Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №380/6733/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6733/26 пров. № А/857/30606/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (судді Кузана Р.І., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/6733/26 за позовом Львівської обласної державної (військової) адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Львівська обласна державна (військова) адміністрація звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову від 02 квітня 2026 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Р.С. у виконавчому провадженні № 80577936 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Львівська обласна державна (військова) адміністрація оскаржила його в апеляційному порядку та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Відповідач подав відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Бобер А.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 380/7481/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”. Поновлено ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025. Стягнуто з Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 00022562) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2025 по 16.02.2026 включно, в сумі 309885 (триста дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 10 коп, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025 та в частині стягнення з Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 14 505,26 коп.

Львівським окружним адміністративним судом 26.02.2026 видано виконавчі листи №380/7481/25 про поновлення ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025 та про стягнення з Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 14505 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ять) 26 коп.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80577936 з примусового виконання виконавчого листа № 380/7481/25 від 26.02.2026 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025. Зазначеною постановою повідомлено боржника про необхідність виконати рішення суду невідкладно в порядку статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язано останнього повідомити державного виконавця протягом трьох робочих днів.

Листом від 27.03.2026 № 5/5-3819/0/2-26/7-2.1 боржник повідомив відповідача про те, що предметом спору в адміністративній справі №380/7481/25 за позовом ОСОБА_1 , було розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”. Отже, правовий акт яким було припинено державну службу ОСОБА_1 , а саме: розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації від 24.03.2025 №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ” не був предметом позовних вимог. У рішенні від 16.02.2026 Львівським окружним адміністративним судом у адміністративній справі № 380/7481/25 вказано: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”. Таким чином, резолютивна частина судового рішення містить реквізити розпорядження, які вказано у позовній заяві, що не може кваліфікуватись як описка в рішенні, допущена судом. Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення дій. Процедура поновлення державного службовця на державній службі обов`язково передбачає визнання протиправним та скасування розпорядження, яким було його звільнено. Станом на даний момент розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації від 24.03.2025 №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ” ніким не скасовано. Чинність такого розпорядження та відсутність документа про його скасування (розпорядження), яким було звільнено ОСОБА_1 унеможливлює вчинення дій щодо її поновлення на роботі. Враховуючи, що рішенням від 16 лютого 2026 Львівського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 380/7481/25 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”, а не розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації від 24.03.2025 №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”, то існує очевидна неможливість виконання виконавчого листа №380/7481/25 від 26.02.2025, виданого Львівським окружним адміністративним судом, оскільки порядок виконання рішення суду про поновлення на роботі вимагає скасування розпорядження про звільнення, а таке судом не скасовано.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 80577936 від 02.04.2026 при примусовому виконанні виконавчого листа № 380/7481/25 від 26.02.2026 за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. 00 коп.

Не погодившись з такою постановою Львівська обласна державна (військова) адміністрація оскаржила її до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 цього Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Як встановлено зі змісту матеріалів справи на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП№ 80577936 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/7481/25 виданого 26.02.2026 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025.

Позивач повідомив виконавця про неможливість виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 380/7481/25, оскільки рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025, а не Львівської обласної військової адміністрації. Тому правовий акт яким було припинено державну службу ОСОБА_1 , а саме розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації від 24.03.2025 №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ” не був предметом позовних вимог.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №380/7481/25, допущеного до негайного виконання в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоналу та нагород апарату Львівської обласної державної адміністрації з 25.03.2025, судом було видано виконавчий лист № 380/7481/25 від 26.02.2025.

Боржником у вказаному виконавчому листі зазначено: Львівська обласна державна адміністрація (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008; ЄДРПОУ 00022562).

Колегія суддів враховує, що при зміні правового статусу і розширенні повноважень Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562), не відбулося ліквідації даного органу, а за кодом ЄДРПОУ 00022562 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована саме Львівська обласна державна адміністрація.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який відхилив доводи позивача щодо неможливості виконання судового рішення, оскільки у ньому неправильно зазначено найменування боржника: “Львівська обласна державна адміністрація”, замість: “Львівська обласна військова адміністрація”, адже формальні недоліки такого не дають підстав не виконувати судове рішення, яке в частині поновлення особи на посаді допущене до негайного виконання. Ба більше, у виконавчому листі зазначено код ЄДРПОУ боржника 00022562, який дає змогу його чітко ідентифікувати. З аналогічних підстав суд також відхиляє аргументи позивача про те, що судом не скасовано правовий акт, яким було припинено державну службу ОСОБА_1 , зокрема розпорядження від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ”, адже описка, допущена в судовому рішенні в частині назви посади особи, яка приймала зазначений акт, не перешкоджає виконанню самого судового рішення.

Суд зауважує, що правова оцінка розпорядженню начальника Львівської обласної військової адміністрації від 24 березня 2025 року №74/0/8-25ВА “Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ” надавалася під час розгляду справи №380/7481/25, таким чином доводи позивача про те, що судом не скасовано розпорядження про звільнення з роботи ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими та такими, що не свідчать про об`єктивну неможливість виконання судового рішення.

Суд також враховує, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №380/7481/25 відмовлено у задоволенні заяви Львівської обласної державної (військової) адміністрації про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі №420/70/19 вказав, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами (вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 560/594/20, від 31.03.2020 у справі № 360/3573/20, 19.08.2020 у справі № 140/784/19, від 13.05.2020 у справі № 736/1107/18).

Доводи позивача-апелянта не спростовують правомірності постанови державного виконавця, оскільки рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню та є обов`язковим незалежно від подальшого оскарження чи незгоди боржника з його змістом, а закон не надає боржнику права оцінювати правильність або повноту судового рішення чи ставити його виконання в залежність від власного розуміння правових наслідків.

Посилання позивача на те, що не скасовано розпорядження начальника військової адміністрації, не свідчить про об`єктивну неможливість виконання рішення, оскільки це є наслідком внутрішньої організаційної діяльності самого боржника і не є обставиною, що не залежить від його волі, відповідно рішення суду залишається невиконаним та Львівською обласною державною (військовою) адміністрацією жодних дії щодо виконання вказаного рішення суду не вчинялося. Отже, у строк визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження боржник не надав інформацію про повне виконання рішення суду, а також належні докази такого виконання.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку з урахуванням матеріалів справи та доводів апелянта, що приймаючи оскаржену постанову від 02.04.2026 ВП № 80577936 про стягнення штрафу в розмірі 5100,00 грн. державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської обласної державної (військової) адміністрації – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №380/6733/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір

Повний текст постанови складено 13.07.2026