Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №460/3520/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3520/26 пров. № А/857/17363/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року про передачу справи на розгляд до іншого суду у справі № 460/3520/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Тернопільський області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

головуючий суддя першої інстанції – Поліщук О.В., місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного тексту – 03.06.2026

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо обмеження в нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі, який йому виплачувався на підставі виконавчого листа від 01.07.2021 по справі № 460/489/21, без обмеження граничного розміру та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану або іншими підзаконними актами.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року адміністративну справу № 460/3520/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала винесена із неповним з`ясуванням обставин у справі.

Апелянт зазначає, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично більше часу на рік проживає і перебуває у с.Вельбівно Острозького району Рівненньскої області. Позовна заява подана до Рівненського окружного адміністративного суду в зв`язку з тим, що він разом з дружиною, вже декілька років, більшу частину року проживає у с.Вельбівно, в якому проживає постійно і зареєстрована мати дружини - 1944 р.н. Мати дружини має проблеми із здоров`ям, а саме з опорно-руховою системою організму, постійно може пересуватись тільки з милицею, гіпертонічну хворобу та інші захворювання. Змінювати місце реєстрації йому та дружині на кожен проїзд до її матері для допомоги не представляється можливим також через інші фактори. Крім цього, при зміні місця реєстрації необхідно звертатись до обласних, а потім і до районних управлінь пенсійного фонду, соціальних служб, податкової інспекції. Тривалий час буде йти пересилання документів між різними державними структурами та постановка на облік. Отримання ним та дружиною пенсії та соціальної підтримки стане епізодичним та навіть хаотичним, вже не враховуючи прийом громадян у державних установах у прийомні часи, відмови у прийомі під час повітряних тривог і відключень електроенергії, витрати часу на це, грошей і здоров`я на поїздки в 2 областях до обласного центру, очікування в чергах.

Зауважує, що також є інвалідом війни, що просить урахувати.

До позовної заяви долучав угоду про оренду житла у с. Вельбівно, ще з 2021 року та по даний час.

З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду Рівненського окружного адміністративного суду.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Суд першої інстанції, передаючи адміністративну справу до Тернопільського окружного адміністративного суду виснував, що згідно статті 25 КАС України, дана справа не підсудна Рівненському окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом, відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання позивача.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Тобто, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Верховний Суд в постанові від 04.07.2024 по справі №320/7092/24 зазначив, що частиною першою статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суть альтернативної підсудності в адміністративному судочинстві зумовлена завданнями адміністративного судочинства та полягає у тому, що позивачу, який є менш захищеним учасником справи у порівнянні із суб`єктом владних повноважень, у спорах з органами державної влади дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого йому буде зручніше пред`являти позовні вимоги.

Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану або іншими підзаконними актами.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2413035 від 03.03.2026 зареєстроване місце проживання позивача – АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно виснував, що згідно статті 25 КАС України, дана справа не підсудна Рівненському окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом, відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку як місця проживання позивача, так і місцезнаходженням відповідача.

Крім цього, суд першої інстанції також правильно зауважив, що згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, у випадку розгляду цієї адміністративної справи Рівненським окружним адміністративним судом, останній не відповідатиме критерію "суд, встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки не буде дотримано юрисдикційної умови такої відповідності (суд повинен бути повноважним, діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року про передачу справи на розгляд до іншого суду у справі № 460/3520/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин