Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №163/242/24 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/242/24

Провадження № 1-кп/163/29/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_4 ,

захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12023035560000235 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, що проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 близько 09:00 години 17 грудня 2023 року під час проходження прикордонного контролю в пункті пропуску для ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , будучи особою призовного віку, яка не має права перетину державного кордону України в умовах дії запровадженого воєнного стану, умисно, з метою незаконного перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» як підставу для перетину державного кордону України у воєнний час надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 завідомо підроблені на своє ім`я документи, які зазначеними у них установами не видавались і не посвідчувались, а саме:

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 610 від 21 листопада 2017 року формою, із вклеєною фотокарткою ОСОБА_4 та внесеними недостовірними відомостями про те, що він 13 лютого 2023 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 4 «а» гр. ІІ нак. МОУ №402 - 2008 р., завірене відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_7 * код НОМЕР_2 » та штампами «Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», з підробленим підписом керівника вказаної установи;

- довідку військово-лікарської комісії № 172 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 402 від 14 серпня 2008 року формою, видану ІНФОРМАЦІЯ_9 з внесеними недостовірними відомості про наявність у нього хвороби «Вірусний гепатит С, важка форма». На підставі ст.4-а графи ІІ Розкладу хвороб графи не придатний до в/с з виключенням з військового обліку, завірену відтисками гербової печатки « ІНФОРМАЦІЯ_5 * ІНФОРМАЦІЯ_9 * код НОМЕР_2 , з підробленими підписами голови та секретаря ВЛК.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні від надання показів відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

Попри це, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення за ч.4 ст.358 КК України доведена наданими в судовому засіданні стороною обвинувачення доказами, із дослідження та аналізу яких встановлено таке.

Згідно внесених 07 грудня 2023 року відомостей в ЄРДР за ознаками ч.4 ст.358 КК України ОСОБА_4 близько 10:04 години 07 грудня 2023 року під час проходження прикордонного контролю в МЗПП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надав працівнику прикордонної служби тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідку ВЛК, видані ІНФОРМАЦІЯ_10 з ознаками підробки.

Під час проходження прикордонного контролю встановлено ознаки повної підробки поданих ОСОБА_4 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року та довідки військово-лікарської комісії № 172 від 13 лютого 2023 року, через що інспектором прикордонної служби зроблено заяву на здійснення поглибленої перевірки документа.

Відповідно до висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 07 грудня 2023 року бланк наданого ОСОБА_4 до прикордонного контролю тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року не встановленого зразка, виготовлений за допомогою струменевого принтера; розміри відміток на документі не відповідають встановленому зразку; товщина ліній, розмір літер, цифр, відмітки не відповідають оригіналу.

Зазначене слугувало підставою для повідомлення працівником прикордонної служби на службу « НОМЕР_3 » та виїзду на місце події слідчо-оперативної групи, що підтверджується рапортом старшого інспектора - чергового чергової частини ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_11 від 07 грудня 2023 року.

З протоколу огляду місця події від 07 грудня 2023 року встановлено, що в службовому приміщенні адміністративної будівлі залізничної станції « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виявлено і вилучено, належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім-карткою мобільного оператора зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_12 », та документи, видані на ім`я ОСОБА_4 :

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 610 від 21 листопада 2017 року формою, із вклеєною фотокарткою ОСОБА_4 та внесеними відомостями про те, що він 13 лютого 2023 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 4 «а» гр. ІІ нак. МОУ №402 - 2008 р., завірене відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_7 * код НОМЕР_2 » та штампами «Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», з підписом керівника вказаної установи;

- довідку військово-лікарської комісії № 172 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 402 від 14 серпня 2008 року формою, видану ІНФОРМАЦІЯ_9 з внесеними відомості про наявність у нього хвороби «Вірусний гепатит С, важка форма». На підставі ст.4-а графи ІІ Розкладу хвороб графи не придатний до в/с з виключенням з військового обліку, завірену відтисками гербової печатки « ІНФОРМАЦІЯ_5 * ІНФОРМАЦІЯ_9 * код НОМЕР_2 , з підписами голови та секретаря ВЛК.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_13 №2/4/9961 від 13 грудня 2023 року вбачається, що станом на 12 грудня 2023 року ОСОБА_4 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 не перебуває та до цього не перебував. Надати інформацію щодо проходження ОСОБА_4 ВЛК та отримання тимчасового посвідчення військовозобов`язаного неможливо у зв`язку із вилученням оригіналів документів правоохоронними органами під час обшуку в ході розслідування в рамках кримінального провадження.

