Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №531/1450/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

13.07.2026

єдиний унікальний номер справи 531/1450/26

номер провадження 1-кп/531/124/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Прилуки Хорольського району Приморського краю, Російської Федерації, зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, освіта базова-середня, розлучена, працююча технічним працівником в «Голобородьківському ліцеї Карлівської міської ради», не депутат, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 28.04.2026 року близько 08:00 години, перебуваючи поблизу приміщення «Голобородьківського ліцею Карлівської міської ради», що за адресою пров. Шкілький 1, с. Голобородьківське, Карлівської ТГ Полтавського району Полтавської області, де на ґрунті неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в ході сварки із ОСОБА_5 нанесла останній два удари кулаком правої руки в область голови.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , відповідно до висновку експерта від 28.05.2026 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку та контузії правого ока, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, (и.2.3.3. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_6 , заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 20 000 грн. моральної шкоди, 3557,23 грн. матеріальної шкоди, а також судові витрати.

Даний цивільний позов судом прийнято до розгляду та визнано ОСОБА_5 цивільним позивачем та ОСОБА_4 - цивільним відповідачем.

В судовому засіданні ОСОБА_4 цивільний позов визнала частково, а саме в розмірі матеріальних витрат - 3557,23 грн. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнала в повному обсязі та повністю підтвердила час, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаялась.

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, що складає 1700 гривень 00 копійок. Судові витрати відсутні.

Потерпіла ОСОБА_5 , підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, просила призначити максимальний розмір штрафу передбачений ч.2 ст. 125 КК України та задовольнити її позовні вимоги.

ОСОБА_4 не заперечувала проти призначення покарання, зазначеного прокурором.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене обвинуваченій знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а її дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, кваліфіковане правильно, вину повністю доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, згідно 67 КК України - відсутні.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченої, суд вбачає наступне:

ОСОБА_4 не є особою з інвалідністю, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не судима, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Згідно ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 є проступком.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої: її вік, соціальне становище, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, характеристику обвинуваченої.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь, відсутність намірів уникнути кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції: ч.2 ст. 125 КК України.

Щодо позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем ОСОБА_5 , надано консультативні висновки лікарів та фіскальних чеки за ліки на суму 3557 грн. 23 коп.

В зв`язку з вищевикладеним цивільні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими повністю, і обов`язок по відшкодуванню майнової шкоди в розмірі 3557 грн. 23 коп., лежить на обвинуваченій.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже не має точних критеріїв майнового виразу болю від втрати спокою та ін.

Суд вважає факт завдання потерпілій моральної шкоди внаслідок дій обвинуваченої доведеним, в зв`язку з чим її позовні вимоги мають бути задоволені частково. З врахуванням вищенаведеного, суд вважає що загальний розмір моральної шкоди завданий потерпілій ОСОБА_5 складає 10 000 грн.

Щодо відшкодування потерпілій судових витрат - суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки цивільним позивачем не надано суду жодних доказів на їх обґрунтування.

Проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому застосовувати не потрібно.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 126, 370, 374 КПК України суд, -

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 3557 грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Запобіжний захід не обирати.

Судові витрати відсутні.

Речові докази – відсутні.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1