Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №149/417/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №149/417/26

30.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Дем`янової Ж.М.

за участю секретаря Бірюкової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 червня 2023 року позивач передав відповідачці у позику грошові кошти в сумі 44 200,00 грн, що підтверджується власноручно написаною відповідачкою розпискою про отримання коштів.

За домовленістю сторін відповідачка зобов`язалася повернути суму позики в повному обсязі до 30 листопада 2023 року. Проте взяті на себе зобов`язання вона не виконала, грошові кошти у визначений строк не повернула, у зв`язку з чим із 01 грудня 2023 року перебуває у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідачка добровільно заборгованість не погашає, від виконання зобов`язань ухиляється та на його звернення не реагує.

Посилаючись на положення статей 1046, 1047, 1049 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідачки суму основного боргу у розмірі 44 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 638,57 грн та три проценти річних у розмірі 2 891,77 грн, а всього 56 730,34 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач правом на відзив не скористалась, контрозрахунку до суду не подавала.

Процедура судового розгляду

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Учасникам справи визначено строки для подання заяв по суті справи.

15 червня 2026 року до суду від представника відповідачки, адвоката Андросової К.І., надійшла заява про вступ у справу.

23 червня 2026 року представником відповідачки подано до суду оригінал розписки про отримання відповідачкою грошових коштів за договором позики.

30 червня 2026 року від представника відповідачки, адвоката Андросової К.І., надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника, у якій зазначено про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

У призначене судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що їх достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення без відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

28 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідачка отримала у позику грошові кошти у сумі 44 200,00 грн, що підтверджується власноручно написаною відповідачкою борговою розпискою.

Із змісту розписки вбачається, що відповідачка підтвердила отримання від позивача грошових коштів та взяла на себе зобов`язання повернути їх у повному обсязі до 30 листопада 2023 року.

Аналізуючи зміст поданої до суду боргової розписки, суд дійшов висновку, що вона власноручно складена відповідачкою, містить відомості про сторони, суму отриманих у позику коштів, строк їх повернення та особистий підпис позичальника, а тому є належним і допустимим доказом укладення договору позики та передачі відповідачці грошових коштів.

Таким чином, сторони дотрималися письмової форми договору позики відповідно до вимог цивільного законодавства.

У встановлений договором строк відповідачка отримані грошові кошти не повернула. Доказів належного виконання зобов`язання або погашення заборгованості повністю чи частково матеріали справи не містять.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідачки за договором позики становить 44 200,00 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних і встановив, що він здійснений відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з поданим розрахунком інфляційні втрати за період прострочення становлять 9 638,57 грн, а три проценти річних, нараховані за період з 01 грудня 2023 року по 03 лютого 2026 року, – 2 891,77 грн.

Спір між сторонами виник з договірних цивільних правовідносин, що склалися у зв`язку з укладенням договору позики.

Предметом спору є виконання відповідачкою грошового зобов`язання щодо повернення позивачу суми позики у встановлений договором строк, а також наявність правових підстав для стягнення з відповідачки інфляційних втрат і трьох процентів річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Позивач вважає, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики, у зв`язку з чим просить стягнути з неї суму основного боргу, інфляційні втрати, три проценти річних та судові витрати.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12, статей 13, 76, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, розписка позичальника є доказом не лише укладення договору позики, а й факту передання грошових коштів та підтверджує зміст домовленостей сторін.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17, від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц та від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17.

Дослідивши надану позивачем боргову розписку, суд встановив, що вона власноручно написана відповідачкою, містить відомості про сторони, суму отриманих грошових коштів, строк їх повернення та особистий підпис позичальника.

Таким чином, розписка є належним та допустимим доказом укладення між сторонами договору позики та факту передачі відповідачці грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Судом встановлено, що відповідачка отримала від позивача грошові кошти у сумі 44 200,00 грн та зобов`язалася повернути їх до 30 листопада 2023 року. У визначений строк свої зобов`язання вона не виконала, доказів повернення позики повністю чи частково суду не надала.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі та про дату, час і місце судового розгляду, правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких заперечень щодо позову або доказів на їх підтвердження суду не надала.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки основної суми боргу у розмірі 44 200,00 грн є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачкою зобов`язання настав 30 листопада 2023 року, а прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 01 грудня 2023 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим відповідачка звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Отже, підстави для стягнення з неї інфляційних втрат у розмірі 9 638,57 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 891,77 грн відсутні.

Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу за договором позики у розмірі 44 200,00 грн, а в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних слід відмовити.

Оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини неявки, не подала відзив на позов, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 280–281 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 829 грн 75 коп.

Первісним представником відповідача заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до частин другої – четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також документи, що підтверджують сплату таких витрат або обов`язок їх сплатити.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Однак на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача не подано належних і допустимих доказів, зокрема акта приймання-передачі наданих правничих послуг (виконаних робіт), детального опису виконаних адвокатом робіт, документів, що підтверджують сплату таких послуг або виникнення обов`язку їх оплатити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу документально не підтверджені, а тому правові підстави для їх розподілу та стягнення на користь відповідача відсутні.

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28 червня 2023 року у розмірі 44 200 (сорок чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 638 (дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 57 копійок та трьох процентів річних у розмірі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев`яносто одну) гривню 77 копійок — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 829 (вісімсот двадцять дев`ять) гривень 75 копійок.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо відповідна заява чи скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Повне рішення складено 06.07.2026 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА