Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №276/318/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/318/26

Провадження по справі №2/276/430/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката Мухи М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

24.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй на день смерті майно, до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно листа нотаріуса відповідно до матеріалів спадкової справи №54/2025 року щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини відповідно до ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини відповідно до ст.1268 ЦК України. Будучи спадкоємцем за законом на обовязкову частку після смерті матері, він у встановлений законодавством строк звернувся до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку майна. Однак, 21.10.2025 року отримав листа за №248 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неможливістю оформити спадкові права у нотаріальному порядку та з урахуванням роз`яснень нотаріуса про необхідність вирішення цього питання в судовому порядку позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

10.05.2026 ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов доОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом, в якому просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач за зустрічним позовом зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на день смерті майно, яке вона, згідно складеного заповіту, заповіла своїм онукам, тобто їй та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою відповідач перебував у офіційному шлюбі також проживала за вказаною адресою, а після того як відповідач залишив дане місце проживання продовжила проживати та доглядати за спадкодавцем, так як остання, враховуючи свій похилий вік, потребувала стороннього догляду та піклування, яке своїй матері її син так і не забезпечив. Окрім того, відповідач, починаючи з 2008 року, не навідувався до своєї матері, не надав будь-якої медичної допомоги, не надав допомоги на здійснення її поховання. Проте, враховуючи дані обставини, ОСОБА_6 претендує на спадкове майно, у зв`язку з чим вона звернулась до суду із даним зустрічним позовом.

06.04.2026 ухвалою суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

22.04.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про усунення від права на спадкування за законом, де він зазначає, що його матір ОСОБА_4 потребувала стороннього догляду. Проте, матір самостійно вела господарство, розпоряджалася своїм майном та отримувала дохід від здачі в оренду земельного паю. Твердження про те, що він не надавав допомоги з 2008 року є наклепом. Позивач у зустрічному позові вказує, що він не проживав із матір`ю та родиною з 2008 року. Однак, шлюб між ним та колишньою дружиною було розірвано лише у 2011 році. До 2011 року він не просто «приїжджав», а був членом сім`ї, вів спільне господарство. Хоча потім він проживав за іншою адресою але регулярно відвідував матір, допомагав фізично по господарству. Матір ніколи не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів що є головним доказом того, що вона не вважала його таким що ухиляється від обовязків. Надані позивачем списки ліків є неналежними доказами оскільки до них не додано фіскального чеку з аптеки. Вони роздруковані на робочому комп`ютері в медичному закладі (місце роботи позивача) у неробочий час, що свідчить про їх виготовлення спеціально для суду. Позивач працює серед медичного персоналу медичної лікарні тому поява довідки про події 30-річної давності, яка трактується як постійна потреба у догляді викликає сумнів в її обєктивності. Окрім того потребу в постійному сторонньому догляді визначає лікарсько- консультативна комісія (ЛКК) закладу охорони здоров`я. Після 1995 року матір прожила ще три десятиліття. Якщо вона за цей час не отримала групу інвалідності ( 1 чи 2 ) яка офіційно підтверджує потребу в сторонньому догляді то ця довідка - просто історія хвороби, а не доказ безпорадності. Щодо поховання - він не відмовлявся від участі в ньому, а організація процесу поховання колишньою дружиною була її власного волею і не є підставою позбавлення його спадщини.

24.04.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, де вказано, що стан здоров`я спадкодавця підтверджено медичними документами, а не словами відповідача. Відповідач з 2008 року не проживав із спадкодавцем, жодної участі в догляді за міатір`ю він не брав, фактичний догляд здійснювала її матір - ОСОБА_5 . Посилання на те, що спадкодавець не звертався до суду із позовм про стягнення аліментів, є юридично безпідставними. Обов`язок піклування про батьків є безумовним та не залежить від звернення до суду. Заповіт спадкодавця складався за місцем її проживання, а не в нотаріальній конторі, у зв`язку зі станом здоров`я, а саме захворювання ніг, це чітко написано в заповіті. Наведені відповідачем доводи не спростовують факту потреби у сторонньому догляді.

