Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №560/10152/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10152/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2024 по 11.08.2024 включно.

- стягнути з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2024 по 11.08.2024 включно у розмірі 249900 грн. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.12.2025 позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2024 по 11.08.2024.

Стягнув з Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 4998 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 19 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував принцип співмірності до розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за спірний період.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач він проходив військову службу в Службі безпеки України.

Наказом УСБУ у Хмельницькій області від 02.02.2024 №128-ОС/дск позивач звільнений з військової служби, а наказом Управління від 10.02.2024 №29-ОС/дск його виключено зі списків особового складу УСБУ у Хмельницькій області.

Станом на день звільнення відповідач не провів з ним розрахунків грошового забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/8429/24 від 23.07.2024 зобов`язано управління Служби безпеки України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 28.02.2022 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, тощо), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач провів розрахунок з позивачем 23.05.2025 в сумі 5210,60 грн.

Вважаючи порушеним право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) положення статті 117 Кодексу законів про працю України викладені в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрали чинності з 19.07.2022.

Як встановлено судом першої інстанції, у спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем 23.05.2025, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 11.02.2024 (з дня, наступного за датою звільнення) по 23.05.2025.

Тобто, спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону №2352-ІХ.

Водночас, суд встановив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі №560/6093/24 вирішено стягнути з Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.02.2024 по 28.03.2024 (включно) в розмірі 86 365 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят п`ять) грн 79 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Тобто, з Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на користь позивача стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.02.2024 по 28.03.2024 в розмірі 86 365,79 грн.

При цьому, предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2024 по 11.08.2024 - в межах шести місяців.

З матеріалів цієї справи встановлено, що період, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові сум, становить з 29.03.2024 по 11.08.2024, тобто 139 календарних днів.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідач не дотримався обов`язку виплатити позивачу при звільненні всіх належних позивачеві сум.

Згідно довідки наявної в матеріалах справи, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1837,57 грн.

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за шість місяців затримки по день фактичного розрахунку (136 календарних днів), а саме 249 909,52 грн. (136*1837,57 грн.).

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, відступаючи від попередніх позицій Верховного Суду щодо можливості зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення після 19.07.2022, зазначила, необхідно враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

У вказаній постанові Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

– правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції);

– у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не застосування принципу співмірності до розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за спірний період є помилковими.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2024 по 11.08.2024 та з врахуванням принципу співмірності становить 4998,19 грн. (1837,57 грн. х 136 календарних днів х 0,02).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.