Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №127/33495/21 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/33495/21

Провадження №11-кп/801/393/2026

Категорія: 227

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 року у кримінальному провадженні, відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020000000489 від 08.12.2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

08.12.2019 року близько 20:50 год. водій ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Стельмаха у м. Вінниці, яка освітлюється ліхтарями вуличного освітлення, у напрямку вул. Келецької, поблизу трамвайної зупинки «вул. Стельмаха», неподалік буд. 29, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував відповідним чином на її зміну, внаслідок чого, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода похилого віку - ОСОБА_13 , яка переходила проїзну частину дороги по горизонтальній дорожній розмітці 1.14.1 «нерегульований пішохідний перехід» додатку 2 до Правил дорожнього руху, справа наліво по напрямку руху автомобіля, в момент її виходу на проїзну частину дороги не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим допустив наїзд на вказаного пішохода.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень загинула ІНФОРМАЦІЯ_2 під час надання медичної допомоги.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1180 від 18.12.2019 року, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено сполучну травму тіла: відкриту черепно-мозкову травму: синець в лівій очній ділянці, крововиливи в м`які тканини голови в лівій тім`яно-скронево-потиличній ділянці та в тім`яній ділянці, багатоуламкові переломи лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, тотальний субарахноїдальний та внутрішньошлуночкові крововиливи; травматичне руйнування речовини головного мозку лівої скроневої долі; закриту травму грудей: переломи 1-6 ребер зліва з ушкодженням пристінкової плеври, забиття легень, переломи кісток тазу, закриті переломи обох гомілкових кісток лівої нижньої кінцівки; синці на кінцівках. Вказана травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення, та стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_13 настала від сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю є причинний зв`язок.

Згідно з висновком судової токсикологічної експертизи № 3393 від 17.12.2029 року, в крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 о/оо.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 34/21-29 від 11.03.2021 року, у діях водія автомобіля марки «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 і п. 18.1 Правил дорожнього руху, недотримання яких, з технічної точки зору у своїй сукупності перебуває у причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-21/6605-IT від 11.05.2021 в ситуації, яка склалася, водій автомобіля марки «Skoda Octavia» ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, виконавши вимоги п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, останній не допустив би наїзд на пішохода.

В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля марки «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху. Невідповідність п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року, у ситуації, яка склалася, водій автомобіля марки «Skoda Octavia» ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, тобто виконавши вимоги п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху останній не допустив би наїзд на пішохода.

В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, невідповідність п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_7 порушив вимоги п. п. 1.7., 2.3 б), 2.9. а), 12.3., 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких:

п. 1.7 - водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;

п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9. а) - водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 12.3. - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 18.1. - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення водієм ОСОБА_7 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди - настанням смерті потерпілої ОСОБА_13 .

Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Ухвалити свій вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 року скасувати через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду викладених у судовму рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.

Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набуття вироком суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати по проведенню експертиз в сумі тридцять шість тисяч шістдесят гривень на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2019 року, на автомобіль марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 , - скасовано

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 триста тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 триста тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_14 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 триста тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено долю речових доказів.

Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання належним чином не оцінив ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, конкретних обставин вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_7 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, здійснив наїзд на потерпілу на пішохідному переході, з метою уникнення кримінальної відповідальності надав слідчому неправдиві показання щодо перебування за кермом його матері ОСОБА_15 , чим перешкоджав встановленню реальних обставин кримінального правопорушення, не визнав свою винуватість під час судового розгляду, не відшкодував потерпілим завдану шкоду, не попросив в них вибачення за вчинене.

У зв`язку з викладеним, за встановлених обставин покарання у виді 5 років позбавлення волі не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.

Строк покарання у виді 5 років позбавлення волі, визначений судом першої інстанції, не відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Таким чином, покарання, призначене судом ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та є явно несправедливим у розумінні ст. 414 КПК України внаслідок його м`якості.

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 мотивовано тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 23 КПК України безпосередньо не дослідив докази, які надавалися прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого, зокрема не дослідив речовий доказ автомобіль марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд безпідставно, недостатньо обгрунтовано відкинув і не врахував висновки експертиз, відповідно до яких обвинувачений не мав можливості уникнути наїзду на пішохода.

Суд безпідставно не взяв до уваги три експертизи - висновок комісійної, комплексної судової авто технічної, транспортно - трасо логічної експертизи № 118/1733/1734/20-21 від 18.03.2020, відповідно до висновку якої: небезпека для руху водію ОСОБА_7 , відповідно до вимог п. 1.10;18.1;,4.14 (а,б) ПДР, буде виникати з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги. Дії водія ОСОБА_7 регламентувались п. 12.2;12.3;12.4 ПДР; максимальна відстань на якій перебував автомобіль «Шкода Октавіа» від смугу руху пішохода, в момент виходу останньої на проїзну частину, становить 16,7-20,0 метри; водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду, в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Також, суд безпідставно не взяв до уваги висновок комісійної, комплексної судової авто технічної, транспортно - трасо логічної експертизи № 15896/20370 від 21.12.2020. Експертиза проводилась експертами « Інституту судових експертиз ім.. Засл.проф. М.С. Бокаріуса» м. Харків, відповідно до висновку якого, водій автомобіля не мав технічної можливості уникнути наїзду. В діях водій ОСОБА_7 невідповідності вимогам ПДР, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події ДТП, не вбачається.

