Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №166/1034/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1034/26

Провадження № 1-кп/168/90/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

13 липня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030570000092 від 17 березня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Південне Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє 18 листопада 2021 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, звільненого умовно-достроково 31 березня 2025 року ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від відбування основного покарання у виді позбавлення волі в частині не відбутого покарання строком 2 роки 1 місяць 20 днів, не відбуте покарання за даним вироком становить 2 роки 1 місяць 20 днів,

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 09 квітня 2025 року був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України та відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 102/нст від 09 квітня 2025 року солдата ОСОБА_4 призначили на посаду командира третього відділення кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 125/нст від 02 травня 2025 року, солдата ОСОБА_4 зарахували у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб ввели воєнний стан, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ввели воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.

Обвинувачений ОСОБА_4 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом та відповідно до вимог статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно пунктів 1, 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника.).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових

формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби,а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших

видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби , вислуги у військовому званні а до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Однак, обвинувачений солдат ОСОБА_4 , діяв умисно, не мав наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримав дозволу відповідного командира (начальника), 21 квітня 2025 року близько 21.45 год. самовільно залишив розташування підрозділу в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 .

29 травня 2025 року прибув згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1923/нод від 18 липня 2025 року в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 та приступив до виконання обов`язків військової служби.

У період з 21 квітня 2025 року по 29 травня 2025 року обвинувачений солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 усвідомлював, що він являється військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, не звільненим з військової служби, без поважних причин, був відсутній на службі та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд.

Окрім того, обвинувачений солдат ОСОБА_4 , повторно, діяв умисно, не мав наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримав дозволу відповідного командира (начальника), 01 червня 2025 року близько 07.00 год. самовільно залишив розташування підрозділу в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 .

19 березня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку, обвинуваченого солдата ОСОБА_4 затримали в порядку статті 208 КПК України працівниками відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за місцем проживання по АДРЕСА_2 . Чим припинили вчинення кримінального правопорушення.

У період з 01 червня 2025 року по 19 березня 2026 року обвинувачений солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 усвідомлював, що він являється військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, не звільненим з військової служби без поважних причин, був відсутній на службі та не виконував свої службові, обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд.

Таким чином обвинувачений солдат ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Окрім того, 10 січня 2026 року (більш точного часу досудовим та судовим розслідування не встановили) обвинувачений солдат ОСОБА_4 , діяв повторно, з прямим умислом та з корисливим мотивом, керувався метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану. Бо стан був введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого продовжена на даний час.

При цьому обвинувачений солдат ОСОБА_4 таємно, переконався, що його дії ніким не помічені, перебував в кімнаті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, умисно, таємно з коробки, яка знаходилась під матрацом ліжка викрав срібний ланцюжок плетіння «Бісмарк» довжиною 70 см., вагою 80 г із срібною підвіскою «Божа матір» арочного типу вагою 7 г, вартістю 17000 грн., а також 16 колекційних німецьких монет вартістю 15 000,00 грн.

Потім обвинувачений солдат ОСОБА_4 за допомогою вводу коду до сейфу, який знаходився в шафі зазначеної кімнати, відкрив його дверцята, викрав грошові кошти. А саме, 406 монет номіналом по 10 грн. кожна. Чим завдав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнової шкоди на загальну суму 36 060,00 грн.

Окрім того, обвинувачений солдат ОСОБА_4 , 17 березня 2026 року близько 02.20 год. (більш точного часу досудовим та судовим розслідування не встановили), діяв повторно, з прямим умислом та з корисливим мотивом, керувався метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану. Бо стан ввели Указом Президента України № 64/2022 від 24лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05.30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого продовжили по даний час. Обвинувачений солдат ОСОБА_4 тоді ж таємно, переконався, що його дії ніким не помічені, шляхом пошкодження вхідних дверей за допомогою металевого лому, проник до магазину «Ювелірочка» по вул.Центральна,15 сел. Ратне Ковельського району Волинської області. Власником даного магазину являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В подальшому обвинувачений солдат ОСОБА_4 , продовжив свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном та здійснив віджим металевої решітки. Завдяки цьому обвинувачений солдат ОСОБА_4 потрапив до торгового залу. Звідси останній зі стелажів, умисно, таємно викрав ювелірні вироби із золота та срібла, в кількості 216 одиниць, загальна ринкова вартість яких, станом на 17 березня 2026 року, становила 510 050,76 грн., а також грошові кошти в сумі 20 000 грн..Чим завдав ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 538 350,76 грн.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним обвинуваченого солдата ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.

