також як зазначає скаржник, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 183 СК України щодо обмеження часток стягнення. Так, відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей зазвичай становить 1/3 його доходу. Суд першої інстанції, встановлюючи аліменти у твердій сумі 8 000 грн. лише на одну дитину, фактично проігнорував наявність іншого зобов`язання Відповідача. Сукупний розмір стягнень на двох дітей за логікою суду становитиме 16000,00 грн, що для Одеського регіону та м. Березівка є сумою, яка перевищує середній рівень доходу і, як наслідок, значно перевищує законодавчо визначену межу у 1/3 (33%) доходу для двох дітей. Стягнення аліментів у такому розмірі призведе до того, що загальний розмір відрахувань перевищить 50% доходу особи, на двох дітей.

Доводи скарги також мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б обґрунтовували такий аномально високий рівень витрат на 15-річну дитину у м. Березівка. Суд не вказав, при яких таких «особливих потребах» дитини її утримання має коштувати 16 000 грн. на місяць. Фактично суд поклав на відповідача одноосібний обов`язок щодо утримання спільної дитини, а ухвалене рішення дозволяє позивачу у цій справі взагалі усунутись від виконання обов`язку щодо утримання дитини. Сума у 8 000 грн. є не «справедливим балансом», а фактично є необґрунтованим покладенням надмірного тягаря на відповідача. Визначена судом сума щомісячних аліментів є безпідставною також з огляду на добровільне внесення відповідачем коштів на погашення «додаткових витрат» на дитину пов`язаних з її лікуванням та визнанням позову у цій частині.

Суд першої інстанції призначивши суму у розмірі 8000,00 грн., яка у 2.5 рази перевищує рекомендований розмір аліментів (3 196,00 грн/міс. для дитини відповідного віку), взагалі не встановив наявність у відповідача стабільного та високого доходу. Позивачем не було доведено, що матеріальний стан відповідача дозволяє сплачувати таку значну суму. Суд першої інстанції не навів мотивів відступу від законодавчо встановленого (рекомендованого) розміру аліментів у бік суттєвого збільшення за відсутності доведеного факту спроможності платника нести такі витрати.

Також на думку скаржника, суд неправильно визначив матеріальний стан відповідача як фізичної особи-підприємця. Зокрема визначення аліментів у розмірі 8 000 гривень виключно з підстав того, що особа має статус фізичної особи-підприємця, є неприйнятним та порушує принцип правової визначеності. Суд безпідставно визначив розмір аліментів на підставі суб`єктивних припущень про високу платоспроможність відповідача, що ґрунтуються виключно на його формальному статусі підприємця. Крім того, як зазначалось у відзиві та не спростовувалось позивачем, магазин, у якому відповідач здійснював діяльність, після розірвання шлюбних стосунків, фактично перебуває у повному та одноосібному володінні позивачки, що підтверджується виписками по рахунках (сплата комунальних послуг, замовленнятовару здійснюється нею). У зв`язку з воєнним станом в Україні, волонтерською діяльністю та переданням магазину колишній дружині, доходи ОСОБА_2 об`єктивно зменшились. Наразі статус підприємця є лише формою самозайнятості для виживання, а не джерелом розкоші. Відповідач не має в особистій власності нерухомості чи інших цінних активів, що підтверджує неможливість виконання рішення суду у визначеному розмірі. Таким чином, задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру аліментів і встановлення його у розумній фіксованій сумі (рекомендованого рівня) є єдиним рішенням, що узгоджується з вимогами закону та принципами справедливості. Це забезпечить неповнолітній дитині належне утримання, водночас враховуючи реальні можливості батька та його обов`язки перед іншими утриманцями.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року залишити без змін, оскільки з боку відповідача не було подано жодного доказу, щоб підтверджувало неможливість відповідача сплачувати доньці аліменти в розмірі 8000,00 грн. В наявності є докази, що навпаки підтверджують можливість скаржника сплачувати аліменти в розмірі 8000,00 грн., а саме платіжні інструкції по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 за жовтень 2025 року, за листопад 2025 року, за грудень 2025 року та за січень 2026 року. Факт сплати аліментів скаржником також підтверджує його згоду з рішенням суду першої інстанції, адже не оскарживши рішення Березівського районного суду ОСОБА_2 вже сплачує суму, яку призначив по аліментам суд першої інстанції. Відповідач не підтвердив свій «недостатній» для сплати аліментів майновий стан, не надав доказів відсутності чи наявності доходу. Більше того, суд не задовольнив клопотання позивача про витребування інформації про доходи відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання, який міститься в матеріалах справи. На даний момент відповідач фізично здоровий, активно займається підприємницькою діяльністю, веде свій бізнес. Не служить в Збройних Силах України, прикривається посвідченням волонтера, проте волонтерством не займається.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 25.06.2026 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 та представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 .

