Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №154/2277/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2277/26

3/154/859/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Лященко О.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Шведа А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Івана Гусарука про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , слюсара ПП «Мустанг-Транс», за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681292, складеного 01 червня 2026 інспектором сектору поліцейської діяльності №2 (смт.Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Кошелюком Р.В. вбачається, що 01 червня 2026 року о 16 год 19 хв на автодорозі поблизу с.Заріччя, гр.-н ОСОБА_1 передав керування ТЗ Пежо експерт д.н.з. НОМЕР_1 гр.-ну ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестом 1159 від 01.06.2026 року з результатом огляду 0,77 %, чим порушив п.2.9 «г» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав, суду пояснив що 01 червня 2026 року близько 16 год він перебував у себе на подвір`ї і після виконаних домашніх робіт вживав алкогольні разом з товаришами. В цей час до нього прийшов його товариш ОСОБА_3 і попросив щоб він завіз його на дорогу біля с.Заріччя, бо там його чекали хлопці. Оскільки він вже був в стані алкогольного сп`яніння, то сідати за кермо відмовився, однак ОСОБА_4 пояснив що він тверезий і може сісти за кермо, на що він як власник автомобіля погодився, оскільки раніше неодноразово давав своє авто ОСОБА_2 і жодних ознак його алкогольного сп`яніння він не бачив. Коли вони їхали, о 16 год 19 хв на автодорозі поблизу с.Заріччя, Пежо експерт д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції і в ході обстеження було встановлено, що водій ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтвердив тест приладу Драгер, і відносно ОСОБА_5 було складено протокол за ст.130 КУпАП. Такий самий протокол було складено і відносно нього, хоча він не знав що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, інакше би не дозволив йому сісти за кермо. Про це він неодноразово вказував працівникам поліції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 «г» ПДР України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9 «г» ПДР необхідною є наявність таких обставин: 1) особа, якій передано керування автомобілем, перебуває у стані сп`яніння, і це є явним, очевидним; 2) власнику автомобіля достовірно відомо, що він передає керування особі, яка перебуває у стані сп`яніння, однак незважаючи на цю обставину, відбувається передача керування транспортним засобом.

Як зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.

Як зазначив в суді ОСОБА_1 , оскільки він вже був в стані алкогольного сп`яніння, то сідати за кермо відмовився, однак ОСОБА_4 пояснив що він тверезий і може сісти за кермо, на що він як власник автомобіля погодився, оскільки раніше неодноразово давав своє авто ОСОБА_2 . Про те, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння йому відомо не було і жодних ознак цього він не бачив.

Допитаний свідок ОСОБА_6 , який ствердив що 01 червня 2026 року близько 16 год він перебував на подвір`ї ОСОБА_1 і після виконаних домашніх робіт ОСОБА_7 та хлопці вживали алкогольні напої, він особисто не пив. В цей час до них прийшов товариш ОСОБА_8 і попросив щоб він завіз його на дорогу біля с.Заріччя, бо там його чекали хлопці. Оскільки він вже був в стані алкогольного сп`яніння, то сідати за кермо відмовився, однак ОСОБА_4 пояснив що він тверезий і може сісти за кермо, на що ОСОБА_7 як власник автомобіля погодився. Жодних ознак його алкогольного сп`яніння він особисто не бачив. Коли вони їхали, о 16 год 19 хв на автодорозі поблизу с.Заріччя, автомобіль було зупинено працівниками поліції і в ході обстеження було встановлено, що водій ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтвердив тест приладу Драгер, і відносно ОСОБА_5 було складено протокол за ст.130 КУпАП. Такий самий протокол було складено і відносно ОСОБА_9 , хоча він не знав що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, інакше би не дозволив йому сісти за кермо. Про що він неодноразово вказував працівникам поліції.

Допитаний як свідок ОСОБА_2 суду показав, що 01 червня 2026 року близько 16 год він прийшов на подвір`я до свого товариша ОСОБА_1 , де після виконаних домашніх робіт ОСОБА_7 та хлопці вживали алкогольні напої, він особисто не пив, та попросив щоб ОСОБА_7 завіз його на дорогу біля с.Заріччя, бо там його чекали хлопці. Оскільки ОСОБА_7 був в стані алкогольного сп`яніння, то сідати за кермо відмовився, але оскільки треба було терміново їхати, він пояснив що сам може сісти за кермо, оскільки він тверезий, на що ОСОБА_7 як власник автомобіля погодився. Вранці він випив незначну кількість спиртного і почувався добре, жодних ознак його алкогольного сп`яніння видно не було. Коли вони їхали, о 16 год 19 хв на автодорозі поблизу с.Заріччя, автомобіль було зупинено працівниками поліції і в ході обстеження було встановлено, що він особисто перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтвердив тест приладу Драгер, і відносно нього було складено протокол за ст.130 КУпАП. Такий самий протокол було складено і відносно ОСОБА_9 , хоча він не знав і не міг знати що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, інакше би не дозволив йому сісти за кермо.

Як вбачається з фабули правопорушення, вказаної в протоколі відносно ОСОБА_1 , останній передав керування ТЗ Пежо експерт д.н.з. НОМЕР_1 гр-ну ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестом 1159 від 01.06.2026 року з результатом огляду 0,77 %. Суд звертає увагу, що візуальних ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 при цьому не вказано.

З копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №681260 відносно ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 керував ТЗ Пежо експерт д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестом 1159 від 01.06.2026 року з результатом огляду 0,77 %. Суд звертає увагу, що візуальних ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 при цьому також не вказано.

На думку суду, ознаки алкогольного сп`яніння – почервоніння обличчя, нечітка вимова, запах алкоголю – могли бути очевидними для сторонньої особи, зокрема для ОСОБА_1 , однак такі ознаки працівниками поліції ні в протоколі відносно ОСОБА_9 , ні відносно ОСОБА_4 не зафіксовані.

З дослідженого судом відеозапису, що наданий суду на двох оптичних носіях, вбачається, що ОСОБА_2 в 16 год 43 хв стверджує при складанні відносно нього протоколу, що: « ОСОБА_9 бачив що я тверезий, тому і передав мені керування автомобілем» (файл Х700000_00000020260601162020-0009), а в 17 год 20 хв ОСОБА_1 неодноразово пояснює працівникам поліції при складанні відносно нього протоколу, що разом з ОСОБА_4 він не вживав алкогольних напоїв і про те, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння – не знав, і не міг знати. (файл Х700000_00000020260601171518-0004).

Вказаними відеозаписами стверджується також, що при наявності значної кількості свідків їх не було опитано працівниками поліції, не вказано їх даних, та не було перевірено пояснення ОСОБА_1 , натомість працівник поліції обмежився фразою що ми не з`ясовуємо чи є склад адміністративного правопорушення, це нехай суд з`ясовує.

Інших доказів винуватості ОСОБА_1 суду не надано.

Отже, на підтвердження того, що ОСОБА_1 було відомо, що на момент передачі права керування автомобілем ОСОБА_2 останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, суду не надано жодних доказів.

Зазначені сумніви слід трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (it 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, докази зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 268, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Олександр ЛЯЩЕНКО