Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №600/3992/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3992/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

02.03.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства.

Згідно зі свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 від 06 серпня 2001 року ОСОБА_2 визнаний батьком ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 61 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (видано повторно) від 24 червня 2025 року.

28 січня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ухвалено рішення №73/25/152/Р, яким установлено позивачу ІІ групу інвалідності. Як вбачається з витягу з рішення №73/25/152/Р, причиною інвалідності вказано: інвалідність з дитинства (пункт 17.1.10 витягу), дата настання інвалідності – 10 листопада 2002 року (пункт 17.1.11 витягу).

27 червня 2025 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04 липня 2025 року №241670087295 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у зв`язку з тим, що витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року містить інформацію про дату встановлення інвалідності 01 вересня 2024 року та підтверджує факт визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 18-річного віку. Виписка з акта огляду МСЕК, що надається органам Пенсійного фонду України для призначення пенсії, відсутня, первинна виписка з акта огляду МСЕК також відсутня. Також пенсійним органом не було взято до уваги висновок ЛКК №23 від 27 червня 2025 року, оскільки відсутня інформація про те, що позивач мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення 18-річного віку.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів і не заперечується учасниками, 05 серпня 2025 року позивач повторно звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13 серпня 2025 року №241670088717 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності документів, що підтверджують настання інвалідності до досягнення ОСОБА_1 18-річного віку.

За таких обставин, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13 серпня 2025 року №241670088717, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок призначення та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника в солідарній системі врегульований Розділом V Закону №1058-IV.

Так, абзацами 1, 2 частини першої статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Частиною третьою статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Отже, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника мають діти померлого годувальника, які не досягли 18 років, а також повнолітні діти померлого годувальника за умови, що вони набули статус особи з інвалідністю до моменту досягнення ними 18 років.

Пунктом 2.3 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) (далі - Порядок №22-1 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений перелік документів, який додається до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, до такої заяви крім документів померлого годувальника, перелічених у підпунктах 2, 3 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1, подаються, зокрема: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника; свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 Розділу ІІ Порядку №22-1, якій призначається пенсія; документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Абзацом 1 пункту 2.18 Розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Зміст наведеного вище пункту 2.18 Розділу ІІ Порядку №22-1 вказує на те, що факт наявності у дитини померлого годувальника статусу особи, яка набула інвалідність до досягнення 18-річного віку, вважається підтвердженим за умови подання до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, фактично, на відсутності саме такого документа і наголошувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1338 (далі – Постанова №1338 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності (пункт 1 Постанови).

Пунктом 2 Постанови №1338 установлено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Абзацом 9 пункту 3 Постанови №1338 визначено, що у разі коли актами законодавства передбачається підтвердження тих чи інших фактів або обставин, у тому числі рішеннями, довідками та/або результатами медико-соціальних експертиз, до приведення зазначених актів у відповідність з вимогами цієї постанови, для підтвердження цих фактів, зокрема для встановлення або продовження надання особам і дітям статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, застосовуються рішення, витяги, інші документи, видані за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, за умови, що такі документи підтверджують зазначені факти.

Отже, з огляду на те, що згідно з нормами Порядку №22-1 для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на повнолітню дитину померлого годувальника, яка набула статус особи з інвалідністю до моменту досягнення 18 років, покладається обов`язок надати пенсійному органу висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення вісімнадцятирічного віку, однак у зв`язку з набранням чинності Постанови №1338, якою з 01 січня 2025 року повноваження зі встановлення особі інвалідності передано експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи, то до моменту приведення норм Порядку №22-1 у відповідність із положеннями Постанови №1338 факт наявності в особи інвалідності (у тому числі такої, що набута в дитинстві) може підтверджуватися рішенням/витягом/іншими документами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах даної справи наявна копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року, яким установлено ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності (пункт 17.1.6 витягу), та яке подавалося разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу, що не заперечувалося відповідачем.

Крім цього, як вбачається з витягу з рішення №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року, причиною інвалідності ОСОБА_1 зазначено: інвалідність з дитинства (пункт 17.1.10 витягу), дата настання інвалідності – 10 листопада 2002 року (пункт 17.1.11 витягу).

Доказів того, що рішення №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року не відповідає дійсності або ж скасоване в судовому порядку чи є нечинним станом на дату прийняття оскаржуваного у цій справі рішення від 13 серпня 2025 року №241670088717, відповідачем до суду не подано.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що до ухвалення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи рішення №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року позивачу було видано 29 серпня 2022 року виписку з акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №477211, в якій також зазначено про наявність у позивача другої групи інвалідності з дитинства, та яка також надавалася пенсійному органу, що відповідачем не заперечувалося.

Проте, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не звернуло уваги на вказані документи (ні на виписку з акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №477211 від 29 серпня 2022 року, ні на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/25/152/Р від 28 січня 2025 року), належної оцінки їм не надало.

Поданий відповідачем відзив на позовну заяву також не містить жодних доводів щодо мотивів не врахування вказаних документів в сукупності з іншими, поданими заявником до заяви від 05 серпня 2025 року.

Отже, оскільки згідно з наявними у справі матеріалами позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , і при цьому експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено настання у ОСОБА_1 інвалідності 10 листопада 2002 року, тобто станом на вказану дату вік позивача становив 1 рік 4 місяці, то суд вважає обґрунтованими твердження позивача про наявність у неї інвалідності з дитинства, а тому вона має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV. Відтак, твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність у позивача документів, що підтверджують настання інвалідності до досягнення ОСОБА_1 18-річного віку, є безпідставними та необґрунтованими.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

З огляду на викладене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника за її заявою від 05 серпня 2025 року. Тому наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13 серпня 2025 року №241670088717.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05 серпня 2025 року (тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії).

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.