Відповідно до висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_15 від 12 грудня 2023 року №СЕ-19/103-23/13907-ДД відбитки гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_13 та штампів «Взято на військовий облік», «Знято з військового обліку» у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та довідці ВЛК № 172 від 13 лютого 2023 року нанесені контактним способом з використанням кліше печатки та кліше штампів, а наявні у них підписи виконані рукописним способом з використанням пишучих приладів пастами чорного та синього кольорів.

На запит адвоката ОСОБА_6 від 20 грудня 2023 року щодо перебування на військовому обліку громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 надав відповідь №2/4/10186 від 21 грудня 2023 року, де зазначив, що ОСОБА_4 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 не перебуває; відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_4 у ІНФОРМАЦІЯ_14 відсутні у зв`язку з вилученням оригіналів документів правоохоронними органами під час обшуку в ході розслідування в рамках кримінального провадження. Додатково зазначило, що картотека відділення обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_13 не передбачає можливості віднайти інформацію про перебування (не перебування) військовозобов`язаного на військовому обліку в певний період, проте такі відомості зазначаються у військово-обліковому документі військовозобов`язаного.

За клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 24 вересня 2025 року було надано адвокату ОСОБА_7 або обвинуваченому ОСОБА_4 тимчасовий доступ до документів, які перебувають в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_13 , а саме - копії протоколів обшуку, проведеного органами ІНФОРМАЦІЯ_16 в період з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з можливістю вилучення копій зазначених протоколів.

На виконання цієї ухвали зазначений ТЦК та СП надав лист №10271 від 06 листопада 2025 року, де зазначив що протоколи обшуку, проведеного органами ІНФОРМАЦІЯ_17 в період з 01 липня по 31 серпня 2023 року відсутні у володінні ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Згідно із ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому відповідно до ст.91 КПК України доказуванню підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення, а згідно зі ст.92 КПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на сторону обвинувачення.

Згідно із ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Оцінивши всі досліджені у судовому засіданні докази відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення виконала покладений на неї ст.92 КПК України обов`язок доказування та довела винуватість ОСОБА_4 у використанні завідомо підроблених офіційних документів поза розумним сумнівом.

Кримінально караним діянням за ч.4 ст.358 КК України є саме використання завідомо підробленого документа.

При цьому диспозиція зазначеної норми не передбачає необхідності встановлення особи, яка виготовила підроблений документ, способу його виготовлення чи часу його підроблення. Обов`язковими ознаками складу кримінального правопорушення є використання документа як справжнього та усвідомлення особою його підробленості.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту та вважає їх такими, що не спростовують доведеності винуватості ОСОБА_4 у використанні завідомо підроблених офіційних документів, тобто вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 особисто подав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідку ВЛК як документи, що підтверджують його право на виїзд за межі України під час дії воєнного стану. Зазначена обставина не оспорюється стороною захисту та підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколом огляду місця події, повідомленням прикордонного органу, а також вилученням саме цих документів у ОСОБА_4 .

Доводи захисту про те, що повідомлення прикордонної служби та результати поглибленої перевірки не можуть підтверджувати підроблення документів, суд відхиляє. Зазначені документи не використовуються як доказ факту підроблення, а лише підтверджують обставини виявлення ознак підробки, законність проведення подальших процесуальних дій та причини повідомлення правоохоронних органів.

Так само безпідставними є доводи захисту щодо відсутності доказового значення протоколу огляду місця події. Хоча сам по собі цей протокол не підтверджує факт підроблення документів, він є належним процесуальним джерелом доказів, яке підтверджує факт виявлення та вилучення саме тих документів, які були використані ОСОБА_4 під час проходження прикордонного контролю, що має істотне значення для встановлення факту їх використання.

Суд також не погоджується із твердженням сторони захисту про неналежність листів ІНФОРМАЦІЯ_13 .

З аналізу відповідей №2/4/9961 від 13 грудня 2023 року та №2/4/10186 від 21 грудня 2023 року вбачається, що вони не суперечать одна одній. Обидві відповіді містять однакову інформацію про те, що ОСОБА_4 не перебуває та не перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 . Неможливість надання інформації щодо проходження ВЛК чи видачі окремих документів пояснюється виключно вилученням оригіналів документів правоохоронними органами, що не спростовує наведений у цих же відповідях факт відсутності ОСОБА_4 на військовому обліку.