А також, не взяв до уваги висновок експерта № СЕ-19-21/41154-ІТ від 20.06.2022. який проводився експерами ДНДЕКЦ при МВС України, згідно висновку якого водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду, в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Натомість, суд не визнав три експертизи недопустимими доказами висновок експерта Чернівецького відділення КНДІСЕ № 34/21-29 від 11.03.2021; висновок експертів № СЕ-19/102- 21/6605-ІТ від 11.05.2021; висновок експертів № СЕ-19/102-21/14641 від 13.10.2021, оскільки вони проводились слідчим по матеріалам справи, які стороні захисту не відкривались, оскільки були виготовлені слідчим як копії, місце знаходження матеріалів зі справи, які надавались експертам, стороні захисту невідоме.

Суд незаконно взяв до уваги висновок експерта № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021, на підтвердження його винуватості, і не звернув уваги, що експертиза проводилась з урахуванням (у вихідних даних) відомостей про темп руху пішохода з моменту виходу на проїзну частину дороги до наїзду, зі слів свідків, які не були очевидцями події - ОСОБА_16 , і ОСОБА_17 .

Обвинувачений вказує, що був тверезий, а відтак висновок суду про його перебування у стані алкогольного сп`яніння є незаконним.

Суд не врахував, що постанова прокурора ОСОБА_18 про отримання зразків крові

ОСОБА_7 для експертного дослідження, була винесена 08.12.2020 року, тобто через рік

після того як була вчинена подія і були внесені відомості до ЄРДР.

Судом було незаконно стягнуто кошти на користь потерпілих.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу прокурора, відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого,

захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задоволити апеляційну скаргусторони захисту, відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, представників потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які просили задоволити апеляційну скаргу прокурора, відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підримали думку своїх представників,дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із положеннями ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 91 КПК України встановив обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Перевіривши рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає, що судом вірно в обгрунтування висновків щодо доведності вини ОСОБА_19 покладено покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , письмові докази, а саме:

- протокол огляду місця ДТП від 08.12.2019 року, відповідно до якого проводився огляд ділянки автодороги по вул. Стельмаха в м. Вінниця. Оглядом встановлено, що вказана ділянка дороги є прямою, має дві смуги руху та нерегульований пішохідний перехід, видимість дорожньої розмітки, пішохідного переходу не обмежена. Посередині дороги знаходиться автомобіль марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 . Передня частина автомобіля направлена в напрямку вул. Келецька. На вказаному автомобілі наявні механічні пошкодження: передньої правої фари, переднього правого крила, правого дзеркала заднього огляду, правої передньої стійки, відсутня решітка бампера біля правої протитуманної фари. Слідів юзу, подряпин на дорожньому покритті не виявлено;

- протокол додаткового огляду місця події від 15.12.2019 року, відповідно до якого проводився огляд ділянки автодороги по вул. Стельмаха в районі трамвайної зупинки «Стельмаха», що навпроти будинку № 29 в м. Вінниця;

- протокол огляду речового доказу від 21.01.2020 року з фототаблицею, відповідно до якого оглядався автомобіль марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 . На вказаному автомобілі наявні пошкодження в передній правій частині та правій бічній частині спереду;

- довідку КЗ ВОНД «Соціотерапія» № 92 від 26.03.2020 року, відповідно до якої 09.12.2019 року о 00:15 год. проведено огляд ОСОБА_7 . Згідно з висновком медичного огляду від 09.12.2019 року складеного о 00:25 год., у ОСОБА_7 виявлено алкогольне сп`яніння легкого ступеня (алкотест 6820 – 0,93 о/оо, аналіз сечі на етанол – 1,4 о/оо);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_21 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_7 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_15 , відповідно до якого остання розповідала про обставини ДТП та показувала на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_21 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_19 , відповідно до якого остання розповідала про обставини ДТП та показувала на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- висновок експерта № 820 від 21.01.2020 року, відповідно до якого рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходяться у працездатному стані;

- висновок експерта № 3393 від 17.12.2019 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_7 методом газово-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 о/оо;

- висновок експерта № 1180 від 18.12.2019 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено сполучну травму тіла: відкриту черепно-мозкову травму: синець в лівій очній ділянці, крововиливи в м`які тканини голови в лівій тім`яно-скронево-потиличній ділянці та в тім`яній ділянці, багатоуламкові переломи лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, тотальний субарахноїдальний та внутрішньошлуночкові крововиливи; травматичне руйнування речовини головного мозку лівої скроневої долі; закриту травму грудей: переломи 1-6 ребер зліва з ушкодженням пристінкової плеври, забиття легень, переломи кісток тазу, закриті переломи обох гомілкових кісток лівої нижньої кінцівки; синці на кінцівках. Вказана травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення, та стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_13 настала від сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю є причинний зв`язок. Характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_13 свідчать про те, що в момент первинного контакту з транспортним засобом вона знаходилася у вертикальному положенні, рухалася та була звернута до транспортного засобу лівими боковими поверхнями тіла. На момент настання смерті ОСОБА_13 була твереза;

- висновок експерта № 175, 176 від 24.01.2020 року, відповідно до якого на куртці та лівому чоботі ОСОБА_13 виявлені пошкодження. Одяг потерпілої майже повністю просякнутий речовиною бурого кольору, схожою на кров;

- копі. медичної картки хворого № 2851 на ім`я ОСОБА_13 ;