Позиція прокурора.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення згідно обвинувального акту.

Позиція обвинуваченого та його захисника.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України і викладене в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030570000092 від 17 березня 2026 року. Щиро розкаявся.

Захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого. Вказав, що обвинувачений на досудовому слідстві також розкаювався у вчиненому та визнавав вину.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник- адвокат ОСОБА_5 звернулися до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3 статті 349 КПК України, оскільки обвинувачений повністю розуміє весь обсяг пред`явлених обвинувачень, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначених злочинів, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Позиція потерпілих.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечили щодо розгляду кримінального провадження на підставі частини 3 статті 349 КПК України.

Оцінка Суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд, вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030570000092 від 17 березня 2026 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні,дослідженими в судовому засіданні доказами, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у інше приміщення, в умовах воєнного стану і самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану є доведеною в повному обсязі.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених у статті 91 КПК України, покладається на прокурора.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд висновує, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у інше приміщення, в умовах воєнного стану і самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану є доведеною в повному обсязі, виходячи з такого нормативно-правового обґрунтування.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану.

Бо відповідно до статі 1 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час. Окрім того про воєнний стан обвинувачений ОСОБА_4 знав, про що підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, при кваліфікації злочинів, вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану слід зазначати, як кваліфікуючу ознаку.

Тому, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування за частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у інше приміщення, в умовах воєнного стану і самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану,суд вважає вірною.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені злочини за частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України.

Тому суд висновує таке. Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання: за частиною 4 статті 185 КК України у виді 7 років позбавлення волі; за частиною 5 статті 407 КК України у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі. Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання - у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України, ОСОБА_4 до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, яка становить 2 роки 1 місяць 20 днів за вироком від 18 листопада 2021 року Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України, яким засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити до моменту вступу вироку в законну силу. Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі - 49205,6 гривень. Арешт, накладений ухвалою від 23 березня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду на майно, - скасувати. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили суд призначати обвинуваченому найменш суворе покарання, яке суд вважає за можливе. Просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розслідуванні справи, не порушував виконання запобіжного заходу, клопотав суд проводити розгляд справи з врахуванням вимог частини 3 статті 349 КПК України. Окрім того, обвинувачений має бажання надалі проходити військову службу в ЗС України та має відповідне погодження з військової частини.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо призначення міри покарання поклалися на розсуд суду. Просили суд повернути їм викрадене майно.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочинів, передбачених частиною 4 статті 185 і частиною 5 статті 407 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у інше приміщення, в умовах воєнного стану і самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Бо ОСОБА_4 щиро покаявся у скоєному. Цю обставину, відповідно до вимог статті 66 КК України, суд враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2021 року в справі №457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень.

Вказана форма пост кримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Поведінка ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

Крім того, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро покаявся. До того ж доведеність винуватості ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самого ОСОБА_4 , що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як активне сприяння обвинуваченого в розкритті кримінального правопорушення, яка зазначена у обвинувальному акті.

Обставинами, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України є вчинення злочину особою повторно, рецидив злочинів.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 4 статті 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строквід п`яти до восьми років.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 5 статті 407 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строквід п`яти до десяти років.

Так, відповідно до статті 12 КК України злочини, передбачені частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України є тяжкими.

Як вже суд зазначив вище, ВС у постанові від 17 квітня 2018 року (справа № 298/95/16-к) вказав, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. В ході судового розгляду кримінального провадження не доведено, що призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі на максимально дозволений санкцією кримінального закону строк не здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. Тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді позбавлення волі відсутні. Натомість, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому строк кримінальних покарань, визначений санкціями кримінального закону.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальні правопорушення, що відносяться до категорії тяжких, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, його негативну характеристику за місцем служби, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію сторони обвинувачення та захисту, потерпілих та думку самого обвинуваченого, суд висновує таке.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства. А тому виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання злочинній діяльності неможливо без його ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєних злочинів та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 4 статті 185 та частини 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі: за частиною 4 статті 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі; за частиною 5 статті 407 КК України у виді 6 років 1 місяць позбавлення волі;

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання - у виді 6 років 1 місяць позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України, ОСОБА_4 до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, яка становить 2 роки 1 місяць 10 днів за вироком від 18 листопада 2021 року Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України ,яким засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяць.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою від 20 березня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області обрали відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 17 травня 2026 року включно, без визначення застави.

