Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №728/1531/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1531/26

номер провадження № 1-кп/728/133/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач кримінальне провадження №12026275500000054 від 07.06.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, працюючого монтером залізничних колій КМС №285 м.Бахмач, без інвалідності, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

06.06.2026 близько 17:30 год. ОСОБА_4 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , у ході сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичного болю потерпілій та бажаючи їх настання, наніс правою рукою два удари в область правого плеча, один удар в область лівого вуха та правою ногою наніс два удари в область живота своїй дружині ОСОБА_5 , завдавши їй фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (СЕTS №210) Стамбул, 11 травня 2011 року, п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в колі сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми і теперішніми подружжям або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Отже, своїми діями ОСОБА_4 відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», спричинив фізичне насильство, пов`язане з домашнім насильством.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав та пояснив, що дійсно, 06.06.2026 під час сварки він наніс своїй дружині декілька ударів рукою та ногою. З обсягом обвинувачення погодився повністю, запевнив, що у скоєному щиро кається, не допустить подібних дій у майбутньому; просив вибачення у потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 06.06.2026 вона повернулася додому з випускного вечора, чоловік у цей час був вдома і спитав де вона була; після того, як вона відповіла йому, чоловік схопив її і кинув на ліжко, при цьому, вдарив її у вухо, а потім витягнув у веранду, де вдарив ногою в живіт; вибачення він у неї не просив; такі дії чоловік вчиняє не вперше; вона його не пробачила; вважає, що він повинен понести покарання.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суда немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за доцільне не проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .

Заслухавши обвинуваченого, потерпілу, з`ясувавши думку прокурора, вивчивши письмові матеріали кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що його винуватість в пред`явленому обвинуваченні, окрім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в завданні побоїв, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.

Як особа, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується формально, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, одружений, офіційно працевлаштований, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, інвалідності не має.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлені.

При цьому, суд не вбачає у даному випадку щирого каяття, як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , яка вказана у обвинувальному акті, оскільки останній, хоч і визнав свою вину під час розгляду справи, однак пробачення у потерпілої попросив тільки у судовому засіданні, при цьому робив це неохоче і щирості у його словах та діях суд не побачив.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Разом з тим, суд не вбачає такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, яка вказана у обвинувальному акті, оскільки факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного чи іншого виду сп`яніння не був належним чином встановлений стороною обвинувачення під час досудового розслідування та не зазначений у обвинувальному акті у викладі встановлених фактичних обставинах кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, особу винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 такий вид покарання як громадські роботи, що на думку суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілої.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-376, 381 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України і призначити йому покарання у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ у справі: флеш-карту з відео з боді-камери працівників СРПП – залишити в матеріалах кримінального провадження №12026275500000054.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1