Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 17 липня 2025 р.
Справа: №753/21745/24
Суддя: Каліушко Ф. А.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/21745/24
провадження № 2-а/753/74/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21 жовтня 2024 року близько 09.00 год. по вул. Бориспільській у м. Києві його було зупинено працівниками патрульної поліції та двома особами у військовій формі, які попросили надати паспорт та військово-обліковий документ для огляду. Він надав для огляду паспорт і копію військово-облікового документа, так як оригінал вказаного облікового документа знаходився вдома. Також запропонував проїхати до свого місця проживання для пред`явлення оригіналу вказаного документа для огляду. Після чого, вони посадили його до автомобіля і доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.
У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 йому вручили постанову від 21 жовтня 2024 року №548 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, а лише попросив пройти у інший день, так як необхідно підготувати необхідні документи щодо стану його здоров`я, які знаходяться у нього вдома. У нього наявний військово-обліковий документ. На обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 він не перебував, оскільки проживає у АДРЕСА_1 . Крім того, відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 жовтня 2024 року №548 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У січні 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач не перебуває на військовому обліку у жодному ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на норми чинного законодавства України просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником від 21 жовтня 2024 року № 548 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн (а. с. 5).
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення 21 жовтня 2024 року № 548 ОСОБА_1 отримав направлення № 1668 на проходження медичного огляду у позаштатній військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте відмовився від проходження вказаного огляду без поважних причин, чим порушив вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2,закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 74 Порядок № 560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 або командиром військової частини.
Направлення реєструється у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського)ІНФОРМАЦІЯ_2, та строк завершення медичного огляду.
Варто зауважити, що відповідачем не надано суду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, із зазначенням реєстраційного номеру, дати та підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також доказів, що вказане направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
У оскаржуваній постанові від 21 жовтня 2024 року № 548 зазначено, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням відповідача.
Позивач на обґрунтування відмови від проходження ВЛК вказав на те, що існувала необхідність мати при собі медичну документацію на підтвердження його стану здоров`я.
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Відповідно до пункту 3.5 глави 3 розділу II Положення військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Також відповідачем не надано суду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, із зазначенням реєстраційного номеру, дати та підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також доказів, що вказане направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Варто зауважити, що у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які відповідно до статті 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (див: постанова Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №ь524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду:від 13 березня 2020 року у справі № 234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 398/3566/16-а, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а.
Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду: від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а, від 23жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.
Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
У процесі розгляду справи відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач ОСОБА_1 дійсно порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При прийнятті рішення судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, статтею 210-1 КУпАП України,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №548 від 21.10.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 18.12.2025 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua