Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №754/4938/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/21/26

Справа №754/4938/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із вищевказаним позовом, в якому просить суд поновити десятиденний строк звернення до суду, визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №15 від 28.02.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач також просить постановити окрему ухвалу відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 249 КАС України, стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн. та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 17 000 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позов з додатками та ухвала про відкриття провадження отримана представником відповідача 25.04.2025 року. Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Відповідачу було роз`яснено, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №15 від 28.02.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 23.01.2025 року о 09 год. 00 хв. він не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці №ВА-50463, отриманій 22.01.2025 року, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обовязок та віськову службу", абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно ч. 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_4 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у ІНФОРМАЦІЯ_4 (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стаття 210 КУпАП в редакції, яка діє з 19.05.2024 року, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 3 вказаної статті передбачає накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_5 під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_5 іншої адреси місця проживання.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_5.

При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки не надано.

Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивач направив до відповідача заяву (повідомлення) про наявність медичного висновку від 23.01.2025 року про тимчасову непрацездатність.

У зв`язку з чим, позивач не мав можливості з`явитися по повістці №ВА-50463, отриманій 22.01.2025 року.

Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 132 КАС України).

Стаття 139 КАС України регулює розподіл судових витрат. Так, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частина 5 ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2022 року, справа №727/4597/19 зробив висновок, що з вимог статті 134 КАС України - на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України»).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 24.03.2025 року; копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2025 року, розрахунок витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги від 12.06.2025 року, копія квитанції до платіжної інструкції на суму 17 000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів та предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат, враховуючи співрозмірність із складністю справи та підлягає стягненню з відповідача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при звернені до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Вирішуючи питання, щодо постановлення окремої ухвали, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Отже, згідно вищевикладеного, окрема ухвала суду є процесуальним актом, який постановлюється судом з власної ініціативи у випадках виявлення під час розгляду справи порушень закону, причин та умов, що сприяли таким порушенням.

Таким чином, винесення окремої ухвали належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється виключно на його розсуд. Нормами КАС України не передбачено можливості постановлення окремої ухвали за клопотанням чи на прохання сторін у справі, оскільки таке процесуальне рішення не є способом захисту прав чи інтересів учасників процесу, а спрямоване на реагування суду на виявлені порушення законності.

В зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотання позивача про постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 19, 65 Конституції України, ст.ст. 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 255, 256, 280 КУпАП, ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст. 4, 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про оборону України", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст. 2, 9, 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №15 від 28.02.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати на із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

В задоволені інших вимог позову, - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня складання рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша