Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №528/536/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Суд: Гребінківський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №528/536/26

Суддя: Татіщева Я. В.

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/536/26

Провадження № 2/528/651/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 липня 2026 року м. Гребінка

08 липня 2026 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Ігнатущенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 19.08.2006 року по 14.10.2025 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбних відносинах.

Вказує, що упродовж подружнього життя сторонами було придбано нерухоме майно:

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1, а, а1, а2» - житлового будинку (загальною площею – 64,9 кв.м., житловою площею – 34,2 кв.м.); «а1» - прибудови; «а2» - прибудови; «Б» - сараю; «Д» - сараю; «Ж» - навісу; «ж» - навісу; «ж1» - навісу; «№ 2» – огорожі; «№ 3» – пробойного колодязю; «№ 4» - зливної ями;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0741 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320810100:51:028:0006.

За домовленістю право власності було зареєстровано на відповідача.

14.10.2025 року шлюб між сторонами було розірвано.

Зазначає, що з колишнім чоловіком склалися напружені стосунки щодо спільного майна; відповідач вважає, що зазначене майно належить тільки йому, а колишня дружина не має права на нього права.

Внаслідок таких обставин, з метою визнання своїх майнових прав позивач була вимушена звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1, а, а1, а2» - житлового будинку (загальною площею – 64,9 кв.м., житловою площею – 34,2 кв.м.); «а1» - прибудови; «а2» - прибудови; «Б» - сараю; «Д» - сараю; «Ж» - навісу; «ж» - навісу; «ж1» - навісу; «№ 2» – огорожі; «№ 3» – пробойного колодязю; «№ 4» - зливної ями;

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0741 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320810100:51:028:0006.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на:

- судові витрати віднести за рахунок відповідача.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, надіслали до суду заяву, в якій просять суд справу розглянути за їх відсутності.

Суд, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 19.08.2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.10.2025 року у справі № 528/938/25 вказаний шлюб було розірвано (а.с. 10-12).

31.05.2013 року між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_4 (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Іщенком І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 439 (а.с. 13-14).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу № 4215196 від 31.05.2013 року, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності у частці 1, відповідно до договору купівлі-продажу серії ВТЕ № 855170 від 31.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Іщенком І.М., є власністю ОСОБА_2 (а.с. 14).

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав, номер витягу 369160277 від 11.03.2024 року, реєстраційний номер 2894465253208, та Витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-5300159142024 від 05.02.2024 року, земельна ділянка площею 0,0741 га, з кадастровим номером 5320810100:51:028:0006, що розташована по АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, є власністю ОСОБА_2 (а.с. 16-22).

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0741 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320810100:51:028:0006, номер витягу НВ-5300505272026 від 17.04.2026 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 194472,34 грн. (а.с. 29).

Позивачем станом на 22 березня 2026 року проведено технічну інвентаризацію будинку та виготовлено технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1, а, а1, а2» - житлового будинку (загальною площею – 64,9 кв.м., житловою площею – 34,2 кв.м.); «а1» - прибудови; «а2» - прибудови; «Б» - сараю; «Д» - сараю; «Ж» - навісу; «ж» - навісу; «ж1» - навісу; «№ 2» – огорожі; «№ 3» – пробойного колодязю; «№ 4» - зливної ями (а.с.23-25).

В інформаційній довідці ФОП ОСОБА_5 від 20.03.2026 року № 0740, яка видана ОСОБА_1 , надано коротку технічну характеристику житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 123, Т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2026 року ФОП ОСОБА_5 проведено незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна «житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами», що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку ринкова вартість об`єкту оцінки становить 209390,00 грн. (а.с. 27-28).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

З ч. 1 ст. 70 СК України вбачається, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 77, 78 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 зазначив, що конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Особистими можуть бути кошти або майно, які один з подружжя отримав до укладення шлюбу, що має підтверджуватися належними документами (договір купівлі-продажу майна, виписка з банківського рахунку тощо).

Статтею 392 ЦК установлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Крім того, компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на досліджені письмові докази по справі, як кожного окремо так і в їх сукупності, приймаючи до уваги те, що спірний будинок був придбаний у період перебування та проживання у зареєстрованому шлюбі, і дана обставина не спростовувалася й самим відповідачем, також відповідачем не доведено, що майно було придбане за його особисті кошти, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 17, 81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна – задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір в сумі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн 51 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.07.2026.

Суддя Я. В. Татіщева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua