Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №756/4024/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/4024/26

Провадження № 2-а/756/70/26

Оболонський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту територіального контролю міста Києва серії 2КІ № 0009920896 від 21.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 700 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2026 у зв`язку з накладенням арешту на банківські рахунки позивачу стало відомо про відкриття Оболонським ВДВС у м. Києві виконавчого провадження № 80422882, у межах якого стягнення здійснюється на підставі постанови серії 2КІ № 0009920896 від 21.11.2025, винесеної інспектором з паркування Ревегою Е.Д. Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за порушення правил паркування автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , та накладено штраф у розмірі 700 грн.

На думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена щодо неналежного суб`єкта відповідальності: хоча відповідальність за правопорушення у сфері паркування несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, така презумпція не є безумовною. Позивач наголосила, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.07.2025 у справі № 756/7668/24, яке набрало законної сили 14.08.2025, здійснено поділ спільного майна подружжя, унаслідок чого її право власності на автомобіль Mitsubishi Pajero припинилося. З огляду на положення ст. 346 ЦК України та обов`язковість судового рішення, станом на 21.11.2025 зазначений транспортний засіб уже понад три місяці їй не належав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що постанова винесена законно, у межах повноважень інспектора та на підставі належних доказів. Факт правопорушення підтверджується матеріалами фотофіксації, з яких убачається, що автомобіль Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , розміщено на майданчику для платного паркування № А1065 на пл. Спортивній у м. Києві без оплати понад 10 хвилин. Паркувальний майданчик належним чином позначено дорожнім знаком 5.43 «Зона стоянки» та табличкою 7.14 «Платні послуги». Відповідальну особу встановлено за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за якими транспортний засіб на момент винесення постанови зареєстровано за ОСОБА_1 . Посилання позивача на судове рішення про припинення права власності, за позицією відповідача, не спростовує законності постанови, оскільки для інспектора визначальними є актуальні на момент винесення постанови відомості Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а зазначене судове рішення не належить до підстав звільнення від відповідальності, передбачених ст. 279-3 КУпАП. Постанову належним чином направлено позивачу поштовим відправленням за адресою реєстрації, проте відправлення повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання.

08.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що доданих до відзиву матеріалів фотофіксації (5 фотозображень) не було в отриманому нею поштовому конверті, а тому ці зображення, на її думку, є недопустимими доказами. Позивач також зазначила, що посилання відповідача на дані Єдиного державного реєстру транспортних засобів є хибними, оскільки ст. 14-2 КУпАП закріплює лише спростовну презумпцію, та послалася на правову позицію Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 369/3056/21. На переконання позивача, беззаперечним доказом припинення її права власності на автомобіль Mitsubishi Pajero за три місяці до винесення оскаржуваної постанови є рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14.07.2025 у справі № 756/7668/24, яке набрало законної сили 14.08.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

21.11.2025 інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ревегою Едуардом Денисовичем винесено постанову серії 2КІ № 0009920896 про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 21.11.2025 автомобіль Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування № А1065 на пл. Спортивній (біля НСК «Олімпійський») у м. Києві без оплати вартості послуг з користування майданчиком понад 10 хвилин. Обставини правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки; матеріалами фотофіксації, долученими відповідачем, зафіксовано розташування транспортного засобу із зазначенням дати, часу та GPS-координат 50.43582861, 30.52067528, що відповідають місцю розташування майданчика, обладнаного дорожнім знаком 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.14 «Платні послуги».

Відповідальну особу встановлено інспектором за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів: транспортний засіб Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент винесення постанови зареєстровано за ОСОБА_1., що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС. Постанову направлено позивачу поштовим відправленням за адресою її реєстрації; відправлення повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Згідно з приміткою до цієї статті під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти таку неоплату більш як за 10 хвилин користування майданчиком (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами).

Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Інформаційно-вказівним знаком 5.43 «Зона стоянки» позначається початок зони, де дозволено стоянку за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним; табличка 7.14 «Платні послуги» застосовується зі знаком 5.43 для позначення місць, на яких береться плата за паркування.

Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу. Відповідальна особа звільняється від відповідальності лише у випадках, передбачених ст. 279-3 КУпАП.

Згідно зі ст. 279-1 КУпАП у разі якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу. Частинами 2, 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у разі порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол не складається, а уповноваженою особою виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Згідно зі ст. 277 КУпАП справи цієї категорії розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта правопорушення.

Приміткою до ст. 14-2 КУпАП визначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає фіксацію уповноваженою посадовою особою дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу правопорушення; обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації неоплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування - також додаткового зображення, що фіксує відсутність документа про оплату під лобовим склом транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 та п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність складу адміністративного правопорушення встановлюється сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП полягає у розміщенні транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати понад 10 хвилин. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами фотофіксації, з яких убачається перебування транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , на майданчику № НОМЕР_2 (пл. Спортивна, біля НСК «Олімпійський») у межах дії знака 5.43 з табличкою 7.14 понад установлений приміткою десятихвилинний строк. Доказів оплати вартості послуг з користування майданчиком, як і доказів того, що транспортний засіб перебував у вказаному місці менше 10 хвилин, позивач не надала.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення; такі дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Дослідивши матеріали фотофіксації, суд визнає їх належними та допустимими доказами: вони отримані технічним засобом, що має функцію фото- та відеофіксації, містять дату, час і GPS-координати місця розташування транспортного засобу та відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із такого.