Не заслуговують на увагу й доводи захисту про неінформативність висновку експерта.

Відповідно до ч.1 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Хоча експерт не вирішував питання щодо офіційного походження бланка документів, його висновок підтверджує спосіб нанесення відбитків печаток та виконання підписів.

Крім цього, стороною захисту не надано жодного документа, який би підтверджував проходження ОСОБА_4 військово-лікарської комісії, прийняття відповідною ВЛК рішення про його непридатність до військової служби, видачу йому тимчасового посвідчення військовозобов`язаного або виключення його з військового обліку.

Обізнаність ОСОБА_4 про підробку указаних документів та свідоме і умисне їх використання вочевидь доводиться тим, що на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 , який заначений у цих документах, він не перебуває, а відтак зазначена установа не могла видавати стосовно нього такі документи.

Отже, вищенаведеними доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку достатньо і обґрунтовано доводиться винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у використанні завідомо підроблених документів, тобто у вчиненні передбаченого ч.4 ст.358 КК України кримінального правопорушення.

Крім цього, за зміненим прокурором обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи особою призовного віку, яка підлягає мобілізації та не має права перетину державного кордону України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету виїзду за межі території України, у невстановлені досудовим слідством час, дату та місці вступив у змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою та домовився про виготовлення на своє ім`я документів, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України для виїзду за межі України, а саме тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, форма якого встановлена наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 610 від 21 листопада 2017 року, та довідки військово-лікарської комісії, форма якої встановлена наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 402 від 14 серпня 2008 року. З цією метою, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою в групі осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою надав їй свої персональні дані та фотокартку для подальшого використання при виготовленні підроблених документів. Невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , використовуючи його персональні дані, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за допомогою комп`ютерної техніки виготовила на ім`я ОСОБА_4 тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 610 від 21 листопада 2017 року формою, із вклеєною фотокарткою ОСОБА_4 та внесеними недостовірними відомостями про те, що він 13 лютого 2023 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 4 «а» гр. ІІ нак. МОУ №402 - 2008 р., завірене відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_7 * код НОМЕР_2 » та штампами «Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 13 лютого 2023 року», з підробленим підписом керівника вказаної установи та довідку військово-лікарської комісії № 172 від 13 лютого 2023 року за встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 402 від 14 серпня 2008 року формою, видану ІНФОРМАЦІЯ_9 з внесеними недостовірними відомості про наявність у нього хвороби «Вірусний гепатит С, важка форма». На підставі ст.4-а графи ІІ Розкладу хвороб графи не придатний до в/с з виключенням з військового обліку, завірену відтисками гербової печатки « ІНФОРМАЦІЯ_5 * ІНФОРМАЦІЯ_9 * код НОМЕР_2 , з підробленими підписами голови та секретаря ВЛК. В подальшому невстановлена особа передала зазначені підроблені документи ОСОБА_4 невстановленим шляхом.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст.358 КК України як підроблення інших офіційних документів, які видаються та посвідчується установами, які мають право видавати та посвідчувати такі документи, і які надають права та звільняють від обов`язків з метою його використання підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В цій частині обвинувачення суд дійшов такого висновку.

Стаття 91 КПК України визначає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно із ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відомості за ознаками ч.4 ст.358 КК України в ЄРДР внесені 07 грудня 2023 року на підставі повідомлення працівника прикордонної служби, а за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України - 27 грудня 2023 року на підставі рапорту дізнавача СД ВП № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 27 грудня 2023 року.

Із рапорту дізнавача вбачається, що його зміст є ідентичним змісту зміненого обвинувального акту за ч.3 ст.358 КК України, за виключенням кваліфікації пособника, при цьому будь-яких посилань на джерела такої інформації, які б в розумінні ст.84 КПК України могли слугувати доказом у кримінальному провадженні, цей рапорт не містить.

Жодних доказів, які б підтверджували викладені у рапорті дізнавача факти та обставини, сторона обвинувачення суду не надала.

Сам же рапорт дізнавача не є належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні в розумінні норм КПК України.

Усі надані прокурором докази підтверджують лише вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, і ці докази наведені вище у підтвердження доведення саме обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Любомльського районного суду від 19 грудня 2023 року був здійснений тимчасовий доступ до документів (в тому числі електронних), які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), на предмет отримання інформації про отримання посилок через відділення « ІНФОРМАЦІЯ_19 » за прізвищем ОСОБА_4 та номером НОМЕР_7 . За результатом якого було здобуто інформацію про 5 посилок, де одержувачем виступав ОСОБА_4 .

