Суд: Локачинський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 12 липня 2026 р.
Справа: №931/545/26
Суддя: Безп'ятко О. І.
Справа № 931/545/26
Провадження № 3/931/199/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 року селище Локачі
Суддя Локачинського районного суду Волинської області Безп`ятко О.І., з участю ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Сектора поліцейської діяльності №1 Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , охоронця у ТОВ «Автоберег», протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 434519 від 06.07.2026 року ОСОБА_1 , 06.07.2026 року в АДРЕСА_1 , вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме кричав, погрожував фізичною розправою та виганяв з будинку.
Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано, як адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав. Зазначив, що 06.07.2026 року із колишньою дружиною не розмовляв і не бачив її, а невелика суперечність у нього виникла із сином та невісткою. Через деякий час приїхали працівники поліції та разом із ОСОБА_2 зайшли до його будинку.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні вказала, що того дня ОСОБА_1 ображав її та членів сім`ї нецензурними словами, кричав, а також дорікав своїм майном, в результаті чого вона викликала працівників поліції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Із наведеного слідує, що обов`язковою ознакою домашнього насильства є дії кривдника, наслідком яких стали побоювання постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, які спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю.
Крім того, домашнє насильство вчиняється шляхом такого порушення прав та свобод іншого члена сім`ї, яке призводить або може призвести до заподіяння шкоди, зокрема, психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, яка страждає від цих дій.
Враховуючи наведене, для констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення необхідно встановити чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) психологічного характеру, що завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .
При з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Зокрема, судом в ході розгляду справи не отримано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив такі дії, якими потерпілій ОСОБА_2 було завдано емоційну невпевненість, завдано шкоди її психічному здоров`ю, чи у неї виникли побоювання за свою безпеку чи вона була обмежена у можливості користуватися житлом.
На переконання суду, події, які мали місце 06.07.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є побутовим конфліктом через наявність у сторін стійких довготривалих неприязних відносин.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти росії», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, із матеріалів справи, які передано на розгляд до суду, встановлено, що такі матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів провини ОСОБА_1 та здійснення ним такого впливу на психічний стан здоров`я потерпілої, внаслідок якого була завдана шкода її психічному здоров`ю.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід тлумачити на її користь, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суддя дійшла висновку про відсутність в матеріалах справи достатніх та переконливих доказів того, що 06.07.2026 року ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і що від цих дій була завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а відтак, у його діях суддя не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст.173-2, ст.ст. 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу може бути подано до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua