Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №517/752/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/752/26

Провадження № 3/517/332/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ново-Зарицьке Фрунзівського району Одеської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи – підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП

установив:

До Захарівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

Протокол складений головним державним інспектором ГУ ДПС в Одеській області Савронь Д.П.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 93/15-32-07-06-13 від 03 квітня 2026 року вбачається, що згідно акту перевірки від 02 квітня 2026 року зареєстрованого 03 квітня 2026 року за № 14558/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , будучи фізичною особою – підприємцем (ГО Магазин), вчинила наступні порушення, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО, не видача відповідного розрахункового документа, не створення щоденно у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків, не створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі і незабезпечення їх збереження, проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування, а саме без зазначення коду товарної під категорії згідно УКТЗЕД для підакцизних товарів. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пунктів 1, 2, 9, 10, 11 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами і доповненнями) та вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила (а.с. 9-11).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Частиною 2 статті 277 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 41-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203-206-1, розглядаються протягом доби.

Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_1 була обізнана про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило, а також беручи до уваги те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 155-1 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та докази надані на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідальним працівником, крім вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення № 93/15-32-07-06-13 від 03 квітня 2026 року також додано копію акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 02 квітня 2026 року зареєстрованого 03 квітня 2026 року за № 14558/Ж5/15-32-07-06/2351807801, магазину «ГО МАГАЗИН», розташованого за адресою: с. Новозаріцьке Роздільнянського району Одеської області.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП настає за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об`єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов`язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.

Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб`єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з`ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.

Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.

Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє судді встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суддя розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у статті 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування відповідно до статті 251 КУпАП, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам статті 256 КУпАП.

Отож протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об`єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП та частини 2 статті 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyeva v.Russia, рішення від 30 травня 2013 року) та Карелін проти Росії (Karelin v.Russia, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог статті 252 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи судом установлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено загальний опис порушення, яке, на думку інспектора, вчинила ОСОБА_1 , тоді як не в повному обсязі та не конкретно викладено суть адміністративного правопорушення, оскільки в фабулі протоколу не вказано дату, час та місце скоєння правопорушення. Фабула інкримінованого адміністративного правопорушення не містить конкретних обставин, а містить виключно загальні твердження: проведення розрахункових операцій без застосування РРО, не видачі відповідного розрахункового документа, не створення щоденно у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків, не створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі і незабезпечення їх збереження, проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування. Відсутність таких обставин є грубим порушенням права особи на захист, оскільки не вказує на конкретні її дії, які розцінюються представниками податкової служби, як правопорушення. Також, вказані недоліки унеможливлюють для суду перевірку фактичних обставин справи та ідентифікацію взаємозв`язку між протоколом про адміністративне правопорушення і актом фактичної перевірки, долученим до нього, зокрема щодо того, чи стосуються вони одних і тих самих порушень.

Отже, особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності з законом так як належних та допустимих доказів.

Крім того, до протоколу на підтвердження викладених у ньому обставин правопорушення долучено копію акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 02 квітня 2026 року зареєстрованого 03 квітня 2026 року за № 14558/Ж5/15-32-07-06/2351807801. Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення суду не надано.

Суд зазначає, що вказаний акт не може бути беззаперечним доказом у даній справі, оскільки на підтвердження відомостей, які зазначені у ньому, не долучено відповідних документів (додатків), які зокрема свідчили б про: проведення розрахункових операцій без застосування РРО, не видачі відповідного розрахункового документа, не створення щоденно у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків, не створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі і незабезпечення їх збереження, проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування, а саме без зазначення коду товарної під категорії згідно УКТЗЕД для підакцизних товарів.

Крім того, сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, окрім виникнення права на подання зауважень до акта.

Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Отже, на підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

При цьому суд зауважує, що як на момент надходження до суду справи про адміністративне правопорушення, так і на момент її розгляду закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною 2 статті 38 КУпАП, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а не з підстав закінчення строків визначених статтею 38 КУпАП суд виходить із такого.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, а саме через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 квітня 2019 року (справа № 927/623/18).

З урахуванням положень статті 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 9, 245, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ново-Зарицьке Фрунзівського району Одеської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи – підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя