Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №752/16605/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16605/26

Провадження №: 3/752/5034/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

відносноОСОБА_1 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1

за участіОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 о 17:56 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві по просп. В. Лобановського, 123, не була достатньо уважною, не простежила за дорожньою обстановкою та при зміні напрямку руху (перестроюванні) з другої смуги руху у третю, не надала дорогу автомобілю Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 (на чорному фоні), який рухався у третій смузі прямо, що призвело до зіткнення з вищевказаним автомобілем, та, відповідно, настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п. “б” п. 2.3, п. 10.1, п. 10.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де містяться:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 696599 від 18.06.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ст. 124 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- схема місця дорожньо-транспортної пригоди, на якій відображені місця розташування транспортних засобів, місце зіткнення, відповідні виміри та наявний опис ушкоджень транспортних засобів;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 18.06.2026 (зазначила, що 18.06.2026 о 17:26 керуючи автомобілем Hyundai Accent їхала по проспекту Лобановського у другому ряду, пропустила після смуги, яка повертає наліво (першої смуги) сплошну лінію, заздалегідь включивши лівий поворот і почала перестроюватись у третій ряд на наступний поворот і автомобіль не їхав на поворот наліво, так як йшов третій ряд, а на більшій швидкості вискочив далі по ряду, що повертає наліво і вдарив її машину у ліве переднє крило і фару);

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.06.2026 (зазначив, що 18.06.2026 о 18:00 керував автомобілем Volkswagen Transporter по вул. В. Лобановського, 123 зі сторони Деміївської площі в лівій крайній смузі, щоб зробити поворот на вул. Деміївську в полосу повороту. Різко з правої середньої полоси виїхав автомобіль таксі Bolt та спричинив дорожньо-транспортну пригоду).

13.07.2026 в судовому засіданні ОСОБА_1 надала усні пояснення по суті заперечувала щодо своєї винуватості у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та зазначила, що дійсно рухалася за кермом автомобіля Hyundai Accent, рухалась прямо у середній смузі, а ряд зліва від неї був призначений для виконання розвороту, на що вказував дорожній знак. Включила лівий покажчик повороту, почала повільно перестроюватись, а раптом відчула удар в ліву передню частину авто. Виявилось, що із нею скоїв зіткнення транспортний засіб Фольксваген, який їхав зліва від неї у смузі, яка призначена для розвороту. Зазначила, що в схемі не відображено знаку дорожнього регулювання, який вказує на смугу для розвороту, що є порушенням з боку поліцейських, хоча відповідний знак там був. На підтвердження свого доводу, надала фотографію із місця події, де розташований знак розвороту.

ОСОБА_1 подала через канцелярію суду ряд клопотань, серед яких було витребування доказів, а саме відеозапису із камер автоматичної фіксації дорожньої обстановки, які можуть містити відомості про фактичні обставини події, траєкторію руху тощо. Проте, в засіданні ОСОБА_1 надала відеозапис із моментом дорожньо-транспортної пригоди, який отримала самостійно, а тому в судовому засіданні пояснила, що її клопотання втратило свою актуальність і вона від нього відмовляється.

Також ОСОБА_1 подала через канцелярію суду письмові пояснення, які узгоджуються з її усними поясненнями, наданими під час розгляду справи по суті.

Проаналізувавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд (суддя) не встановив підстав для закриття провадження у справі та відхиляє позицію ОСОБА_1 , як таку, що спростовується дослідженими доказами та вважає наявним подію й скл, ад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП згідно з відсилкою до п. “б” п. 2.3, п. 10.1, п. 10.3 Правил дорожнього руху у ситуації, що склалася на дорозі.

Пунктом ”б” п. 2.3 унормовано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з п. 10.3 Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Судом (суддею) проаналізовано відеозапис, долучений ОСОБА_1 , та з його змісту не видається за можливе констатувати відсутність порушення Правил дорожнього руху водійкою ОСОБА_1 .

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 змінювала напрямок руху, вже почала робити маневр перестроювання, що покладає на неї обов`язок бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою та її зміною, в той час як водій автомобіля Volkswagen мав пріоритет у русі по відношенню до автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , адже водій ОСОБА_2 рухався прямо у своїй смузі та не змінював напрямок руху.

Доводи ОСОБА_1 про те, що на схемі не відображено знаку розвороту, не є суттєвим для вирішення справи по суті, оскільки сукупність доказів вказують на вину водія ОСОБА_1 , які спричинили настання дорожньо-транспортної пригоди.

Дорожній знак, наявність якого пані ОСОБА_3 довела, представивши суду фото фрагменту просп. В. Лобановського, який передував місцю зіткнення, не вказує на обов`язок водія ОСОБА_2 , який рухався у третій смузі, виконувати розворот, а також не встановлює заборону рухатися у третій смузі прямо. Дорожній знак 5.29 “місце розвороту” є інформаційно-вказівним та позначає місце для розвороту транспортних засобів і встановлює лише заборону на виконання повороту ліворуч (розділ 33 Правил дорожнього руху), а тому водій ОСОБА_2 мав право рухатися у третій смузі по просп. В. Лобановського прямо, тоді як водійка ОСОБА_1 мала виявити більшу уважність, переконатися у відсутності перешкоди для руху і надати дорогу транспортному засобу, який рухається у тій смузі, на яку вона мала намір перелаштуватися.

Щодо можливих непроаналізованих заперечень, суд (суддя) посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема його усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, з огляду на визнання винуватості вказаної особи, до неї застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції відповідної статті та з урахуванням приписів ст. 33-35 КУпАП, а також покладається судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 124, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко