Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №758/3032/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3032/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 24 лютого 2001 року Скибинською сільською радою Жашківського району Черкаської області (№ 5). Рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі № 693/752/23 від 06 вересня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

За час спільного проживання та за спільні кошти подружжя придбало квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу від 03 квітня 2018 року, реєстровий номер 296. Вартість придбаного майна відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-2026204-0011150959 від 04 лютого 2016 року становить 5 404 019,05 грн. Жодних договорів про поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності, сторони не укладали.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду та просив здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1370604980000. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1370604980000.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Подав заяву, в якій просив суд не стягувати з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні визнала позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відтак, враховуючи позицію відповідача щодо визнання позову, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення.

Заслухавши позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийнявши до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено судом, 24.02.2001 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Скибинською сільською радою Жашківського району Черкаської області, актовий запис № 5.

На підставі Договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі № 296, посвідченого приватним нотаріусом С.О. Нелін, укладеного 03 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , остання набула у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99,9 кв.м., складається з трьох кімнат житловою площею 52,6 кв.м.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 463263734 від 06.02.2026 підтверджується, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вартість даної квартири становить 5 404 019,05 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.02.2026, унікальний реєстраційний №201-20260204-0011150959.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 693/752/23 від 06 вересня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із урахуванням вказаних положень законодавства, на спірну квартиру поширюється режим спільної сумісної власності подружжя та наявні підстави для її поділу в порядку поділу майна подружжя.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що за час спільного проживання та за спільні кошти подружжя придбало квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу від 03 квітня 2018 року, реєстровий номер 296.

Вказані обставини також не заперечуються відповідачем, яка визнала позов та у судовому засіданні пояснила, що не заперечує право позивача на 1/2 частину спірної квартири, як такої, що набута ними під час шлюбу.

Визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно із ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що вимоги позивача визнаються відповідачем і підтверджуються наданими доказами, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивач не заявив вимогу про стягнення з відповідача на свою користь понесених судових витрат по справі, відповідно суд не вирішує питання щодо їх розподілу.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 200, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1370604980000.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1370604980000.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.К. Левицька