- висновок експерта № 34/21-29 від 11.03.2021 року, відповідно до якого у діях водія автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 і п. 18.1 Правил дорожнього руху (при умові руху з швидкістю більше 50 км/год і вимог п. 12.4 ПДР), недотримання яких, з технічної точки зору у своїй сукупності перебуває у причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок експерта № СЕ-19/102-21/6605-ІТ від 11.05.2021 року, відповідно до якого в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, виконуючи вимоги п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, останній не допустив би наїзд на пішохода. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, невідповідність п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок експерта № СЕ-19/102-21/14641-ІТ від 13.10.2021 року, відповідно до якого в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, виконуючи вимоги п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, останній не допустив би наїзд на пішохода. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, невідповідність п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2021 року за участю свідка ОСОБА_16 , відповідно до якого встановлювалася можливі швидкість та темп руху пішохода ОСОБА_13 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2021 року за участю свідка ОСОБА_17 , відповідно до якого встановлювалася можливі швидкість та темп руху пішохода ОСОБА_13 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.11.2021 року за участю експерта-автотехніка ОСОБА_24 , відповідно до якого встановлювалася ефективність гальмування автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- висновок експерта № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року, відповідно до якого в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, виконуючи вимоги п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, останній не допустив би наїзд на пішохода. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху, невідповідність п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_20 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.01.2020 року за участю свідка ОСОБА_20 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- протокол додаткового огляду місця події від 29.01.2020 року, відповідно до якого проводився огляд ділянки автодороги по вул. Стельмаха в районі трамвайної зупинки «Стельмаха»;

- висновок експерта № 118/1733/1734/20-21 від 18.03.2020 року, яким встановлено наступне. Відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження, наїзд на пішохода ОСОБА_13 автомобілем Skoda-Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 стався на проїзній частині вул. Стельмаха м. Вінниці на смузі руху в напрямку вул. Келецька. Встановити більш точно розташування місця наїзду на пішохода з розмірною прив`язкою до елементів дорожнього облаштування в поперечному та подовжньому напрямках, зокрема і відносно меж горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра» не видалось можливим в зв`язку з відсутністю в наданих експертам матеріалах суттєвих (достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру. Покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_25 та ОСОБА_19 , які вони вказали при проведенні слідчого експерименту, в частині розташування місця наїзду на пішохода в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра», є технічно обґрунтовані. Відповідно до норм вимог п 1.10, 18.1, 4.14 (а, б) Правил дорожнього руху, небезпека для руху водію автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 з технічної точки зору, буде виникати з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Skoda-Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 регламентувались вимогами п. п. 12.2, 12.3, 12,4 Правил дорожнього руху. В заданій дорожній ситуації, максимальна відстань, на якій перебував автомобіль Skoda-Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 від смуги руху пішохода, в момент виходу останньої на проїзну частину, становить 16,7-20,0 м, в залежності від швидкості руху автомобіля на момент початку розвитку події даної дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній ситуації, водій автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля Skoda-Octavia до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року за участю потерпілої ОСОБА_11 , відповідно до якого встановлювалася можливі швидкість та темп руху пішохода ОСОБА_13 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_21 , відповідно до якого встановлювалася можливі швидкість та темп руху пішохода ОСОБА_13 ;

- висновок експерта № 316/3466/3467/20-21 від 30.06.2020 року, яким встановлено наступне. Відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження, наїзд на пішохода ОСОБА_13 автомобілем Skoda-Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 стався на проїзній частині вул. Стельмаха м. Вінниці на смузі руху в напрямку вул. Келецька. Встановити більш точно розташування місця наїзду на пішохода з розмірною прив`язкою до елементів дорожнього облаштування в поперечному та подовжньому напрямках, зокрема і відносно меж горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра» не видалось можливим в зв`язку з відсутністю в наданих експертам матеріалах суттєвих (достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру. Покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_25 та ОСОБА_19 , які вони вказали при проведенні слідчого експерименту, в частині розташування місця наїзду на пішохода в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра», можуть бути технічно обґрунтованими. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Skoda-Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 регламентувались вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, а при русі автомобіля з швидкістю більше 50 км/год, вимогами п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху. В заданій дорожній ситуації, відповідно до вихідних даних та моменту виникнення небезпеки для руху, вказаних у постанові про призначення експертизи, водій автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля Skoda-Octavia до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. Згідно ст. 69 (п. 4), 102 (п. 3) КПК України експерти повідомляють, що відповідно до норм вимог п. 1.10, 4.13 «а, б» , 12.3 ПДР України, небезпека для руху для водія ОСОБА_7 виникає з моменту початку руху пішохода по горизонтальній дорожній розмітці 1.14.1 «зебра», а не з моменту, вказаного у постанові про призначення експертизи і з даного моменту виникнення небезпеки для руху, в досліджуваній ситуації, водій автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 міг мати, міг не мати технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля Skoda-Octavia до смуги руху пішохода, при русі з допустимою для даних дорожніх умов швидкістю, тобто шляхом виконання вимог п.п. 12.3,12.4 Правил дорожнього руху з моменту виникнення небезпеки для руху відповідно до вимог норм п. 1.10, 4.13 «а, б» ПДР України, при доланні пішоходом відстані, вказаної свідками згідно матеріалів кримінального провадження та при швидкості руху пішохода згідно показів потерпілої ОСОБА_11 . В заданій дорожній ситуації, відповідно до вихідних даних та моменту виникнення небезпеки для руху, вказаних у постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. З моменту виникнення небезпеки для руху відповідно до норм вимог п. 1.10, 4.13 «а,б» , 12.3 ПДР України, встановити, чи вбачається в діях водія автомобіля Skoda-Octavia ОСОБА_7 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які могли б знаходитись в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, експертним шляхом не видається за можливе;