Щодо тягаря доказування суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладено на відповідача. Суд встановив, що відповідач цей обов`язок виконав: надав матеріали фотофіксації, відповідь Головного сервісного центру МВС про реєстрацію транспортного засобу за позивачем, а також документи на підтвердження повноважень інспектора з паркування на винесення постанови (Положення про Департамент територіального контролю міста Києва, посадова інструкція). Правомірність накладення стягнення підтверджена належними доказами та дотриманою процедурою.

Щодо доводу про припинення права власності позивача на транспортний засіб (справа № 756/7668/24, ст. 346 ЦК України) суд зазначає таке. Стаття 14-2 КУпАП пов`язує адміністративну відповідальність за правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки, з фактом державної реєстрації транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, а не з правом власності як таким. Станом на дату правопорушення (21.11.2025) транспортний засіб Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , був зареєстрований саме за позивачем, що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС і позивачем не спростовано. Рішення суду у справі № 756/7668/24 про поділ спільного майна подружжя саме собою не змінює реєстраційних даних: перереєстрація транспортного засобу здійснюється в окремому порядку, а внесення до реєстру відомостей про іншого власника чи належного користувача є обов`язком заінтересованої особи. Доказів проведення перереєстрації або внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача до 21.11.2025 позивач не надала. За таких умов відповідальною особою за вчинене правопорушення обґрунтовано визначено особу, за якою транспортний засіб залишався зареєстрованим.

Суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.2 якого належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Внесенню до ЄДРТЗ підлягають власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які в разі внесення щодо них відповідних відомостей несуть відповідальність за ст. 14-2 КУпАП за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у тому числі за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, за відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.

Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1145.

При цьому невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення, зумовлює автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення саме особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, або керівника юридичної особи, за якою його зареєстровано (у цій справі - позивача).

Отже, з огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин транспортний засіб зареєстровано за позивачем, а доказів внесення до Реєстру відомостей про належного користувача до суду не надано, саме позивач є суб`єктом відповідальності за вказаним правопорушенням. Перенесення відповідальності на особу, яка фактично керувала транспортним засобом за дорученням власника, але не була внесена до Реєстру, можливе лише за умов, передбачених ст. 279-3 КУпАП, які в цій справі не встановлені.

Довід позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 369/3056/21 суд відхиляє. Зазначена постанова ухвалена у цивільній справі та стосується спору про поділ спільного майна подружжя і належного способу захисту цивільного права (ст. 16, 60, 71 СК України, ст. 368, 392 ЦК України), а не презумпції відповідальної особи, встановленої ст. 14-2 КУпАП, тому спірних правовідносин у цій адміністративній справі безпосередньо не регулює.

Щодо застосування ст. 279-3 КУпАП суд зазначає, що цією нормою передбачено звільнення відповідальної особи від відповідальності лише у разі, якщо вона надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків її транспортного засобу), чи якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом, особисто звернулася із заявою про визнання факту правопорушення та сплатила штраф. Припинення права власності позивача внаслідок поділу спільного майна подружжя за рішенням суду переліком підстав, наведених у ст. 279-3 КУпАП, не охоплюється. Доказів вибуття транспортного засобу з володіння позивача за передбачених цією статтею обставин матеріали справи не містять.

Довід позивача про те, що матеріалів фотофіксації не було в отриманому нею разом із відзивом поштовому конверті, а тому вони є недопустимими доказами, суд також відхиляє.

Відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Матеріали фотофіксації подано відповідачем до суду в електронній формі разом із відзивом, що відповідає винятку, передбаченому ч. 9 ст. 79 КАС України, за якого суд бере такі докази до уваги навіть за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншому учаснику справи. Неотримання позивачем копій цих зображень разом із відзивом не свідчить про їх недопустимість у розумінні ст. 74 КАС України, оскільки недопустимими є докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку, тоді як матеріали фотофіксації одержано правомірно. Крім того, позивач була обізнана з наявністю цих матеріалів, навела щодо них доводи у відповіді на відзив і не була позбавлена можливості ознайомитися з ними в суді та надати заперечення.

Щодо направлення постанови суд зазначає, що постанову направлено позивачу поштовим відправленням на адресу її реєстрації, яка збігається з адресою, зазначеною в позовній заяві; відправлення повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання. Обов`язок із направлення постанови, передбачений ст. 279-1 КУпАП, відповідач виконав належно.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином. У цій справі факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, підтверджений сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів, а доводи позивача про неналежність її як суб`єкта відповідальності не знайшли підтвердження. Оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП. За таких обставин підстави для визнання постанови протиправною та її скасування відсутні, а позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 6 ст. 157 КАС України у разі ухвалення рішення щодо відмови в задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2026 заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 80422882, відкритому на підставі постанови серії 2КІ № 0009920896 від 21.11.2025. З огляду на відмову в задоволенні позову зазначені заходи забезпечення позову зберігають дію до набрання цим рішенням законної сили, після чого підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2026 у справі № 756/4024/26, провадження № 2-аз/756/2/26, - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Андрій ПУКАЛО