Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №631/816/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/816/26

провадження № 3/631/369/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2023 року органом 6323, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2026 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані адміністративні матеріали згідно відповідних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 червня 2026 року були передані головуючому судді Пархоменко І. О.

Суддя ОСОБА_2 була звільнена з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1229/0/15-26 від 18 червня 2026 року та відрахована зі штату суду відповідно до наказу № 02-05/38 від 24 червня 2026 року.

Згідно розпоряджень керівника апарату суду № 90, № 91 та № 92 від 03 липня 2026 року та протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2026 року та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 липня 2026 року, справи передані до розгляду головуючому судді Трояновській Т. М.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 липня 2026 року адміністративні матеріали об`єднанні в одне провадження з урахування положень статті 36 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689438, складеного 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу. В ході перевірки документів було встановлено, що водій не має посвідчення водія відповідної категорії «В», тобто не має права керування таким видом транспортного засобу.

Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689443, складеного 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому був не пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу. В ході перевірки документів було встановлено, що водій не має чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689424, складеного 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому був не пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу.

Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.3 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, у тому числі шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, який був зазначений у матеріалах справи та у заявах про отримання електронних повісток від 10 червня 2026 року.

09 липня 2026 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-800/26-вх., відповідно до якої просив розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності розглянути за його відсутності.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяця з дня вчинення правопорушення.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про те, що відносно нього складені протоколи про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтями 121 та 126 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі – посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами (пункт 2 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340).

Відповідно до пункту 6 вищенаведеного Положення право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли:

шістнадцятирічного віку – категорії А1, А;

вісімнадцятирічного віку – категорії В1, В, С1, С;

дев`ятнадцятирічного віку – категорії BE, C1E, СЕ;

двадцятиоднорічного віку – категорії D1, D, D1E, DE, Т.

Положеннями частини 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Крім того, згідно пункту 2.3 «г» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами передбачена частиною 5 статті 121 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Також, згідно пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Відповідальність за порушення пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху передбачена частиною 1 статті 126 Кримінального кодексу України.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689438, складеному 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, у якому зафіксовано, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу. В ході перевірки документів було встановлено, що водій не має посвідчення водія відповідної категорії «В», тобто не має права керування таким видом транспортного засобу. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «згоден». Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріал;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689443, складеному 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, у якому зафіксовано, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому був не пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу. В ході перевірки документів було встановлено, що водій не має чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «згоден». Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріал;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689424, складеному 10 червня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, у якому зафіксовано, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, село Липкуватівка, вулиця Лісова, поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , при цьому був не пристебнутий ременем безпеки, який передбачений конструкцією транспортного засобу. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «згоден». Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріал;

- рапорті інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Тетяни Токар, складеного 10 червня 2026 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Юрія Юрченка про те, що 10 червня 2026 року о 19 годині 06 хвилин при патрулюванні території Нововодолазької об`єднаної територіальної громади, а саме, вулиці Лісної, поблизу будинку № 1, села Липкуватівка, було виявлено автомобіль марки «ВАЗ 21063» з номерним знаком НОМЕР_3 , водій якого керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Було здійснено зупинку даного автомобіля та в ході перевірки документів було встановлено особу водія, ним виявився неповнолітній громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в салоні автомобіля на пасажирському сидінні перебувала мати водія – громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка почала поводитися агресивно та зухвало на адресу працівників поліції, пояснюючи дії свого сина, що вона йому дозволяє керувати йому автомобілем, оскільки вона несе за нього відповідальність, роз`яснила що вона випила алкоголь, тому сама за кермо не сіла та керувати транспортним засобом не вміє. В ході спілкування з водієм було встановлено, що водій не має посвідчення водія відповідної категорії «В», так як йому 17 років, чим своїми діями порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, також був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим водій порушив пункт 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху. Відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні передбачені частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відносно матері водія, ОСОБА_3 , винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі за порушення пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, а саме за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування даним видом транспортного засобу.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи, з автомобільного відео реєстратора 70mai Smart Cam Pro Plus А 500, інвентаризаційний номер № 1113057442-8, портативних відеореєстраторів ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-46, ТЕСSAR BDС-43 GWCP, інвентаризаційний номер № 1113031965-34, ТЕСSAR BDС-43 GWCP, інвентаризаційний номер № 11130144022-2(1), ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер № 1113057280-6, що долучені до матеріалів справи, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 10 червня 2026 року, зокрема, о 19 годині 06 хвилин назустріч автомобілю патрульної поліції, що був припаркований на узбіччі дороги, рухається транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», з номерним знаком НОМЕР_3 , водій якого керує автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Автомобіль патрульної поліції починає рух за вказаних автомобілем та подає сигнал про зупинку. Після зупинки транспортного засобу та під час спілкування з водієм, а також перевірки документів працівники поліції встановили особу водія як ОСОБА_1 , який є неповнолітнім та відповідно не мав посвідчення водія категорії «В». Також під час подальшої перевірки працівниками поліції було встановлено відсутність у ОСОБА_1 поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В салоні автомобіля перебувала мати водія – ОСОБА_3 у присутності якої працівниками поліції було складено протоколи відносно ОСОБА_1 за порушення останнім пунктів 2.1 «а», 2.1 «ґ» та 2.3 «г» Правил дорожнього руху. Також на відеозаписах зафіксований процес ознайомлення ОСОБА_1 з його правами та вручення останньому копій відповідних протоколів, який останній підпис без зауважень.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи не суперечать вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в даному випадку не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Надані до матеріалів справи диски з відеозаписами сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено події, які зафіксовані у відповідних протоколах про адміністративні правопорушення та інших документах.

Як вбачається з матеріалів справи протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689438, серії ЕПР1 № 689443 та серії ЕПР1 № 689424, складені 10 червня 2026 року уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

В цілому протоколи про адміністративні правопорушення складені з дотриманням вимог статтей 254 – 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано.

Приймаючи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема пунктам 2.1 «а», 2.1 «ґ» та 2.3 «г», а отже в діях останнього міститься склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статтей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення є вчинення правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у відповідності до приписів статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення у судовому засіданні не встановлено.

Обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, вік, який є неповнолітнім, майновий стан та обставини, що пом`якшують відповідальність, а також відсутність обставин, що його обтяжують, й те, що правопорушник скоїв вищевказані правопорушення вперше.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша – репресивно-каральна («штрафна») – полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція – запобіжно-виховна – тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Крім того, згідно зі статтею 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою, що підтверджено паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданим 10 квітня 2023 року органом 6323, та на момент вчинення адміністративних правопорушень (10 червня 2026 року) досяг шістнадцятирічного віку.

Відповідно до статті 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121 – 127, 130, 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190 – 195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу.

Відповідно до статті 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Враховуючи встановлені обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його вік, суд вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_1 з урахуванням приписів статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення захід впливу, що застосовуються до неповнолітніх та передбачений статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як попередження.

Заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративними стягненнями в розумінні статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку.

Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення судового збору не допускається.

Враховуючи, що до неповнолітнього, ОСОБА_1 , застосовано захід впливу – попередження, яке не є адміністративним стягненням, суд дійшов висновку, що з неповнолітнього ОСОБА_1 не підлягає стягненню сума судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 – 13, 23, 24-1, 33 – 36, частиною 2 статті 38, частиною 5 статті 121, частинами 1 та 2 статті 126, статтями 245, 246, 249 – 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , з урахуванням приписів статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді попередження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Т. М. Трояновська