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.08.2020 року за участю свідка ОСОБА_21 , відповідно до якого останній розповідав про обставини ДТП та показував на місцевості, де саме відбулася ДТП;

- висновок експертів № 15896/20370 від 21.12.2020 року, яким встановлено наступне. При розташуванні місця наїзду на пішохода на відстані 1,6 м від правого краю проїзної частини відносно напрямку руху автомобіля Skoda Octavia, пішохід ОСОБА_13 в небезпечному напрямку для водія ОСОБА_7 , з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху по моменту наїзду, подолала відстань 1,6 м. Виходячи із заданих в постанові про призначення експертизи вихідних даних, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, якщо швидкість руху автомобіля Skoda Octavia перед дорожньо-транспортною пригодою складала 59...60 км/год (згідно показань свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ), то водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.4 та п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Оцінка дій пішохода ОСОБА_13 не потребує застосування спеціальних автотехнічних знань і питання відносно того, як вона повинна була діяти в даній дорожній обстановці згідно вимог Правил дорожнього руху України може бути вирішено слідчим самостійно, виходячи із вимог п. 4.7 та п. 4.14 Правил дорожнього руху України. При швидкості руху автомобіля Skoda Octavia перед дорожньо-транспортною пригодою 60 км/год згідно показань свідка ОСОБА_21 та при заданій в питанні № 5 (нумерація, яка прийнята експертами) відстані знаходження автомобіля Skoda Octavia від місця наїзду, в момент виникнення небезпеки, в даній дорожній ситуації водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом виконанням вимог п. 12.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України. При знаходженні автомобіля Skoda Octavia від місця наїзду на відстані 74,02 м згідно умови питання № 5 (нумерація, яка прийнята експертами) та при русі із швидкістю 60 км/год згідно показань свідка ОСОБА_21 в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) та 18.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 , при знаходженні автомобіля Skoda Octavia від місця наїзду на відстані 74,02 м згідно умови питання № 5 (нумерація, яка прийнята експертами) та при русі із швидкістю 60 км/год згідно показань свідка ОСОБА_21 , які не відповідали вимогах п. 12.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, по причині, вказаній у дослідницькій частині висновку, невідповідність дій водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 вимогам п. 12.4 та п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не знаходилися в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи із інших заданих в постанові про призначення експертизи з вихідних даних, водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом виконанням вимог п. 12.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України при швидкості руху 50 км/год та в його діях при цьому не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились би, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок експерта № СЕ-19/21/13934-ІТ від 27.08.2021 року, відповідно до якого у даній дорожньо-транспортній ситуації при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу водій автомобіля «Skoda Octavia» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами п. 18.1 ПДР України. У разі, якщо автомобіль «Skoda Octavia» номерні знаки НОМЕР_1 , в межах населеного пункту рухався зі швидкістю більше 50 км/год., то водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4 ПДР України та вимог п. 12.9 б) ПДР України;

- висновок експерта № СЕ-19-21/41154-ІТ від 20.06.2022 року, відповідно до якого вказані параметри руху автомобіля після наїзду до місця зупинки, а саме те, що автомобіль рухався прямолінійно є технічно неспроможними, що робить неможливим їх використання при проведенні подальшого дослідження, оскільки це може призвести до завідомо помилкових висновків. У даній дорожньо-транспортній ситуації при наближені до нерегульованого пішохідного переходу водій автомобіля «Skoda Oktavia» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_26 повинен був керуватися вимогами п. 18.1 ПДР України. У разі якщо автомобіль «Skoda Oktavia» номерні знаки НОМЕР_1 , в межах населеного пункту, рухався зі швидкістю більше 50 км/год., то водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п 12.4 ПДР України та вимог п. 12.9 б) ПДР України. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Skoda Oktavia» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом застосування екстреного гальмування. У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Skoda Oktavia» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 невідповідностей вимогам ПДР України, а саме вимогам п. 18.1 ПДР та п п. 12.4 та 12.9 б) ПДР України (уразі руху зі швидкістю більше 50 км/год.), які б з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку із настанням події даної ДТП не вбачається;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_20 .

Приймаючи рішення у кримінальному провадженні, суд першої інстанції врахував показання обвинуваченого ОСОБА_7 ,який вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, вказав, що він пішохода ОСОБА_13 взагалі не бачив, події ДТП не пам`ятає, після наїзду на потерпілу одразу зупинив автомобіль. При цьому ОСОБА_7 стверджує, що він їхав з невеликою швидкістю.

В обгрунтування рішення про доведеність вини ОСОБА_7 суд першої інстанції поклав показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які пояснювали, що ДТП сталася в темну пору доби на ділянці з трьома пішохідними переходами та трамвайною зупинкою. Наїзд відбувся на другому переході. Попри темряву, дорога була освітлена, добре проглядалася і не мала жодних перешкод чи інших автомобілів. Умови дозволяли вчасно помітити людину, тому водій мав рухатися з безпечною швидкістю та пильно стежити за пішоходами.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо порушення судом першої інстанції засад безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК України) через недослідження автомобіля «Skoda Octavia» (д.н.з. НОМЕР_1 ) є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду сторона захисту не заявляла клопотань про безпосередній огляд цього транспортного засобу.

