Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №140/12539/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/12539/25 пров. № А/857/15415/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року, головуючий суддя – Каленюк Ж.В., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати відмову у звільненні з військової служби за сімейним обставинами, викладеної у листі від 02 жовтня 2025 року №867А; зобов`язати прийняти рішення про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду, а його дочка (сестра позивача) перебуває на обліку в Управлінні соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради і є отримувачем державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та здійснює постійний догляд за нею, а тому у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд, що було встановлено актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 18 вересня 2025 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом та він звернувся із рапортом про звільнення з військової служби в запас відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини п`ятої та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Умовою звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовця, який проходять військову службу за контрактом під час мобілізації, на особливий період за сімейними обставинами є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи (позивач зазначив про необхідність догляду за своїм батьком – особою з інвалідністю І групи), якщо відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, а якщо такі члени сім`ї є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З наданих документів встановлено, що у батька позивача є - донька ОСОБА_3 (з 1995 року – Наумчик, а з 2008 року – ОСОБА_4 ), яка сама не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Наявність в ОСОБА_5 дитини з інвалідністю не може отожнюватися із наявністю інвалідності та потребою у постійному догляді самої ОСОБА_5 .

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 22 квітня 2019 року проходить військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 та не є спірним.

29 вересня 2025 року майстер-сержант ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 3 частини п`ятої та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. До рапорту було долучено копії документів: військового квитка ОСОБА_1 , паспорта ОСОБА_1 та паспорта з відміткою про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , витягу з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтва про народження, свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №587020, акта від 16 липня 2025 року про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, акта від 18 вересня 2025 року обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання).

Листом від 02 жовтня 2025 року №867А відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд рапорту та про відсутність підстав для його задоволення; згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд (утримання) від 18 вересня 2025 року у ОСОБА_2 (батька) є дочка ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), тобто член сім`ї першого ступеня споріднення, яка сама не потребує постійного догляду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у звільненні військовослужбовця за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та за відсутності іншої особи першого чи другого ступеня спорідненості, спроможної забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю, буде суперечити принципам державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон №875-XII).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

У відповідності до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За правилами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

При цьому, членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Як встановлено судом, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І “А” групи. Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №587020. Як видно зі змісту висновку у довідці до акта огляду МСЕК, ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої догляду та допомоги.

Також, в матеріалах справи наявний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд (утримання) від 18 вересня 2025 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 20 вересня 2025 року

Із змісту вказаного акта від 18 вересня 2025 року слідує, що за адресою проживання позивача ОСОБА_1 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 провела обстеження сімейно-побутових умов сім`ї військовослужбовця та встановила, що до складу сім`ї входять: ОСОБА_8 – мати, ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_10 - дочка т(2008 року народження) та ОСОБА_11 – син (2014 року народження). Поряд з тим шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано 04 лютого 2025 року та про цей факт свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

Також, актом 18 вересня 2025 року зафіксовано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_12 ; шлюб розірвано відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 , а згідно із свідоцтвом про шлюб НОМЕР_7 ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_8 ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). У свою чергу ОСОБА_13 є дитиною з інвалідністю підгрупи “А”, про що видано посвідчення серії НОМЕР_9 , та постійний догляд за нею здійснює ОСОБА_5 (згідно з довідкою від 24 листопада 2024 року №1429/319 є отримувачем державної соціальної допомоги в Управлінні соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради).

Колегія суддів враховує, що одна особа може здійснювати догляд за двома людьми з інвалідністю, якщо це фізично можливо, оскільки в чинному законодавстві немає прямої заборони.

Однак, з матеріалів справи слідує, що в акті від 18 вересня 2025 року встановлено, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_5 здійснює постійний догляд за ОСОБА_13 , яка є дитиною з інвалідністю підгрупи “А”, та може свідчити про те, що остання не має можливості здійснювати догляд за своїм батьком, а вказана обставина встановлюється під час обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд (утримання).

Таким чином, необхідність постійного стороннього догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення підтверджена належним чином, відтак на момент розгляду рапорту про звільнення у позивача було наявне право на звільнення з військової служби, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі №140/12539/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич