Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №367/908/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/908/26

Провадження по справі № 1-кп/367/739/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025111050000105 від 08 квітня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сміла, Черкаської обл., громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а саме: в тому, що 07 квітня 2025 року, о 18 годині 34 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN» модель «РОLО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявляючи злочинну недбалість, порушуючи пункт 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), відповідно до якого: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», здійснюючи рух автодорогою проїжджою частиною поблизу будинку №215 вулиці Свято -Покровська села Гостомель Бучанського району Київської області, від села Раківка в напрямку міста Ірпінь, проявила злочинну недбалість, не була уважним під час керування транспортним засобом, не обрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку та не переконалася, що це буде безпечно, не впоралася з керуванням та здійснила виїзд за межі проїжджої частини праворуч з подальшим зіткненням з нерухомою опорою у вигляді бетонного блоку та земляної насипи.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди необережними діями ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження її пасажиру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - у вигляді: «тупа поєднана травма тіла, яка включає в себе: двомоментний розрив селезінки, розрив селезінкового кута ободової кишки, забій хвоста підшлункової залози (що спричинили внутрішню кровотечу та вихід кишкового вмісту в черевну порожнину), переломи тіл 4-5-го грудних хребців, перелом остистого відростку 2-го грудного хребця, перелом лівого поперечного відростку 2-го грудного хребця, перелом поперечного відростку 2-го поперекового хребця праворуч, переломи 1-2-го ребер праворуч, переломи 2-5-го ребер ліворуч, садно на шкірі лівого колінного суглобу, садно на шкірі 2-го пальця лівої кисті, садно на шкірі лівого кульшового суглобу», які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у скоєні інкримінованого їй злочині визнала повністю. Суть пред`явленого їй обвинувачення є зрозумілою. В теперішній час щиро кається у скоєному злочині, просила суд не карати строго, так як має малолітню дитину.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснила, що вона дійсно 07 квітня 2025 року, о 18 годині 34 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN» модель «РОLО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила Правил дорожнього руху. Вона здійснюючи рух автодорогою проїжджою частиною поблизу будинку № 215 вулиці Свято -Покровська села Гостомель Бучанського району Київської області, від села Раківка в напрямку міста Ірпінь, проявила злочинну недбалість, не була уважною під час керування транспортним засобом, не обрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку та не переконалася, що це буде безпечно, не впоралася з керуванням та здійснила виїзд за межі проїжджої частини праворуч з подальшим зіткненням з нерухомою опорою у вигляді бетонного блоку та земляної насипи, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження її пасажиру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вчиненому розкаюється. Повідомила, що на утримані має неповнолітню дитину. Всіляко допомагає потерпілому, який є рідним братом її чоловіка. Внаслідок ДТП вона також постраждала на даний час не може рухатися самостійно без милиць, проходить інтенсивне лікування. Зібрані по справі докази визнає, та їх не оспорює. Кваліфікацію його дій за ст. 286 ч. 2 КК України не оспорює. Фактичні обставини у кримінальному провадженні не оспорює, їх визнає повністю. Зазначила, що відшкодувала потерпілому кошти, витрачені на лікування.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_4 в обвинувальному акті, додатково зазначив, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої є її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України не встановлено. Обвинувачена повністю визнала вину, раніше не судима, характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину. Просив визнати її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавленням права керувати транспортними засобами, з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що не має жодних претензій до обвинуваченої. Просив не позбавляти її волі, вважає, що вона вже і так понесла покарання, оскільки, також постраждала в ДТП, просив призначити максимальний строк покарання.

Захисник обвинуваченої в судовому засіданні пояснив, що його підзахисна визнала вину, щиро кається, відшкодувала усі витрати на лікування потерпілого, який є рідним братом її чоловіка. При визначенні покарання просить врахувати, що ОСОБА_4 , раніше не судима, перебуває в шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину. Просить призначити покарання непов`язане з реальним відбуттям, також просить суд не призначати додаткову міру покарання.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 показання, якої відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченої. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину викладеного у даному вироку суду доведена та її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки, вона своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, вчинила злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше несудима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, на утриманні має неповнолітню дитину, про що свідчать: вимога щодо судимості, довідка КНП «Василівськівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради № 955-ел. від 18.12.2025р., копія паспорта громадянин України № НОМЕР_2 та її свідчення.