Водночас суд у повному обсязі дослідив письмові докази, а саме протокол огляду речового доказу від 21.01.2020 року з фототаблицею, де чітко зафіксовано технічний стан та наявні ушкодження в передній правій та правій бічній частинах автомобіля.

За таких обставин, процесуальних порушень з боку суду першої інстанції не допущено.

Згідно роз`яснень викладених у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 759/16553/22 констатовано, що відповідно до частин 2, 3, 7, 10 ст.101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку.

Незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована. Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи, в тому числі має бути перевірена компетентність експерта. Експертному дослідженню можуть піддаватися лише об`єкти, котрі належним чином процесуально оформлені.

Як визначено у ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що її проведено комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Дійсно в матеріалах кримінального провадження наявні експертизи № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року, № 118/1733/1734/20-21 від 18.03.2020 року; № 316/3466/3467/20-21 від 30.06.2020 року; № 15896/20370 від 21.12.2020 ; № СЕ-19/21/13934-ІТ від 27.08.2021 року, № СЕ-19-21/41154-ІТ від 20.06.2022 року, № СЕ-19/102-21/6605-ІТ від 11.05.2021 року, висновок експерта № СЕ-19/102-21/14641-ІТ від 13.10.2021 року.

Обвинувачений ОСОБА_7 на підтвердження доводів щодо невинуватості посилається на експертизи № 118/1733/1734/20-21 від 18.03.2020 року, № 15896/20370 від 21.12.2020 року, № СЕ-19-21/41154-ІТ від 20.06.2022 року.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції проаналізовано зазначені обвинуваченим експертизи в сукпності з іншими доказами у даному провадженні.

Під час судового розгляду допитано експертів ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Експерт ОСОБА_27 , пояснював, що ушкодження у потерпілої утворилися від контакту з транспортним засобом. Перелом кінцівок (ніг потерпілої) не міг утворитися від контакту з дзеркалом автомобіля, експерт ОСОБА_28 свої висновки експерта підтримав (обидва висновки), розбіжності у висновках пояснив відмінністю вихідних даних для проведення експертизи, експерт ОСОБА_29 свій висновок експерта підтримав та повідомв, що проводив експертизу на підставі вихідних даних наданих йому слідчим, вважає, що даних було достатньо для того, щоб зробити висновок. Вихідні дані, надані слідчим він вважає технічно спроможними. Наявність двох пішохідних переходів на вказаній ділянці дороги впливало на поведінку водія, потребувало більшої уваги, оскільки збільшувався фактор ризику виникнення небезпеки або перешкоди. П. 18.1 ПДР для водія почав діяти, коли пішохід ступила на пішохідний перехід.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції нібито безпідставно відкинув та визнав неналежними окремі висновки експертиз, які свідчили на його користь, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав непереконливим та відкинув висновок експертів № 118/1733/1734/20-21 від 18.03.2020 року, виконаний експертами ОСОБА_28 та ОСОБА_30 через його внутрішню суперечливість та використання завідомо викривлених параметрів.

Експерти прямо зазначили, що не змогли встановити три базові величини точне місце наїзду, швидкість автомобіля та момент виникнення небезпеки.

Разом з тим, не маючи цих координат, вони зробили висновок про відсутність у водія технічної можливості уникнути наїзду. Оскільки початок зупинного шляху та точка наїзду взагалі не були визначені, їхні розрахунки позбавлені наукового сенсу.

Експерти безпідставно заклали в розрахунки швидкість руху пішохода в межах 4,9–7,2 км/год. Оскільки середня швидкість ходьби абсолютно здорової людини становить 4–5 км/год, вказані цифри перевищують норму майже в 1,5 рази.

Це фізично неможливо для літньої жінки ОСОБА_13 , яка мала тяжкі хвороби опорно-рухового апарату. Штучне завищення швидкості пішохода призвело до хибного розрахункового зменшення часу, який водій мав для гальмування.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_28 прямо підтвердив, що для проведення цієї первинної експертизи експерти не мали достатньо інформації.

Висновок експерта № 15896/20370 від 21.12.2020 року містить взаємовиключні твердження, де одна частина висновку прямо спростовує іншу.

Експерти констатували, що при швидкості автомобіля 60 км/год та відстані до місця наїзду 74,02 м (умова питання № 5), водій ОСОБА_7 не відповідав вимогам пунктів 12.3, 12.4, 12.9 «б» та 18.1 ПДР України, і ці порушення (пунктів 12.3 та 18.1) перебували у причинному зв`язку з ДТП. Тобто за цих умов водій мав повну технічну можливість уникнути наїзду.

Проте в іншій частині цього ж висновку зазначається, що при швидкості 50 км/год водій уже не мав технічної можливості уникнути наїзду. Такий висновок є абсурдним, адже за логікою експертів, рухаючись із більшою (порушуючою) швидкістю водій міг зупинити авто, а з меншою (дозволеною) — ні. Експерти взагалі не пояснили цей феномен, а просто констатували його як факт.

Крім того, експертами взагалі не взято до уваги показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , які вказували, що до моменту наїзду водій взагалі не гальмував, що також зафіксовано у протоколі огляду місця ДТП (відсутність слідів гальмування).

