Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №460/22857/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/22857/25 пров. № А/857/15220/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року, головуючий суддя – Зозуля Д.П., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням суду від 18.06.2025 у справі №460/7131/24; визнати протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роки з врахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; визнати протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з врахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роки з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24..

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що в спірний період відповідач нараховував і виплачував позивачу грошове забезпечення у неналежному розмірі, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2022, 2024 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а також грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки, без врахування індексації грошового забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з врахуванням індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 18.06.2025 року у справі №460/7131/24; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №460/7131/24, з урахуванням проведених виплат; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роки з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24, з урахуванням проведених виплат; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24, з урахуванням проведених виплат; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що індексація грошових доходів військовослужбовців є передбаченою державною гарантією, однак до складу грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки за останньою штатною посадою, не входить.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 року по 17.05.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.01.2020 року перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.05.2024 року № 454 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, а наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) №138 від 17.05.2024 року - виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 17.05.2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №460/7131/24 позов ОСОБА_1 частково задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року у розмірі 3980,89 грн щомісячно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В жовтні 2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій з врахуванням вказаного рішення суду, просив здійснити перерахунок та виплату:

грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2014, 2015, 2016, 2017 рік, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;

грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 рік з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн щомісячно рішенням суду від 25.09.2024 у справі №460/6972/24;

одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн рішенням суду від 25.09.2024 року у справі №460/6972/24;

грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та щорічної основної відпустки, - з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої у розмірі 3980,89 грн щомісячно рішенням суду від 25.09.2024 року у справі №460/6972/24.

Листом від 21.11.2025 №39/2367 Військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду цієї заяви повідомила позивачу про відсутність підстав для включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні одноразових видів грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач нараховуючи та виплачуючи позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки, грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2022, 2024 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, без урахування індексації грошового забезпечення є діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто протиправно. Оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, тому відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення – щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

У вирішенні даного спору спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 року у справі №620/3346/19.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової допомоги на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання, встановлених Конституцією України, гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з положеннями абз. 1, 2 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.

При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.

Отже, враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладеною в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Також суд першої інстанції підставно врахував висновки Верховного Суду у постанові від 19.03.2020 року у справі №820/5286/17, які полягають у тому, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, «…тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби… В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, де Суд також підсумував, що «…Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача», та у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 року у справі №820/5285/17.

Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17, в якій суд касаційної інстанції, за наслідками дослідження аналогічних обставин, дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Окрім того, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Ухвалюючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №460/22857/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич