Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №710/495/25 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/495/25

Провадження № 1-кп/710/19/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

начальника Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360000364 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, на утриманні має 2 неповнолітніх дітей, непрацюючої, раніше несудимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України,

УСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про національну поліцію», національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки та порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності, надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Черкаській області №312 о/с від 16.10.2023 лейтенант поліції ОСОБА_7 призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Черкаській області №341 о/с від 13.11.2023 капрала поліції ОСОБА_8 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.

16.03.2025, згідно графіку нарядів ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, інспектор сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капрал поліції ОСОБА_8 з табельною вогнепальною зброєю, спеціальними засобами, у форменому одязі заступили на добове чергування по охороні громадського порядку та забезпечення дорожнього руху на території Шполянської об`єднаної територіальної громади.

Так, 16.03.2025 близько 21 години 10 хвилин вказані працівники поліції, на службовому автомобілі марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 з проблисковими маяками та символікою Національної поліції України знаходились по вулиці Соборній, неподалік будинку №36, а в м. Шпола Звенигородського району Черкаської області, де помітили транспортний засіб ( скутер), який рухався без номерних знаків, без увімкненого світла фар, без шолому під керуванням ОСОБА_9 . В подальшому працівники поліції увімкнули проблискові маячки синього та червоного кольорів, з метою зупинки водія вказаного транспортного засобу у відповідності до п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_9 в свою чергу жодним чином не відреагував та на вимогу зупинитися працівниками поліції продовжував рух до площі, неподалік приміщення міської ради, в м. Шпола Звенигородського району Черкаської області, що знаходиться по вул. Лозуватській, 59, ОСОБА_9 керуючи вказаним транспортним засобом під`їхав до вищеописаного приміщення, де рух транспортного засобу заборонений та зупинився. Після чого помітивши, що до нього рухаються вказані працівники поліції у форменому одязі, ОСОБА_9 почав бігти, однак був ними зупинений у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху та не виконанням законної вимоги поліцейського. З метою встановлення особи та складання відповідних протоколів про адміністративне правопорушення поліцейським ОСОБА_7 запропоновано ОСОБА_9 пройти до службового автомобіля, на що останній погодився. В цей час ОСОБА_9 зателефонував своїй матері ОСОБА_4 та повідомив про своє місце перебування, яка в свою чергу направилась до сина.

Так, ОСОБА_4 , 16.03.2025 близько 21 години 40 хвилин, перебуваючи за адресою: вул. Лозуватська, 59, м. Шпола Звенигородського району Черкаської області навпроти приміщення Шполянської міської ради , усвідомлюючи, що поряд з нею знаходяться працівники поліції, а саме інспектор сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капрал поліції ОСОБА_8 , які перебували у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю та спеціальним засобами та перебували під час виконання своїх службових обов`язків, почала виражатись на їх адресу нецензурними словами, на неодноразові законні вимоги поліцейських припинити протиправні дій не реагувала, після чого, діючи умисно та цілеспрямовано, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння побоїв працівникові поліції під час виконання ним своїх службових обов`язків та усвідомлюючи настання наслідків нанесла ОСОБА_8 чотири удари в обличчя долонями обох рух, чим спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді суцільного синця на повіках лівого ока, садни на передній поверхні лівої вушної раковини, в лівій виличній області, в нижній частині лівої щоки, які згідно висновку експерта №05-6/01/118 від 19.03.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 2 ст.345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вона ж, всупереч передбаченому законом порядку, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, порушуючи Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за №637/3077, у невстановлені слідством день та час, у вересні 2024 року в нежитловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , знайшла та незаконно придбала 10 боєприпасів 5,45 мм. У подальшому цього ж дня, діючи умисно та цілеспрямовано, без відповідного дозволу, незаконно перевезла виявлені нею вказані вище боєприпаси до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де до 17.03.2025 без відповідного дозволу, незаконно зберігала їх.

17.03.2025 у період часу з 00 години 35 хвилин по 02 годину 08 хвилин під час проведення санкціонованого обшуку за адресою АДРЕСА_2 , працівниками поліції виявлено та вилучено вищевказані 10 боєприпасів, які згідно висновку експерта №СЕ-19/124-25/4532-БЛ від 25.03.2025 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї – 5,45-мм,малоімпульсивними патронами зразка 1974 року, сім патронів з яких споряджені кулями з підвищеними пробивними можливостями ( 7Н10, 7Н10М) промислового виробництва м. Луганськ Україна, три патрони споряджені кулями з стальним осердям ( 7Р6, 7Н6М) промислового виробництва м. Луганськ Україна, які придатні до стрільби.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України – незаконне придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 надала пояснення аналогічні змісту обвинувального акту, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, шкодувала про скоєне.