Висновки експертів № СЕ-19/21/13934-ІТ від 27.08.2021 року та № СЕ-19-21/41154-ІТ від 20.06.2022 року обґрунтовано визнані судом неспроможними з таких підстав:

У висновку від 27.08.2021 року експерти обмежилися виключно загальним цитуванням пунктів 18.1, 12.4 та 12.9 «б» ПДР України, взагалі не надавши відповідей на поставлені у постанові питання. Дослідження не містить жодних розрахунків чи технічних моделювань механізму ДТП.

У висновку від 20.06.2022 року експерти знову продублювали пункти ПДР та голослівно констатували, що водій не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом екстреного гальмування. Проте експерти взагалі не вказали та не обґрунтували, чому саме водій не мав такої можливості, позбавивши висновок будь-якого наукового чи математичного підґрунтя.

За таких обставин, суд першої інстанції діяв виключно в межах кримінального процесуального закону, коли визнав ці чотири дослідження непереконливими, суперечливими та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Доводи апелянта про їх безпідставне відхилення повністю спростовуються вищевикладеним.

Аналізуючи висновки проведених у кримінальному провадженні автотехнічних експертиз, а саме: висновок експерта № 34/21-29 від 11.03.2021 року, висновок експерта № СЕ-19/102-21/6605-ІТ від 11.05.2021 року, висновок експерта № СЕ-19/102-21/14641-ІТ від 13.10.2021 року та висновок експерта № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року, колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про наявність істотних суперечностей, які нібито нівелюють їхнє доказове значення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність певних розбіжностей у розрахункових формулах чи окремих вихідних параметрах експертиз є наслідком дослідження різних модельованих ситуацій та варіантів швидкості.

Проте, зазначені розбіжності не впливають на правову та технічну суть встановлених обставин, оскільки всі чотири експертні дослідження є абсолютно солідарними, послідовними та категоричними у своїх підсумкових висновках.

Жоден із експертів не поставив під сумнів інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 порушення, а навпаки, за результатами кожного з вищевказаних досліджень чітко констатовано, що водій ОСОБА_7 мав об`єктивну технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом своєчасного застосування термінового гальмування та зупинки автомобіля до лінії руху пішохода, в діях водія наявні грубі невідповідності вимогам пунктів 12.4 та 18.1 (а також п. 12.3) ПДР України, допущені водієм порушення вимог ПДР з технічної точки зору перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та настанням тяжких наслідків.

Колегія суддів зазначає, що всі висновки експертів виконані атестованими судовими експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як прямо зазначено в самих дослідницьких частинах висновків, наданої експертам інформації було цілком достатньо для проведення аналізу, і вона є достовірною.

Науково обґрунтовані висновки експертиз про наявність у ОСОБА_7 технічної можливості уникнути наїзду повністю та гармонійно узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про належну освітленість та оглядовість дороги, свідченнями ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 про повільний і видимий темп руху потерпілої, а також протоколом огляду місця ДТП від 08.12.2019 року, який зафіксував повну відсутність слідів гальмування.

Показанням свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , суд дав належну оцінку, звернув увагу, що вони підтверджують, що ділянка ДТП була освітленою та вільною від інших авто. Оскільки потерпіла ОСОБА_13 рухалася по відкритій місцевості, водій ОСОБА_7 мав об`єктивну можливість вчасно її помітити, проте в порушення п. 12.3 ПДР України не вжив заходів для уникнення наїзду.

Крім того, з показань свідків, медичної карти хворого № 2851 на ім`я ОСОБА_13 встановлено, що остання мала проблеми з опорно –руховим апаратом.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 ставить під сумнів вихідні дані, які були використанні при проведенні експертизи № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року взяті зі слів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Зазначені обставини судом перевірені та встановлено, що потерпіла ОСОБА_13 рухалася досить повільно, оскільки мала захворювання опорно-рухового апарату.

Показання свідків підтверджують факт того, що ОСОБА_13 не могла раптово вибігти на пішохідний перехід на достатньо малій відстані до автомобіля ОСОБА_7 , який наближався.

Питання темпу руху потерпілої підтвердужється також даними медичної картки № 2851 на ім`я ОСОБА_13 та поясненнями свідка ОСОБА_23 , яка є лікарем терапевтом та зазначила, що ОСОБА_13 була її пацієнткою більше 30 років, мала гіпертонію ІІ ступеня, ішемічну хворобу серця, стенокардію, артроз суглобів ніг, у вересні 2019 року ОСОБА_13 була на лікарняному з приводу лікування колінного суглобу (набряк і рідина в колінному суглобі). ОСОБА_13 шкутильгала і ходила повільно протягом останніх п`яти років.

Таким чином, розбіжності у проміжних технічних розрахунках не спростовують головного факту: за умови дотримання ПДР України ОСОБА_7 мав усі можливості запобігти трагедії, але не зробив цього через власну неуважність.

Суд першої інстанції дав належну оцінку сукупності цих доказів та обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.

Обвинувачений та його захист вказують, що суд першої інстанції безпідставно не визнав недопустимими доказами три висновки експертиз № 34/21-29 від 11.03.2021; № СЕ-19/102-21/6605-ІТ від 11.05.2021; № СЕ-19/102-21/14641-ІТ від 13.10.2021.

Свою позицію захист мотивує тим, що ці дослідження проводилися за постановами слідчого по копіях матеріалів справи, які стороні захисту нібито не відкривалися, а місце знаходження першоджерел цих копій захисту невідоме.

