Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №500/839/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/839/25 пров. № А/857/23495/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року (судді Дерех Н.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль) у справі № 500/839/25 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в якому просить винести постанову про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців, у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», також з його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків в рахунок погашення його податкового боргу в сумі 7154260,65 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що при прийнятті оспорюваного рішення судом зроблено висновки по розрахунку суми боргу по податку на додану вартість та розміру пені без належних на це доказів та обґрунтувань, що свідчить про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, оскільки відсутня вина у діях ПрАТ «Тернопільгаз», наявні діючі форс-мажорні обставин, встановлення НКРЕКП для ПрАТ «Тернопільгаз» економічно необґрунтованого тарифу, що самостійно визнано НКРЕКП у межах постанови №509 від 12.03.2024, та скрутне матеріальне ПрАТ «Тернопільгаз», а відтак обранням позивачем неправильного способу захисту, Товариство вважає що підстави для стягнення заборгованості по сплаті податкового боргу з ПрАТ «Тернопільгаз» відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності Тернопільською міською радою 03 лютого 1992 року за №113.

Відповідача включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №03353503 та взято на податковий облік 03.02.1992 року за № 737, а з 01.01.2023 року перебуває на обліку як великий платник податків у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, тобто, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» є юридичною особою та платником податків.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію по ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

В інтегрованій картці вказаного платника податків рахується заборгованість перед державним бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 11774229,85 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок суми податкового боргу по податку на додану вартість.

Як слідує з матеріалів справи, податковий борг відповідача в сумі 7075822,00 грн., утворився в результаті несплати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» самостійно задекларованих податкових зобов`язань по податку на додану вартість, а саме: нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартість №9133898563 вiд 17.05.2024 терм. спл. 30.05.2024 на суму 2274583,00 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок №9167716940 за 01.10.2023 на суму 326,00 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок №9177730101 за 01.12.2022 на суму 4941,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9167533204 вiд 19.06.2024 терм.спл. 01.07.2024 на суму 335472,00 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок №9199268193 за 01.02.2024 на суму 9 282,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9200453873 вiд 18.07.2024 терм. спл. 30.07.2024 на суму 56412,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9239923893 вiд 19.08.2024 терм. спл. 30.08.2024 на суму 282231,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9273817950 вiд 18.09.2024 терм. спл. 30.09.2024 на суму 185 561,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9310125793 вiд 18.10.2024 терм. спл. 30.10.2024 на суму 50210,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9350481249 вiд 19.11.2024 терм. спл. 02.12.2024 на суму 120 108,00 грн.; нараховано ПДВ по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9386061776 вiд 19.12.2024 терм. спл. 30.12.2024 на суму 184031,00 грн.; нараховано ПДВ по Податковій декларацiї з податку на додану вартiсть №9418697805 вiд 20.01.2025 терм. спл. 30.01.2025 на суму 3572665,00 грн.

Крім цього, за період з 30.05.2024 по 07.02.2025 в рахунок погашення податкового боргу від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до державного бюджету в результаті добровільної сплати, та в результаті вжиття заходів стягнення податкового боргу надійшли кошти в сумі 1621300,92 гривень.

Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до підпунктів 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що за період з 30.05.2024 по 07.02.2025 в рахунок погашення податкового боргу від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до державного бюджету в результаті добровільної сплати, та в результаті вжиття заходів стягнення податкового боргу надійшла сума 1621300,92 грн.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України - при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена п.п.129.1.1 п.129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Верховний Суд при розгляді справи № 804/2577/17 наголосив, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Апеляційний суд зазначає, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає наголосити, що відповідач з дотриманням вимог, передбачених КАС України, не позбавлена права подати позов про визнання протиправниї дій позивача, а наявність податкового боргу на суму 7154260,65 грн. підтверджується копіями витягів з інтегрованої картки платника по ПДВ ПАТ «Тернопільгаз» за 2024-2025 роки (а.с.19-29 зворот), у яких відображено в повному обсязі факти нарахування пені у зв`язку з частковим погашенням податкового боргу відповідачем. Вказано суми нарахованої пені, дату таких нарахувань та за який період прострочення донарахована така пеня.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

При цьому колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як закріплено у пункті 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, оскільки апелянт доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі не була сплачена, а заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 7154260,65 на момент розгляду справи не погашена, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20, від 15.06.2023 у справі №160/13436/22, від 16.01.2025 у справі №460/2820/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо доводів відповідача-апелянта зазначених в апеляційній скарзі, що відсутня його вина, наявні форс-мажорні обставин та скрутне матеріальне становище такі колегією суддів відхиляються, оскільки даний спір є за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу, відповідно суд не може надавати оцінку і аналіз сум нарахування виникнення заборгованості відповідача-апелянта перед бюджетом по податку на додану вартість щодо якого позивач звернувся до суду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №500/839/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено 13.07.26