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що 16.03.2025 заступила на спільне чергування із лейтенантом Головком. Близько 21.10 по вул. Соборній був виявлений транспортний засіб, яким керували без світла, мотошолома та номерного знаку, тому рушили за ним, увімкнувши проблискові маячки, але транспортний засіб не зупинявся. У подальшому транспортний засіб зупинився на площі, вони стали до нього підходити, водій почав тікати, потім наздогнали його і виявили ознаки сп`яніння. Він зателефонував і з розмови було зрозуміло, що то його мати. Стоячи біля скутера почули, що біжить жінка зі сторони АТБ, висловлюється нецензурною лійкою, потім підбігає і відразу починає наносити їй удари в обличчя, дряпати. Нанесла 3- 4 удари в область обличчя.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд у порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачена та захисники у судовому засіданні також зазначили, що справу можливо розглядати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ураховуючи, що обвинувачена у судовому засіданні не оспорювала факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України при вищезазначених обставинах, повністю визнає свою вину, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену, потерпілу та дослідивши обвинувальний акт, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, доведена.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує: ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які класифікуються, відповідно до ст.12 КК України, як нетяжкий злочин за ч.2 ст. 345 КК України, та тяжкий злочин за ч.1 ст. 263 КК України, відсутність як пом`якшуючих так і обтяжуючих обставин, те, що обвинувачена раніше несудима, позитивну характеристику за місцем проживання, за допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не зверталася, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку прокурора, який просив призначити покаранні за ч.2 ст. 345 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 263 КК України у виді 3 років 6 місяців, та застосувати приписи ч.1 ст. 70 КК України і звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.

З урахуванням наведених даних про особу обвинуваченої, відсутності обтяжуючих обставин вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає , що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і тому необхідно призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає суворіше покарання, звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, призначивши їй іспитовий строк, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Призначення саме такого покарання є необхідним і буде достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних злочинів.

Процесуальні витрати, пов`язанні із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Щодо цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у якому остання просила стягнути з обвинуваченої на свою користь матеріальну шкоду, спричинену злочином у розмірі 2065,00 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн .

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що діями ОСОБА_4 їй було завдано матеріальної шкоди, яка полягає у понесених витратах на проведення томографії, а також моральної шкоди, яка виражається у пережитому фізичному болі від понесених тілесних ушкодженнях та душевних стражданнях внаслідок їх отримання. Нанесені тілесні ушкодження спричинили їй сильного фізичного болю та емоційних страждань. Як наслідок вона отримала моральну, душевну та психологічну травму. Через що вона перебуває у постійній тривозі, емоційній напрузі та страху повторення подібних ситуацій. Значну душевну та психологічну травму їй було завдано зневажливим ставленням до неї, як до працівника поліції з боку ОСОБА_4 .Згадана подія негативно вплинула на її звичний уклад життя і проявлено в негативних переживаннях та спогадах, тривозі, порушені сну, неприємних сновидіннях, емоційній напрузі, нервозності, дратівливості.

Прокурор підтримав заявлений цивільний позов.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги в частині майнової шкоди визнала у повному обсязі, в частині моральної шкоди не визнала.

Частиною другою ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно довисновку комп`ютерної томографії ОСОБА_10 18.03.2025 проходила мультизрізову комп`ютерну томаграфі. Вартість вказаного дослідження , відповідно до фіскального чека від 18.03.2025 складає 2065,00 грн. Згідно з довідкою КНП « Черкаська обласна лікарня обласної ради» від 18.03.2025 ОСОБА_8 має діагноз : забій м`яких тканин обличчя.

Ураховуючи наведені докази та визнання відповідачкою позовних вимог в цій частині, суд виснував, що такі підлягають до задоволення.

У частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що такі підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав ; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає встановленим, що потерпілій ОСОБА_8 була завдана моральна шкода, оскільки в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 вона отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких зазнала фізичного болю та приниження.

Разом з тим, у відповідності до роз`яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, приймаючи до уваги обставини заподіяння моральної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, керуючись принципом розумності, справедливості та виваженості суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілої 30000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.

Керуючись статтями 127,128,368, 370, 373, 374 КПК України, 1166 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді:

-за ч. 2 ст. 345 КК України – позбавлення волі строком на два роки;

-за ч. 1 ст. 263 КК України - позбавленням волі на строк три роки шість місяцві.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на два роки, та на підставі статті 76 КК України поклати на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на виконання експертизи у розмірі 2387,70 грн на користь держави.

Речові докази:

4 патрони 4,45 мм, 6 гільз, ніж, які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Звенигородського РАП ГУНП в Черкаській області – знищити;

мобільний телефон марки « REDMI», моделі 23053RN02Y у червоному силіконовому чохлі та мобільний телефон марки «Iphone» в білому силіконовому чохлі, які повернуті ОСОБА_4 залишити останній;

відеозаписи на 2 дисках залишити при матеріалах справи.

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2065,00 грн матеріальної шкоди та 30 000,00 грн моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Суддя ОСОБА_1