Колегія суддів вважає ці доводи неспроможними з огляду на таке:

Кримінальний процесуальний закон не містить прямої заборони на надання експерту завірених належним чином копій документів (наприклад, копій протоколів допитів свідків, схем ДТП тощо), якщо вони повністю відображають зміст оригіналів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Матеріали, які лягли в основу експертних досліджень, є складовою частиною кримінального провадження. Твердження про те, що захисту не відоме місце знаходження першоджерел, спростовується самим фактом виконання вимог ст. 290 КПК України по завершенню розслідування, де стороні захисту було надано доступ до абсолютно всіх матеріалів справи, включаючи оригінали процесуальних документів та фототаблиць.

Сторона захисту під час розгляду справи в суді першої інстанції не надала жодних доказів того, що копії матеріалів, надіслані слідчим експертам, були сфальсифіковані, викривлені або містили відомості, які відрізняються від оригіналів справи. Самі експерти у вступних частинах висновків зазначили, що надані копії та інформація є повними, достовірними та достатніми для дослідження.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання про недопустимість та правомірно врахував ці експертизи при ухваленні вироку.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обвинувачення базується на цілісній, взаємопов`язаній системі чотирьох експертних досліджень висновку № 34/21-29 від 11.03.2021 року; висновку експертів № СЕ-19/102-21/6605-ІТ від 11.05.2021 року; висновку експертів № СЕ-19/102-21/14641-ІТ від 13.10.2021 року;висновку експертів № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року.

Усі ці чотири дослідження виконані атестованими судовими експертами з дотриманням методологічних вимог.

Попри незначні розбіжності в розрахункових формулах (що є природним для різних етапів математичного моделювання швидкостей руху автомобіля), усі чотири висновки солідарно, послідовно та категорично констатують наявність у водія об`єктивної технічної можливості уникнути наїзду та підтверджують прямий причинний зв`язок його бездіяльності з наслідками аварії.

Особливо точним є висновок № СЕ-19/102-21/16319-ІТ від 17.11.2021 року, який повністю врахував повільний темп ходьби потерпілої ОСОБА_13 через захворювання та науково довів, що виконання водієм вимог пунктів 12.4 та 18.1 ПДР повністю виключало б факт наїзду.

За наведених обставин колегія суддів вважає повністю доведеним поза розумним сумнівом те, що водій ОСОБА_7 під час керування автомобілем «Skoda Octavia» проявив злочинну неуважність та допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, а саме: в порушення вимог п. 12.2 та п. 12.3 ПДР України — не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважним за кермом, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода на освітленій та відкритій ділянці дороги не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу; в порушення вимог п. 18.1 ПДР України — наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, біля якого розташована трамвайна зупинка, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб надати перевагу в русі пішоходу ОСОБА_13 , яка вже перебувала на переході та рухалася по «зебрі».

Внаслідок вказаних невідповідностей діям водія, ОСОБА_7 допустив наїзд на потерпілу, що призвело до тяжких наслідків.

Окремо апеляційний суд наголошує на важливості безумовного дотримання водієм вимог п. 2.9 «а» ПДР України, згідно з якими водієві категорично забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування джерелом підвищеної небезпеки вимагає від водія максимальної концентрації, а нехтування цим обов`язком у поєднанні з ігноруванням дорожньої обстановки наявності знаків, розмітки та пішоходів на переході свідчить про наявність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 в частині заперечення факту вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та порушення ним пункту 2.9 «а» ПДР України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх повністю неспроможними та спростованими сукупністю зібраних у справі належних, допустимих та достовірних доказів.

Твердження обвинуваченого про те, що він не перебував у стані сп`яніння, є очевидною лінією захисту, обраною з метою уникнення суворішої кримінальної відповідальності. Ця версія захисту повністю спростовується такими дослідженими доказами:

Факт перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_31 .

Допитані у судовому засіданні особи послідовно та переконливо повідомили суду, що відразу після ДТП під час спілкування з водієм ОСОБА_7 від нього було чітко чути виражений запах алкоголю.

Ці показання є логічними, узгоджуються між собою та з об`єктивними даними медичних оглядів.

Стан сп`яніння обвинуваченого на момент ДТП беззаперечно зафіксований медичними документами, довідкою КЗ ВОНД «Соціотерапія» № 92 від 26.03.2020 року, згідно якої медичний огляд ОСОБА_7 розпочався 09.12.2019 року о 00:15 год., висновком медичного огляду, складеним о 00:25 год., у ОСОБА_7 виявлено алкогольне сп`яніння легкого ступеня.

При цьому спеціальні технічні та лабораторні дослідження показали: результат алкотестера «Drager 6820» склав 0,93 ‰ (проміле), а хімічний аналіз сечі на етанол виявив концентрацію 1,4 ‰ (проміле).

Перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у стані сп`яніння підтверджується висновком експерта № 3393 від 17.12.2019 року, згідно якого проведеним судово-медичним дослідженням зразків крові ОСОБА_7 у його крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 ‰ (проміле).

Перевіряючи процесуальний порядок отримання біологічних зразків обвинуваченого, колегія суддів встановила, що зразки крові у ОСОБА_7 були відібрані у повній відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

Процедура ґрунтувалася на законній постанові про отримання зразків для проведення експертизи від 08.12.2019 року.

Безпосередній відбір відображено у протоколі отримання зразків для експертизи від 09.12.2019 року, згідно з яким у ОСОБА_7 у встановленому порядку відібрано кров для токсикологічного дослідження.