Однак така інформація жодним чином не підтверджує доведення обвинувачення в цьому кримінальному провадженні за ч.3 ст.358 КК України. Органом досудового розслідування не вживались заходи щодо встановлення відправників цих посилок та не перевірялась можлива їх причетність до підроблення документів. Крім цього із змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 отримав підроблені документи невстановленим досудовим розслідуванням способом, а не у відділенні « ІНФОРМАЦІЯ_20 ».

Згідно з положеннями ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні за змістом положення також закріплені у ст.17 КПК України.

Зокрема, ч.2 ст.17 КПК України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Доведення вини особи «поза розумним сумнівом» є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у "розумної (розсудливої) людини" не може лишатися "розумного сумніву", що обвинувачений винен.

Тобто, стандарт доведення "поза розумним сумнівом" означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к). Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Необхідність дотримання судом вказаного стандарту також неодноразово була зафіксована в рішеннях Європейського суду з прав людини, наприклад в рішенні від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", в якому ЄСПЛ зазначив, що докази вини особи повинні випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

В рішенні "Севтап Везнедароглу проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що ніхто не повинен піддаватися покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена поза розумним сумнівом.

Всупереч вищенаведеному, сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводили обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

За обставинами цієї справи судом достовірно і безсумнівно встановлено, що ОСОБА_4 використав підроблені тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року та довідку військово-лікарської комісії № 172 від 13 лютого 2023 року, надавши їх працівнику ІНФОРМАЦІЯ_4 в пункті пропуску під час виїзду з України, і його дії в цій частині правильно кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України.

Вказані ж в обвинувальному акті обставини щодо виготовлення цих документів за попередньою змовою групою осіб, жодними доказами не доведені.

У який спосіб та ким саме, обвинуваченим чи іншою особою (особами), були виготовлені підроблені документи по справі не встановлено.

Відмова обвинуваченого від надання показань є його правом, гарантованим ст.63 Конституції України, тому жодних обставин не доводить і не підтверджує версії сторони обвинувачення, на яку в силу ст.92 КПК України покладено обов`язок доведення події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

За таких обставин та відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 підлягає виправданню за пред`явленим йому обвинуваченням за ч.3 ст.358 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено наявність в його діях складу цього кримінального правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за доведеним і встановленим під час судового розгляду обвинуваченням за ч.4 ст.358 КК України суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, за місцем проживання на його поведінку скарг не надходило, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є волонтером, займається благодійністю, здійснює догляд за бабою ОСОБА_9 .

Також суд враховує конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі мету його вчинення обвинуваченим, яка є очевидною з огляду на ведення в Україні з 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану та у зв`язку із цим запровадженими на законодавчому рівні обмеженнями щодо перетину державного кордону.

З огляду на вищенаведене у своїй сукупності, а також умисність дій обвинуваченого ОСОБА_4 на вчинення кримінального правопорушення, відсутність жодної пом`якшуючої покарання обставини, обрану стратегію захисту, яка безумовно виключає щире каяття винного у скоєному та намагання у будь-який спосіб уникнути відповідальності, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі.

Призначення такого покарання, на переконання суду, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання і є достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи згідно із ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого, за проведення судово технічної експертизи в сумі 6058,24 гривень (висновок експерта №СЕ-19/103-23/14286-ДД) слід віднести за рахунок держави.

Запобіжний захід обвинуваченому не застосований, клопотання про обрання певного виду запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу учасники процесу не заявили, а підстави для ухвалення такого рішення з ініціативи суду не встановлені.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінально-го правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.

ОСОБА_4 у пред`явленому йому за ч.3 ст.358 КК України обвинуваченні визнати невинуватим за недоведеністю в його діянні складу злочину і по суду виправданим.

Речові докази:

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року та довідка військово-лікарської комісії №172 від 13 лютого 2023 року, видані ІНФОРМАЦІЯ_9 на ім`я ОСОБА_4 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12023035560000235,- залишити у матеріалах цього провадження;

- мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім-карткою мобільного оператора зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_12 », який повернутий власнику ОСОБА_4 , надати останньому в повне розпорядження.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь держави 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок судових витрат на проведення судово технічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/103-23/13907-ДД).

Судові витрати за проведення судово технічної експертизи в сумі 6058,24 гривень (висновок експерта №СЕ-19/103-23/14286-ДД) віднести за рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1