Початок строку тримання під вартою ОСОБА_4 рахували з 19 березня 2026 року, тобто з моменту затримання.

Ухвалами від 15 травня та 16 червня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області запобіжний захід продовжували.

Останній раз ухвалою від 16 червня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області продовжили строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 14 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Тому суд висновує ,що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру заставизалишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Цивільний позов не заявлено. Кримінальним правопорушенням шкоди державі не завдано.

Кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди на загальну суму 574410,76 гривень, яка не відшкодована.

Судові витрати на залучення експертів становлять 49 205,6 грн., яку слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою від 23 березня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду на тимчасово вилучене майно, шляхом позбавлення права на його володіння, користування та розпорядження, а саме на вилучені в ході проведення обшуку від 19 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати.

Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.

На підставі викладеного,

керуючись статтями 50, 63, 65- 67, 70, 71,185, 407 КК України,

статтями 100, 124, 349, 367-371, 373, 374, 376, 377, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 КК України та призначити йому покарання у виді:

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі;

- за частиною 5 статті 407 КК України у виді 6 років 1 місяць позбавлення волі;

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання - у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України, ОСОБА_4 до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, яка становить 2 роки 1 місяць 10 днів за вироком від 18 листопада 2021 року Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України ,яким засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, з 19 березня 2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру заставизалишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно шкоди державі.

Кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди на загальну суму 574410,76 (п`ятсот сімдесят чотири тисячі чотириста десять гривень 76 копійок) гривень, яка не відшкодована.

Судові витрати на залучення експертів:

- за проведення судової дактилоскопічної експертизи - 3565,60 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/4700-Д від 14 квітня 2026 року);

-за проведення судової трасологічної експертизи - 1782,8 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/3915-ТР від 26 березня 2026року);

-за проведення судової трасологічної експертизи - 1782,8 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/3916-ТР від 27 березня 2026 року);

-за проведення судової трасологічної експертизи - 3565,60 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/3912-ТР від 27 березня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 3850,88 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/4722-ТВ від 05 травня 2026 року);

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 4813,60 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/4713-ТВ від 05 травня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 4813,60 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/4714-ТВ від 07 травня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 3850,88 гривень (висновок експерта № СЕ-19/103-26/4726-ТВ від 14 травня2026 року ),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 3850,88 гривень (висновок експерта № СЕ-І9/103-26/47І6-ТВ від 08 травня2026 року);

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 3850,88 гривень (висновок експерта № СЕ- 19/І03-26/4723-ТВ від 12 травня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 4813.60 гривень (висновок експерта № СЕ- 19/І03-26/4725-ТВ від 18 травня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 4813.60 гривень (висновок експерта № СЕ- 19/І03-26/4712-ТВ від 01 травня 2026 року),

-за проведення судової товарознавчої експертизи - 3850.88гривень (висновок експерта № СЕ- 19/І03-26/4715-ТВ від 08 травня 2026 року).

А всього загальна сума витрат становить 49 205,60 (сорок дев`ять тисяч двісті п`ять гривень 60 копійок) гривень, яку стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою від 23 березня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду натимчасово вилучене майно, шляхом позбавлення права на його володіння, користування та розпорядження, а саме на вилучені в ході проведення обшуку від 19 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову ВП № 2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області:

- металевий лом, який поміщено до спеціального пакету №QHY0059405, власником якого являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 житель АДРЕСА_2 ;

- штани зеленого кольору та кепка зеленого кольору, які поміщено до спеціального пакету №NPU5410734, власником яких являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 житель АДРЕСА_2 ;

- чоловіча шапка біло-сірого кольору, яка поміщена до спеціального пакету №ICR0203344, власником якої являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 житель АДРЕСА_2 ;