При визначенні обвинуваченій ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинений нею злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, думку потерпілого, дані про особу обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченої.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 судом не встановлено.

Також, при призначенні покарання обвинуваченій, суд керується відповідними роз`ясненнями, які викладені в п. 20 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винної.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд звертає увагу на характер допущених нею порушень безпеки дорожнього руху, тяжкість ступеню вчиненого злочину, конкретні обставини справи та наслідки, розмір завданої шкоди, поведінку обвинуваченої, яка відшкодувала спричинену шкоди (витрати на лікування), та з врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При призначенні обвинуваченій виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведені обставини, та те, що обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, вчинила тяжкий злочин, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, свою вину визнає, щиро кається, з її слів має на утриманні неповнолітню дитину, позицію прокурора який просить обрати обвинуваченій покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з урахуванням ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком та без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, позицію потерпілого, який зазначив, що обвинувачена відшкодувала йому усі витрати на лікування та він немає жодних претензій до неї, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та застосувати до неї вимоги ст. 75 КПК України, так як на думку суду останню можна виправити без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначення додаткових покарань має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим так і іншими особами, у зв`язку з чим судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керування транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 року у справі за №361/2704/16-к.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 року у справі за №161/537/18, Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ст. 286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема її несудимість, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги позицію прокурора, який не наполягав на призначенні додаткового покарання обвинуваченій, думку потерпілого та захисника обвинуваченої, які з цього приводу не висловили своєї позиції, відсутність доказів того, що будь-яка діяльність обвинуваченої (в тому числі і неофіційна, так як даних щодо місця роботи обвинуваченої ні прокурором, ні захисником обвинуваченої не надано), що пов`язана з керуванням транспортними засобами є її основним джерелом доходу, та позбавлення її цього права завдасть істотних обмежень у відбуванні призначеного покарання, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що є складовим елементом принципу верховенства права, суд вбачає підстави для призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винної і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення експертиз слід покласти на обвинувачену.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/22669-ІТ від 06.06.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 4457,00грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/28351-ФП від 05.09.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 3119,00грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/74717-ІТ від 15.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 3565,60грн.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої суд не застосовує.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2025 року по справі № 369/6096/25.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження завершений, тому у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Таким чином, суд, вважає за можливе скасувати арешт накладений вищевказаною ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2025 року на речові докази у кримінальному провадженні № 12025111050000105 від 08.04.2025 року, а саме: на автомобіль марки «VOLKSWAGEN» модель «РОLО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл. Бучанський р-н., смт. Макарів, вул. Стуса, 37.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 118, 120, 124, 349, 369-374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Сміла, Черкаської обл., громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму визнати винною у вчиненні кримінального злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/22669-ІТ від 06.06.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 4457,00грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/28351-ФП від 05.09.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 3119,00грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/74717-ІТ від 15.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025111050000105 в сумі 3565,60грн.

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню:транспортний засіб - автомобіль марки «VOLKSWAGEN» модель «РОLО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , що поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Стуса 37 – повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: медичну карту на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № НОМЕР_4 та медичні карти на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що передана на зберігання до КНП «Київська обласна клінічна лікарня» - залишити у КНП «Київська обласна клінічна лікарня».

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: оптичний носій «DVD-R» диск з копією відеозапису від 07.04.2025 отриманий від ФОП « ОСОБА_8 » та оптичний носій «СD-R» диск з копією запису від 07.04.2025 отриманий від Бучанського РУП ГУНП в Київській області, на яких зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди – залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2025 року на автомобіль марки «VOLKSWAGEN» модель «РОLО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл. Бучанський р-н., смт. Макарів, вул. Стуса, 37 - скасувати.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1