Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №296/1344/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1344/26

2/296/2362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис № 734; визнати для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС її, ОСОБА_1 , право на повернення їй дошлюбного прізвища ОСОБА_4 , яке вона обирає собі після реєстрації розірвання шлюбу в органах ЗАГС; стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердому розмірі в сумі десяти тисяч гривень щомісячно, допустивши рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць негайному виконанню; всі судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 05.06.2014 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу мають малолітню дитину – сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 20.09.2025 року сторони не підтримують подружніх відносин, спільне господарство не ведуть, кожен з них має різні погляди на життя та сімейні відносини, між ними відсутнє взаєморозуміння. Подальше примирення та збереження сім`ї вважає неможливим. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, а відповідач є особою працездатного віку, тож має можливість працювати та сплачувати аліменти на утримання дитини. Між ними не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання дитини.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнав повністю. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то в цій частині позов визнав частково та погодився сплачувати аліменти в розмірі 5000,00 грн. Вказав, що є фізичною особою - підприємцем та має мінливий дохід. Просив врахувати встановлений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, обов`язок обох батьків утримувати дитину, а також те, що він самостійно виховує та утримує неповноліттю дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В підтвердження додав копію свідоцтва про народження та копію рішення суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Згідно із положенням ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 05 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 734 (а.с.6).

Сторони є батьками малолітньої дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11).

Згідно ст.51 Конституції України та ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері.

Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

З урахуванням обставин справи, позиції позивача щодо неможливості збереження шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу, а тому позовна заява в частині розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Приймаючи до уваги положення статті 113 СК України, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивачки щодо зміни її прізвища з " ОСОБА_9 " на дошлюбне " ОСОБА_10 ", оскільки право подружжя після розірвання шлюбу взяти своє дошлюбне прізвище або залишити шлюбне належить йому при розірванні шлюбу як під час судового розгляду, так і в органах реєстрації актів цивільного стану.

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.

Як вказувалося вище, сторони є батьками малолітньої дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11).

ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією витягів з реєстру Житомирської територіальної громади (а.с.10,12).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є батьками неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 33).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15.09.2025 року у справі №278/6456/24 встановлено факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 16.10.2025 року (а.с.34-36).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27.02.1991, передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 181 СК України способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 1, 2 ст. 184 СК України визначає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком матері і батька.

При визначенні розміру аліментів суд враховує потребу дитини в одержанні аліментів, матеріальне становище відповідача, те, що відповідач є особою працездатного віку та дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання спільної малолітньої дитини сторін, однак вважає, що розмір аліментів, який заявлений позивачем, є завищеним та таким, що за встановлених обставин справи не відповідає вимогам розумності та справедливості.

У той же час позивач не надала жодних доказів того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 10000,00 гривень щомісячно.

Суд враховує законодавчо закріплений обов`язок обох батьків щодо рівноцінного утримання дитини, процесуальну позицію сторін, подані до матеріалів справи докази та об`єктивне усвідомлення реальних витрат на забезпечення її повноцінного розвитку, а також зважає на часткове визнання позову відповідачем, що свідчить про усвідомлення ним свого батьківського обов`язку, та наявність у нього мінливого й нерегулярного доходу, що відповідно до вимог закону зумовлює стягненню аліменти у твердій грошовій сумі, у зв`язку з чим вважає обґрунтованою, справедливою та пропорційною сумою аліментів у розмірі 6000,00 грн щомісячно, до повноліття дитини, яка дозволить забезпечити стабільний і належний рівень життя дитини.

Згідно ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 04.02.2026 року.

При цьому, сторони не позбавлені права звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів у разі зміни їх матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін, інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (ст. 192 СК України).

Водночас, суд вважає за необхідне допустити рішення суду про стягнення аліментів до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць на підставі пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені нею судові витрати за позовними вимогами про розірвання шлюбу у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1331,20 грн стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 112, 180, 181, 182, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,247, 259, 263, 264-265, 273, 353, 430, ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між громадянами України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 734.

Змінити прізвище позивачки ОСОБА_1 з прізвища " ОСОБА_9 " на дошлюбне прізвище " ОСОБА_10 ".

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000,00 грн щомісячно, до повноліття дитини, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 04.02.2026.

У задоволенні решті вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 07.07.2026