29 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, а в зустрічному позові - відмовити. Суду пояснив, що він допомагав своїй матері по господарству, косив траву, перевозив сіно. ОСОБА_7 йому телефонувала, коли потрібна була допомога. Раз на тиждень заїжджав до матері, привозив продукти харчування. ОСОБА_4 отримувала пенсію, додаткові кошти від нього не потребувала.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом до суду надіслала заяву, де просить справу розглядати без її участі, заперечила проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні. Зустрічні позовні вимоги просила задовольнити.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 надала пояснення, згідно з якими її баба - ОСОБА_4 потребувала стороннього догляду, оскільки не могла пересуватися, була паралізована протягом 10 років. ЇЇ доглядом займалась ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 ), яка знею спільно проживала, щоденно забезпечувала всім необхідним, займалась господарством. ОСОБА_6 проживав у м. Житомирі та взагалі не доглядав за своєю матір`ю, жодним чином не допомагав, ухилявся від виконання обов`язків як сина.

Відповідач за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом) ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву - задовольнити.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення за слідуючих обставин.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.5).

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що слідує з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29.03.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померлаОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ( а.сп.9).

Із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №80615388 від 27.03.2025 року слідує, що до майна ОСОБА_4 заведено спадкову справу №29/2025 ( а.сп.12).

Згідно з листом приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 21.08.2025, відповідно до матеріалів спадкової справи №54/2025, заведеної 04 червня 2025 року щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом подачі заяви «Про прийняття спадщини» відповідно до ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є спадкоємцями за заповітом, відповідно до ст.1268 ЦК України ( а.с.10). Вказане також підтверджується листом-відповіддю приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 27.02.2026 за вих. №36 ( а.с.52-53).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 21.10.2025 за №248, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом на обов`язкову частку щодо майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, при відсутності правовстановлюючих документів неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.сп.11).

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2025 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до довідки Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №661 від 21.08.2025, згідно погосподарської книги 02 на 2021-2025 роки, особового рахунку НОМЕР_4 , що рахується за померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , земельна ділянка загальною площею 0,6237 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,3737 га) за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована та рішення про її приватизацію не надавалося ( а.с.14).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу ЦНАП Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №81305286 від 13.10.2025 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки набуте право вланості вже зареєстровано ( а.с.15).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.11.2011 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Рижанської сільської ради від 14.09.2011 р. за №56 (а.с.16-17).

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 05.09.2025 року виготовлено на ім`я ОСОБА_1 ( а.сп.18-22).

Відповідно до висновку до звіту №251104/31-Л про оцінку майна, ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 48552,00 грн ( а.сп.23-40).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 , ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.65-66).

Із копії заповіту від 18.09.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіною Н.Д., слідує, що ОСОБА_4 все своє майно заповіла своїм онукам: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в рівних частках кожному ( а.с.67).

Згідно довідки Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №187 від 02.03.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) були зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , але фактично не проживав; ОСОБА_1 (син), ІНФОРМАЦІЯ_5 , але фактично не проживав з 2008 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживала, постійно здійснювала догляд за ОСОБА_4 та проводила поховання за власний рахунок ( а.с.68).

Відповідно до довідки Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 3186 від 02.03.2026 за №186, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстрована та фактично проживала разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Станом на день смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 постіно проживала разом з нею впродовж 41 року, вела господарство, здійснювала постійний догляд у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я, забезпечувала побутові потреби, здійснила її поховання за власний рахунок. ( а.с.69-71).

Із довідки КНП «Хорошівський центр первинної медико-санітарної допомоги Хорошівської селищної ради № від 02.03.2026 за №35, Епікризу №2463, виписки із медичної карти №85012841 слідує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 з 1995 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно хворіла та потребувала стороннього догляду ( а.с.72-76).

15.07.2020 ОСОБА_4 підписала декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_9 . За змістом декларації довіреною особою визначено ОСОБА_5 (контактний номер: НОМЕР_7 ).

