Рішення від 31 серпня 2025 р. у справі №361/2405/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 361/2405/25

провадження № 2-а/753/226/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що 10 вересня 2024 року він був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 він повідомив, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), надавши відповідний військово-обліковий документ. Крім того, він вказав, що здійснює догляд за хворим батьком, який потребує постійного стороннього догляду, та має відстрочку, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

25 жовтня 2024 року він звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за хворим його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який потребує постійного стороннього догляду.

24 лютого 2025 року він отримав лист від Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), з якого він дізнався, що відповідно до постанови Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 16 грудня 2024 року відкрито виконавче провадження № 767/784403 про виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 808 про стягнення з нього штрафу у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови 10 вересня 2024 року о 09.30 год він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками Національної поліції України, так як не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Позивач повністю заперечує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вважає, що оскаржена постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд: поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 808; скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності передано за територіальною підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2025 для розгляду адміністративної справи №361/2405/25 визначено суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали подати суду відзив на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження від 20 травня 2025 року направлена відповідачу. Відповідач відзив на позов не подав до суду.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 березня 2003 року приписаний до призовної дільниці Дарницького району м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 15).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 808 накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а. с. 26).

Відповідно до протоколу заключення ЛКК від 02 серпня 2024 року № 68 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Калятинської селищної ради ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , потребує стороннього догляду постійно. ОСОБА_1 за станом здоров`я може доглядати за іншою особою (а. с. 19).

Відповідно до акта обстеження на підтвердження фактичного проживання у житловому приміщенні від 05 серпня 2024 року, депутатом Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Сосновською В. А. у складі комісії проведено обстеження: АДРЕСА_1 . Власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З ОСОБА_2 постійно проживає син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час зі слів сусідів, ОСОБА_4 постійно доглядає батька ОСОБА_2 , який не може себе обслуговувати та пересуватися, у зв`язку із довготривалою хворобою та її наслідками (параліч) з 2019 року. Батько потребує стороннього нагляду постійно. Близьких радних та родичів ОСОБА_2 не має окрім сина - ОСОБА_1 . Отже, постійне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 18).

Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної підтримки з догляду на непрофесійній основі від 07 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рекомендовано соціальні послуги: денний догляд, догляд вдома, паліативний догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а. с. 16).

За актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (а. с. 17).

25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 направив заяву про відстрочку від мобілізації, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за хворим його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який потребує постійного стороннього догляду (а. с. 28), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу (а. с. 29-30).

08 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ направлено заяву про відкриття виконавчого провадженні і постанову від 10 вересня 2024 року № 808 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , штрафу у розмірі 17 000 грн для примусового виконання до Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)(а. с. 25-27).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 65 Конституції України зазначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У частині третій статті 210-1 КУпАП зазначено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

У статті першій Закону України «Про оборону України» зазначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошено часткову мобілізацію. Отже, з 18 березня 2014 року в Україні діяв особливий період.

Також, згідно із Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_11), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11» від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі Положення № 154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154, ІНФОРМАЦІЯ_11 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У частині першій статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У пункті 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487) зазначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 19, 20 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_11 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_11 або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до Інструкції із застосування ІНФОРМАЦІЯ_11 технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532, уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_11 під час перевірки військово облікових документів, фіксування порушень, мають застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації. Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку.

Разом з тим, у постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 808 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП не зазначено, що уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснювалося технічними приладами і технічними засобами, що мають функції автоматичної фото- та відео фіксації, фіксування факту порушення ОСОБА_1 частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час перевірки військово-облікових документів.

Відповідно до підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, (далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).

Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

У пункті 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації) та у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відповідно до пункту 6 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Згідно із пунктом 7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).

Відповідно до пункту 8-1, 8-2 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього. Військово-обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування. Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.

У пункті 9 Порядку № 559 зазначено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Отже, Порядком №559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 04 березня 2003 року ОСОБА_1 приписаний до призовної дільниці Дарницького району м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 15).

У даному випадку відповідачем не надано доказів щодо неможливості проведення перевірки інформації у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача та відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_11, зокрема, не надано доказів здійснення відеофіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог частини шостої статті 22 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме у постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга №10590/83

від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (див: постанову Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (див: постанову Верховного Суду від 14 травня 2020 року, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №127/163/17-а.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідач відзив на позовну заяву не подав, як і не надав до суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не доведено належними та допустимими доказами відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності прийнятої постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова, прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 КУпАП, статті 286 КАС, суд дійшов висновку про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 808 і закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 210, 247, 268, 283, 288, 289, 293 КУпАП, статтями 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №808 від 10.09.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 18.12.2025 року.