Жодних порушень конституційних прав чи процесуальних гарантій обвинуваченого під час цієї процедури не допущено.

Сукупність результатів алкотестера (0,93 ‰), аналізу сечі (1,4 ‰) та експертизи крові (1,3 ‰) у поєднанні зі свідченнями очевидців про стійкий запах алкоголю утворюють єдиний, безперервний ланцюг доказів. Вони повністю виключають будь-яку випадковість чи похибку вимірювань і поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Навмисне порушення водієм імперативної заборони, встановленої п. 2.9 «а» ПДР України, суттєво знизило увагу та швидкість його реакції.

Це стало вирішальним суб`єктивним фактором, через який водій проігнорував належне освітлення дороги, наявність знаків пішохідного переходу та повільний рух літньої жінки по «зебрі», не вживши жодних превентивних чи екстрених заходів гальмування.

Суд першої інстанції дав бездоганну юридичну оцінку цим обставинам, справедливо визнав версію обвинуваченого про його «тверезість» неспроможною та обґрунтовано кваліфікував стан сп`яніння як обставину, що суттєво підвищує суспільну небезпеку вчиненого злочину.

Сукупність проаналізованих доказів спростовує твердження обвинуаченого ОСОБА_7 та показання свідка ОСОБА_19 , яка пояснювала, що чоловік алкоголь не вживав, запах алкоголю вона від нього не чула.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував результати судово-медичної експертизи крові, оскільки постанова прокурора про отримання зразків крові для експертного дослідження датована 08.12.2020 року, тобто через рік після ДТП є безпідставними.

Під час апеляційного розгляду прокурор надав вичерпні та логічні роз`яснення, зазначивши, що при складанні тексту постанови про отримання зразків для проведення експертизи було допущено суто технічну описку (механічну помилку) у зазначенні року її винесення замість «2019» помилково вказано «2020» рік.

Твердження про технічний характер помилки повністю підтверджується хронологічним аналізом та змістом усіх інших супутніх матеріалів справи, складених у зв`язку з оформленням ДТП.

Так, безпосередній забір біологічних зразків за цією постановою відбувся невідкладно після аварії, що чітко зафіксовано у протоколі отримання зразків для експертизи від 09.12.2019 року, на підставі цих зразків експерт провів дослідження та склав свій висновок № 3393 від 17.12.2019 року.

Колегія суддів наголошує на очевидній правовій та фізичній неможливості проведення судово-медичної експертизи і складання висновку у грудні 2019 року на підставі документа, який нібито реально з`явився б лише через рік у грудні 2020 року. Всі матеріали провадження у своїй сукупності та послідовності чітко відповідають саме даті вчинення ДТП 08.12.2019 року та періоду подальшого невідкладного оформлення процесуальних документів.

За таких обставин, наявність технічної описки в даті винесення постанови прокурора ОСОБА_18 жодним чином не нівелює її законність, не порушує прав ОСОБА_7 , не впливає на достовірність проведеного токсикологічного дослідження і не може бути підставою для визнання висновку судово-медичної експертизи крові № 3393 від 17.12.2019 року недопустимим доказом.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав результати аналізу крові в основу вироку, правильно кваліфікувавши дії водія як такі, що вчинені у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстацнії погоджується з висновком суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , який не погоджується із рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди та вважає її розмір завищеним, колегія суддів визнає їх безпідставними.

Суд першої інстанції належним чином врахував вимоги пунктів 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року та засади виваженості, зменшивши первісно заявлені потерпілими вимоги вдвічі із 600 000 грн до 300 000 грн кожному.

Визначена судом сума у розмірі 300 000 гривень на користь кожного з трьох потерпілих є справедливою та помірною компенсацією за перенесені страждання, вона не може розглядатись як засіб безпідставного збагачення потерпілих чи надмірний тягар для обвинуваченого.

Суб`єктивна незгода обвинуваченого ОСОБА_7 з оцінкою завданих ним страждань, а також його фінансове чи матеріальне становище, не можуть бути законними підставами для звільнення від обов`язку компенсувати наслідки вчиненого злочину.

Суд першої інстанції знайшов правильний баланс між глибиною горя потерпілих та засадами справедливості, тому рішення в цій частині є законним та зміні не підлягає.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м”якість є слушними, належним чином обгрунтованими.

Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч.2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора.

Згідно роз`яснень викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року справа № 702/301/20 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, через це уникнення обвинуваченим справедливого покарання негативно вплине й на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності Суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Саме через вибіркову безкарність водіїв, які порушують Правила дорожнього руху, смертність та травматизм на дорогах України залишаються невиправдано високими, а відповідально ставляться до додержання вказаних правил вкрай мала частина водіїв.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призвело до невідповідності покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м”якість.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд апеляційної інстанції у відповідності з положеннями ст.50, ст.65 КК України, керуючись роз”ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує те, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься згідно ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що згідно характеристики за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, вводив учасників провадження в оману, стверджуючи, що за кермом була ОСОБА_7 , вибачень у потерпілих не просив, не вчиив жодних дій по відшкодуванню завданої шкоди, думку потерпілих,які наполягали на суворій реальній мірі покарання, обставину,що обтяжує покарання ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вважає за доцільне визначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України на строк сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки, що буде відповідати принципам законності, обґрунтованості, індивідуалізації покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414,420, 615 КПК України, суд апеляційної інстанції,

У х в а л и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого.

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.

Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3