Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №240/22274/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22274/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

13 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся у суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) про визнання протиправною відмову житлової комісії Загону від 16 червня 2025 року у направленні клопотання до Овруцької міської ради про виключення квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира) з числа службових та зобов`язання відповідача направити до виконавчого комітету Овруцької міської ради відповідне клопотання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після звільнення зі служби має право на виключення квартири з числа службових і користування нею як постійним житлом. Таке право було визнано відповідачем під час розгляду справи №240/24665/22. Однак, у 2025 році відповідач змінив свою позицію та протиправно, на переконання позивача, відмовив у направленні клопотання. Стверджує, що вимога відповідача щодо перебування на квартирному обліку створює штучні перепони, які протирічать Конституції України, оскільки повторний облік неможливий так як позивач звільнений з військової служби.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, учасником бойових дій, інвалідом І групи та ветераном військової служби.

Позивач проходив військову службу у Загоні.

Рішенням житлової комісії від 14 лютого 2011 року №3 позивач був зарахований до списків військовослужбовців, що потребують отримання службових житлових приміщень в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 лютого 2011 року позивачу з сім`єю з 3-х осіб виданий ордер на право зайняття службового житлового приміщення в закритому військовому містечку ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » жилою площею 26,1 кв.м, яке складається х 2-х кімнатної ізольованої квартири за адресою АДРЕСА_1 . Підстава видачі ордеру протокол №3 від 14 лютого 2011 року.

Рішенням житлової комісії від 06 березня 2013 року №2 позивача та членів його сім`ї виключено зі списків військовослужбовців, що потребують отримання службових житлових приміщень в ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Наказом начальника Загону від 30 липня 2018 року №210-ОС «По особовому складу» позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 липня 2018 року №221-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

23 травня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про направлення клопотання до Овруцької міської ради про виключення квартир із числа службових.

За результатами розгляду такого клопотання листом від 27 червня 2022 року відповідач надав відповідь.

Вважаючи відмову у направленні клопотання, надану листом від 27 червня 2022 року, протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України № 2011-XII).

Статтею 12 названого Закону визначено порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Зокрема, згідно із пунктом 1 цієї правової норми держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування – у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №1081).

Пунктом 4 названого Порядку закріплено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, розвідувальні органи, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

На реалізацію наведеної бланкетної норми наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 січня 2021 року № 26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 року за №344/35966 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі – Інструкція №26).

Названа Інструкція визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі – Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі – військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом:

надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;

надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;

виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.

Члени сім`ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.

Пунктом 3 названого розділу закріплено, що у Держприкордонслужбі облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, складається з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, та списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Згідно із пунктом 4 розділу І Інструкції №26 військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Питання, пов`язані із забезпеченням військовослужбовців жилою площею, вирішують житлові комісії (об`єднані житлові комісії) за місцем проходження ними служби та перебування на обліку для поліпшення житлових умов (пункту 7 розділу І Інструкції №26).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №26 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), розподілу жилої площі та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, у кожному органі Держприкордонслужби створюється житлова комісія.

Згідно із пунктом 5 цього розділу житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення щодо:

включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) і виключення їх з таких списків;

зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання і зняття їх з такого обліку;

надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової жилої площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у встановленому законодавством порядку;

забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ними житла з числа службового у встановленому законодавством порядку;

внесення змін до облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов;

розгляду заяв, скарг та пропозицій із житлових питань;

перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання.

Рішення про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

З метою з`ясування інформації щодо наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї жилої площі житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) має право запитувати у встановленому законодавством порядку в державних органів, установ, організацій та громадян відповідні документи.

Рішення житлової комісії оформлюється протоколом засідання житлової комісії / об`єднаної житлової комісії. Протокол підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується керівником органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія (пункт 7 розділу ІІ Інструкції №26).

Порядок надання службових житлових приміщень (службової житлової площі) врегульований положеннями розділу ІІІ Інструкції №26.

Пунктом 5 названого розділу передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей) за відсутності в них та членів їх сімей житла для постійного проживання в населеному пункті за місцем проходження військової служби та/або безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглих населених пунктах), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби, забезпечуються службовими жилими приміщеннями.

Згідно пункту 23 цього ж розділу військовослужбовці та члени їх сімей зобов`язані вивільнити та здати займане ними службове жиле приміщення (службову жилу площу) у місячний строк з дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби, крім випадків:

звільнення з військової служби в запас або відставку із залишенням на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання;

направлення військовослужбовця на лікування (реабілітацію) внаслідок поранень (контузії) або через хворобу;

відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі;

переміщення для подальшого проходження військової служби до органів Держприкордонслужби, що дислокуються на території проведення операції Об`єднаних сил (на період проходження ними служби в зоні проведення операції Об`єднаних сил);

наявності у військовослужбовця, звільненого в запас або відставку, вислуги на військовій службі 20 років і більше.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №26 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.

Військовослужбовці, звільнені в запас (відставку), які набули право на отримання житла для постійного проживання та залишилися проживати в наданих їм службових жилих приміщеннях або потребують відселення із закритих військових містечок, мають право на зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органі Держприкордонслужби, рішенням керівника якого надавалося таке житло (або в якому житло перебуває на обліку).

Згідно пункту 4 цього розділу для зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання військовослужбовець подає керівнику органу Держприкордонслужби, в якому він проходить службу, рапорт, який реєструється в підрозділі документального забезпечення цього органу.

До рапорту додаються такі документи:

довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї;

витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї;

довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад);

документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги;

заяви про згоду на обробку персональних даних щодо кожного члена сім`ї відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних».

Пунктами 5 та 6 розділу V Інструкції №26 закріплено, що за рапортом військовослужбовця житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) проводить перевірку житлових умов військовослужбовця та членів його сім`ї, за результатами якої складає довідку про перевірку житлових умов.

Після проведення перевірки житлових умов військовослужбовця житлова комісія (об`єднана житлова комісія) на найближчому засіданні, але не пізніше ніж через місяць з дати реєстрації відповідного рапорту військовослужбовця, розглядає питання щодо зарахування військовослужбовця на облік.

На засіданні житлової комісії (об`єднаної житлової комісії) має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

За результатами розгляду житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про зарахування військовослужбовця та членів його сім`ї на облік або відмовляє в зарахуванні на облік з обґрунтуванням такої відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Підсумовуючи викладене суд уважає за необхідне зауважити, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов поділяється на дві категорії:

1) шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання;

2) шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач був прийнятий на облік саме як військовослужбовець, який потребував поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Саме у зв`язку з перебуванням на такому обліку у 2011 році позивач та члени його сім`ї отримали квартиру, яка є службовим житловим приміщенням.

У зв`язку з переведенням до нового місця служби, у 2013 році позивач та члени його сім`ї були виключені з вказаного обліку.

Доказів того, що позивач, які військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребує поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, звертався до відповідача із рапортом про прийняття його на відповідний облік, суду разом з позовною заявою та під час розгляду справи не надано.

Посилання позивача на те, що відповідач, під час розгляду справи №240/24665/22 не заперечував його право на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання, не суперечить твердженню відповідача про необхідність дотримання визначеної законодавством процедури для реалізації такого права.

Тільки виключно після зарахування позивача та членів його сім`ї на облік як особи, яка потребує поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання, можлива реалізація права на забезпечення житлом шляхом, зокрема, виключення житла, в якому проживає військовослужбовець та члени його сімей, із числа службового.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для визнання протиправною відмови житлової комісії Загону від 16 червня 2025 року у направленні клопотання до Овруцької міської ради про виключення квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира) з числа службових, відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач довів правовірність прийняття оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.