Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №154/1787/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1787/26

3/154/684/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КупАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 206090, складеного 28.04.2026 дільничним офіцером поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Романюком С.М., 22.04.2026, близько 13.00 год, ОСОБА_2 перебуваючи по вул.Луцькій в м.Володимир Волинської області, біля парку «Риловиця» вчинив хуліганські дії, а саме пошкодив два дерева породи «Сакура», які належать КП «Полігон», чим порушив громадський порядок.

У суді ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що не має відношення до пошкодження дерев поблизу парку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши всі докази в сукупності, приходжу до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За нормуванням ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення особою правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.

Суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Диспозиція ст.173 КУпАП за якою стосовно ОСОБА_2 складено протокол, передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Згідно складеного стосовно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, останній, пошкодив дерева поблизу парку.

Вказані обставини ОСОБА_2 в суді заперечив.

На підтвердження вини особи органом поліції до матеріалів справи долучено: рапорт помічника чергового Володимирського РВП ГУНП Дмитрука Ю.І. від 26.04.2026, протокол огляду місця події з фототаблицею, рапорт оперуповноваженого СКП Володимирського РВП, письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заяву директора КП «Полігон» ОСОБА_5 та DVD-диск із відеозаписом.

Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог статті 252 КУпАП з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, суд виходить із такого.

Рапорт помічника чергового від 26.04.2026 лише підтверджує факт надходження повідомлення на лінію «102» про виявлення пошкоджених дерев. Аналогічно, заява директора КП «Полігон», протокол огляду місця події та фототаблиця беззаперечно підтверджують сам факт пошкодження двох дерев породи «Сакура», однак не містять будь-яких відомостей щодо особи, яка вчинила ці дії.

Із письмових пояснень директора КП «Полігон» ОСОБА_5 також убачається, що йому невідомо, хто саме пошкодив дерева.

Письмові пояснення ОСОБА_4 ґрунтуються виключно на інформації, отриманій від невстановлених місцевих жителів, про нібито дивну поведінку ОСОБА_2 та його проживання неподалік місця події. Такі відомості мають характер припущень, не ґрунтуються на особистому сприйнятті свідком обставин події та не можуть визнаватися належним доказом причетності особи до адміністративного правопорушення.

Єдиним доказом, який безпосередньо вказує на можливу причетність ОСОБА_2 , є письмові пояснення ОСОБА_3 , який повідомив, що нібито бачив особу, яка пошкоджувала дерева, а згодом упізнав Білика за відеозаписом, продемонстрованим працівниками поліції.

Разом із тим суд критично оцінює зазначені пояснення. Незважаючи на неодноразові виклики, ОСОБА_3 у судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості безпосередньо перевірити достовірність його показань та обставини впізнання особи. За таких умов письмові пояснення цього свідка не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис також не підтверджує вини ОСОБА_2 , оскільки на ньому зафіксовано лише спілкування працівників поліції з останнім після події та повідомлення про намір скласти щодо нього протокол. Сам факт пошкодження дерев або перебування ОСОБА_2 на місці події відеозапис не містить. При цьому ОСОБА_2 також заперечував свою причетність до інкримінованих дій.

Таким чином, досліджені судом докази підтверджують лише факт пошкодження дерев, однак не доводять, що саме ОСОБА_2 вчинив такі дії. Жоден із наявних доказів окремо чи в сукупності не містить достатніх, належних і допустимих відомостей, які б беззаперечно підтверджували його винуватість.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом вини особи, а відображає лише позицію посадової особи, яка його склала. За відсутності інших належних, допустимих та достатніх доказів він не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок доведення обставин, які свідчать про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, покладається на орган, який склав протокол, однак у даному випадку такий обов`язок виконано не було.

За наведених обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. ст. 283,284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КупАП, відносно ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.М. Лутай