Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №560/20970/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20970/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.06.2016, починаючи з 01.12.2015 по 13.11.2025.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) № 108-ОС від 04.02.2025 позивача з 04.02.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 560/4903/25 з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025:

- визнано протиправною невиплату НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 21.06.2016 виходячи з місяця підвищення доходів січня 2008 року;

- зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.06.2016 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, який враховується для розрахунку індексації, та з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач 13.11.2025 виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення.

В свою чергу позивач вважає, що має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у зв`язку з простроченням виплати індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового доходу позивача, а її несвоєчасна виплата є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Суд вказав, що право на таку компенсацію виникає незалежно від того, чи було відповідні суми попередньо нараховано добровільно, чи їх виплату здійснено на виконання судового рішення, оскільки остаточний розрахунок із позивачем щодо виплати грошового забезпечення проведено лише 13.11.2025, тобто з порушенням установлених строків її виплати.

За таких обставин суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів та дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати позивачу за період з 01.12.2015 по 13.11.2025.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Тобто підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Під час розгляду справи апеляційний суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, а оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум не дотримано, право позивача на виплату компенсації порушено.

У межах спірних правовідносин судом першої інстанції правильно встановлено, що фактична виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.06.2016, відбулась лише 13.11.2025.

Отже, враховуючи наявність факту затримки з виплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення в належному розмірі (невчасної виплати індексації грошового забезпечення), суд апеляційної інстанції вважає, що позивач набув право на компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої індексації грошового забезпечення. Відтак, не нарахувавши та не виплативши позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за спірні періоди відповідач допустив бездіяльність, яка виходячи з обставин справи є протиправною.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, яка враховується апеляційним судом при вирішенні цього спору.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.