Згідно з роздруківками придбаних товарів, наданих ОСОБА_2 , особа з контактним номером телефону НОМЕР_7 придбавала в аптеках ліки ( а.с.78-93).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19.10.2011 року (Справа №2/0606/454/2011) шлюб зареєстрований 17.09.1983 року у Володарсько-Волинському відділі РАЦС Житомирської області за актовим записом № 54 між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_10 розірвано ( а.с.112).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що є пасинком ОСОБА_1 . Свідок пояснив, що починаючи приблизно з 2014 року він їздив разом із вітчимом до його матері, ОСОБА_4 , у село Волянщина, де вони допомагали по господарству. Зокрема, за допомогою мотоблока вони культивували землю, орали, косили траву біля хати, перевозили сіно та солому, а також садили і копали картоплю. Свідок зазначив, що такі роботи виконувалися на постійній основі, вітчим провідував матір регулярно, по декілька разів на тиждень, та задовольняв її потреби у допомозі. За його спостереженнями, мати нормально і адекватно сприймала вітчима, гарно з ним спілкувалася. Разом з тим, з 2018 року свідок перестав активно допомагати фізично, проте продовжував іноді їздити разом з вітчимом та бачив, як той працює. Свідок також підтвердив, що разом із померлою проживала колишня дружина ОСОБА_1 , яка також надавала допомогу бабусі.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 у селі Ніверівка. Він зазначив, що на прохання ОСОБА_1 допомагав перевозити сіно, солому, дрова та обсипати картоплю для матері позивача. За виконані роботи ОСОБА_1 особисто сплачував йому кошти. Загалом свідок був у господарстві померлої близько 10-11 разів, востаннє - у 2024 році. Під час перебування у будинку свідок особисто бачив, що ОСОБА_1 нормально та без сварок спілкувався зі своєю матір`ю. Також свідок підтвердив, що неодноразово бачив на господарстві пасинка позивача, ОСОБА_11 , який теж допомагав, зокрема, рубав там дрова.

Свідок ОСОБА_13 надала суду показання, згідно яких вона проживає у селі Волянщина через три хати від будинку померлої ОСОБА_4 . Свідок зазначила, що гарний догляд за померлою здійснювала її колишня невістка ОСОБА_14 , яка робила уколи, ставила крапельниці та виводила бабусю на вулицю. Свідок пояснила, що особисто жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_1 допомагав матері, проте чула, що коли він приїжджав, то виникали гучні сварки з колишньою дружиною ОСОБА_14 . Також вказала, що для виконання сільськогосподарських робіт, зокрема косіння сіна трактором, колишня невістка наймала чоловіка з сусіднього села.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що проживала майже навпроти будинку померлої. Зазначила, що ОСОБА_4 останні 7-8 років була тяжко хворою і лежачою. За твердженням свідка, ОСОБА_1 не доглядав за своєю матір`ю, не допомагав їй і навіть не знав її діагнозу. Постійний, якісний догляд та необхідну допомогу повністю забезпечували колишня невістка ОСОБА_14 та онука ОСОБА_2 (відповідач), яка, зокрема, самостійно ставила крапельниці бабусі. Свідок стверджувала, що ОСОБА_1 лише періодично проїжджав повз будинок без зупинки, а коли зрідка приїжджав на подвір`я, то влаштовував скандали, про що чула вся вулиця.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що проживає по сусідству та раніше щотижня відвідувала господарство померлої, купуючи в них молоко. Вона підтвердила, що постійну та якісну допомогу, що включала догляд, приготування їжі та прання, померлій надавала виключно колишня невістка ОСОБА_14 . На переконання свідка, ОСОБА_4 потребувала фізичної та моральної допомоги від свого сина, проте він її не надавав. Свідок зазначила, що протягом останніх приблизно 8 років, коли бабуся вже була лежачою, вона жодного разу не бачила ОСОБА_1 біля матері, а побачила його лише на похоронах, де він також влаштував скандал.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 та має право на обов`язкову частку за законом, оскільки є непрацездатною повнолітньою дитиною спадкодавця. ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, не може оформити свої спадкові права. У свою чергу, вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належало на праві власності матері позивача - ОСОБА_4 на день смерті останньої, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги за первісним позовом підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд враховує наступне.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд, при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні питання про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно частини п`ятої статті 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані, не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала стороннього догляду, що підтверджується показаннями свідків та поясненнями ОСОБА_2 .

Водночас, позивачем за зустрічним позовом не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 , отримуючи на належному рівні сторонній догляд від ОСОБА_17 , дійсно потребувала допомоги саме від ОСОБА_1 , зверталась до нього з відповідними проханнями, водночас, останній відмовляв у цьому, умисно не надавав таку допомогу.

Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача ОСОБА_6 від права на спадкування за законом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про усунення від права на спадкування.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Відповідач (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Головуючий суддя: А.М.Збаражський