Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №120/3291/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3291/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення пенсії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 20 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо відмови у перерахунку та виплаті основної державної пенсії у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №230/96-ВР та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю в розмір 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50 вказаного вище закону №769 в редакції закону №230/96-ВР починаючи з 01.11.2011 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.11.2011 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеженого максимального розміру пенсії, а саме основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №230/96-ВР та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю в розмір 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50 вказаного вище закону №769 в редакції закону №230/96-ВР, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити негайно різницю між нарахованою пенсією та фактично отриманою пенсією з 01.11.2011 по день проведення перерахунку та виплачувати основну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, проаналізувавши підстави та предмет позову, а також склад сторін у цій справі та у справі №120/5636/24, констатував, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду вже перебувають справи за позовами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами, тотожними частині вимог у даній позовній заяві, а також існує рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно п. 4 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду і є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Аналіз вищезазначеного дає суду підстави для висновку, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

Отже, кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.4 ч.1 ст.170 КАС України.

Як встановлено з матеріалів справи, в межах даного позову позивач, окрім іншого, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті основної державної пенсії у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №230/96-ВР та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю в розмір 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50 вказаного вище закону №769 в редакції закону №230/96-ВР починаючи з 01.11.2011 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.11.2011 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеженого максимального розміру пенсії, а саме основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №230/96-ВР та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю в розмір 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50 вказаного вище закону №769 в редакції закону №230/96-ВР, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити негайно різницю між нарахованою пенсією та фактично отриманою пенсією з 01.11.2011 по день проведення перерахунку та виплачувати основну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Замостянського райсуду міста Вінниці від 07.04.2011 р. зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи ЧАЕС. Відповідач виконував дане рішення до 01.11.2011 р. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 р., яка змінена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 р., зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 , ч. 4 ст. 54 , 67 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 28.12.2007 р., починаючи з 01.01.2014 р., здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить сімдесят п`ять процентів мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині інших позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №120/5636/24 вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виплату додаткової пенсії на шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно зі ст. 50 ЗУ № 796-ХІІ, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Суд у цій справі дійшов висновку, що виплата додаткової пенсії у розмірі 379,60 грн. щомісячно відповідає положенням ст. 50 Закону № 796-ХІІ та п. 13 Порядку №1210, а тому визнав позовні вимоги в цій частині безпідставними та відмовив у їх задоволенні.

Рішення суду у справі №120/5636/24 набрало законної сили.

Отже, зважаючи на викладене, судова колегія, здійснивши аналіз суті позовних вимог в даній справі та в справі №120/5636/24 доходить до переконання, що позовні вимоги є тотожними.

Судова колегія зауважує, що не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не скасовують.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.