- взуття білого кольору, джинси синього кольору та куртка біло-чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету №NPU5615019, власником яких являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 жителька АДРЕСА_2 ;

- мобільний телефон марки «HMD ARC» із абонентським номером НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 та IMEI: НОМЕР_5 , який поміщено до спеціального пакету №ICR0203343, власником якого являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 житель АДРЕСА_2 ;

- 4 каблучки, 3 пари сережок, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762801, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 3 ікони, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762801, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 9 срібних підвісок-хрестиків, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762811, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- уламки срібних прикрас, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499014, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 30 пар срібних сережок та 3 срібні сережки, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762802, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 28 срібних кілець, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762806, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 3 срібні ложки, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499008, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 52 срібних ланцюжки, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499012, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 8 срібних ланцюжків з підвісками, які поміщено до спеціального пакету №NPU14990098, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 3 золотих браслети, 2 пари золотих сережок, 1 золоте кільце та 1 золотий ланцюжок з хрестиком, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499007, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 1 срібний хрестик, який поміщено до спеціального пакету №NPU1499016, власником якого являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 9 срібних підвісок, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499008, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 1 срібна ложка, яка поміщена до спеціального пакету №NPU1499008, власником якої являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 6 срібних браслетів, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499010, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- чорні шовкові нитки зі срібними вставками та закінченнями, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762810, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 3 срібні ложки, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499008, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 15 частин срібних ланцюжків, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499011, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 24 пари срібних сережок та 3 срібних сережок, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762809, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 15 срібних підвісок - ладанків, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762812, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 2 срібних підвіски, які поміщено до спеціального пакету №NPU5762803, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- 6 срібних наместин на браслет, які поміщено до спеціального пакету №NPU1499013, власником яких являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- срібна застібка від нитки чорного кольору, яка поміщена до спеціального пакету №NPU5762805, власником якої являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житель АДРЕСА_5 ;

- пакет чорного кольору, в якому знаходились ювелірні вироби, який поміщено до спеціального пакету №ICR0235514;

- упакування з пакету № 1 , в якому знаходились ювелірні вироби, який поміщено до спеціального пакету №NPU5762808;

- упакування з пакету № 2 , в якому знаходились ювелірні вироби, який поміщено до спеціального пакету №PSP1499015;

- упакування зіп-пакет, в якому знаходились золоті прикраси, який поміщено до спеціального пакету №ICR0235480 - повернути власникам.

Речовий доказ:

- автомобіль марки «Alfa Romeo», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого являється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 житель АДРЕСА_2 , який знаходиться на території спеціального майданчику ВП № 2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути власнику.

Речовий доказ:

- грошові кошти в сумі 20 000 грн, 12 купюр номіналами по 1000 грн, із наступними серійними номерами: АП1999693, БМ7322669, ЗН2214735, ГМ0145849, ЄМ7014320, ГН9528622, КВ9334159, БМ1107275, ВТ8154540, ГС6424120, ЛИ0581729, ЄП4095354 та 16 купюр номіналами по 500 грн, із наступними серійними номерами: ЗМ7604633, ЄН2261127, ЄН3962674, ЗВ2172492, КА9104839, ЕД5918950, АБ1288051, ВУ6889202, ЗК1670079, КВ2525930, ЗВ5385023, ЗН4104944, ЄТ4477721, ХГ2233967, ЄД2303843, ХА3586859, які поміщено до спеціального пакету №ICR0203342, власником яких являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 житель АДРЕСА_2 , які знаходяться на зберіганні на рахунку АТ КБ «Приват Банк» в м.Луцьк, вул.Градний Узвіз,4, - повернути власнику.

Речові докази:

-змив з поверхні пакету № 1, в якому знаходились ювелірні вироби, який поміщено до паперового конверту, скріплений біркою NPU-5313003,

-змив з поверхні пакету № 2, в якому знаходились ювелірні вироби, який поміщено до паперового конверту, скріплений біркою NPU-5313004,

-змив з поверхні з поверхні упакування зіп-пакету, в якому знаходились золоті прикраси, який поміщено до паперового конверту, скріплений біркою NPU-5313005,

- слід знаряддя злому, зафіксований у зліпку, резинку (ущільнювач) зі слідом робочої частини знаряддя злому - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1