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Оскільки рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року оскаржується ОСОБА_2 лише в частині встановленого розміру аліментів, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.03.2010, народилась ОСОБА_3 , її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ від 03.09.2025, підписаного депутатом міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_7 , 2007 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н., проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Так, згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів вкладених у апеляційній скарзі

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, колегія суддів виходить із такого.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15000,00 грн щомісячно.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти саме у сумі 15000,00 грн щомісячно, матеріали справи не містять.

Водночас, визначаючи розмір аліментів у сумі 8000,00 грн щомісячно, суд першої інстанції фактично обмежився загальним посиланням на те, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та має іншу дитину на утриманні, не навівши належного обґрунтування, з яких саме встановлених обставин виходив при визначенні саме такого розміру аліментів та якими доказами підтверджується можливість відповідача сплачувати їх у зазначеній сумі.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що сам по собі статус фізичної особи-підприємця не може свідчити про стабільний чи значний дохід платника аліментів, оскільки закон не пов`язує обсяг аліментного обов`язку виключно із організаційно-правовим статусом особи.

Разом із тим доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо необхідності визначення аліментів у мінімальному чи рекомендованому законом розмірі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 182 СК України суд визначає розмір аліментів індивідуально з урахуванням усіх обставин справи, а тому рекомендований законом розмір не є граничним чи обов`язковим до застосування.

Також не можуть бути прийняті доводи апеляційної скарги про необхідність застосування положень ст.183 СК України щодо частки заробітку, оскільки у цій справі позивачкою заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а не у частці від доходу відповідача.

Колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, не позбавлений можливості отримувати дохід, а обов`язок щодо належного матеріального забезпечення дитини покладається на обох батьків. Наявність у відповідача іншої дитини, яка відповідно до статті 182 СК України є обставиною, що підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, не звільняє його від обов`язку брати належну участь в утриманні неповнолітньої доньки.

Разом з тим матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про отримання відповідачем стабільного доходу у такому розмірі, що безумовно давав би підстави для визначення аліментів саме у сумі 8000,00 грн щомісячно. Водночас і доводи ОСОБА_2 щодо неможливості сплачувати аліменти у розмірі, що перевищує рекомендований законом мінімум, належними та допустимими доказами також не підтверджені.

За таких обставин, виходячи із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого статтею 3 Конвенції про права дитини, положень статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, враховуючи вік дитини, її щоденні потреби, обов`язок обох батьків брати участь у її утриманні, матеріальне становище сторін, відсутність належних доказів високої платоспроможності відповідача, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами дитини та можливостями її батька, колегія суддів доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів підлягає зменшенню до 6000,00 грн щомісячно.

Саме такий розмір аліментів, на переконання колегії суддів, є достатнім для забезпечення належного утримання дитини, відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності, забезпечує баланс інтересів сторін і водночас не звільняє матір від рівного обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні дитини.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів підлягає зміні шляхом зменшення їх розміру з 8000,00 грн до 6000,00 грн щомісячно, а в іншій оскарженій частині підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат на дитину та витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не оскаржується, доводів щодо його незаконності чи необґрунтованості апеляційна скарга не містить, а тому в силу статті 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року змінити в частині розміру аліментів на дитину.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 24.09.2025 до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті, в оскаржуваній частині, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе