Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №560/17779/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17779/25

Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького адміністративного суду від 09 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 - 04.10.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 04.10.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення таких позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що одноразові додаткові види грошового забезпечення перебувають у прямій залежності від розміру грошового забезпечення військовослужбовця, у зв`язку з чим підлягають обов`язковому перерахунку у разі зміни його складових, однак суд не надав належної правової оцінки вимогам щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням оновленого розміру грошового забезпечення.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 18.06.2025 по 04.10.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи, що відповідач безпідставно при обрахунку грошового забезпечення з 18.06.2025 по 04.10.2025 не застосовував таку розрахункову величину як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування складових грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову та відсутність необхідності конкретизації відповідних грошових виплат в резолютивній частині судовогорішення.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ураховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а відповідач у частині задоволених вимог, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог обох апеляційних скарг.

Так, статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі ? Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців ? діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

В силу пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

За первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до примітки 1 Додатку 1 до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище ? заокруглюються до десяти гривень.

Водночас за загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Відтак застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі ? Постанова № 103).

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункт 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного висновується, що саме з 29.01.2020 ? дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 ? діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Разом з тим 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі ? Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Так, пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас колегія суддів зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481. Також визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025, а тому з цієї дати поновилися підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Колегією суддів встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 04.10.2025.

Разом з тим обчислення та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 18.06.2025 по 04.10.2025 відповідачем проведено із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 ? 1762,00 грн.

Отже, за період з 18.06.2025 по 04.10.2025 відповідач здійснював позивачу нарахування і виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів) із застосуванням неправильної розрахункової величини.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Поряд з цим, що стосується іншої частини заявлених позовних вимог щодо перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №290 від 04.10.2025, позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Відповідно до зазначеного наказу позивачу підлягали виплаті:

- одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 32 462 грн 84 коп;

- грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік у сумі 21 934 грн 35 коп.

Крім того, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу підлягала виплаті грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а саме:

- за 10 діб за 2022 рік - 7 311 грн 45 коп;

- за 10 діб за 2023 рік - 7 311 грн 45 коп;

- за 30 діб за 2025 рік - 21 934 грн 35 коп.

Також встановлено, що позивач не використав додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2024-2025 роки.

У зв`язку з цим, відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11.06.2018 №260 (зі змінами), позивачу підлягала виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 календарних днів на рік), а саме:

- за 2024 рік - 10 236 грн 03 коп;

- за 2025 рік - 10 236 грн 03 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням автоматично зумовлює перерахунок усіх без винятку видів грошового забезпечення, у тому числі одноразових виплат, оскільки такий підхід є надмірно узагальненим та не враховує правову природу складових грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які мають різний правовий режим, порядок нарахування та виплати.

Одноразові виплати, зокрема грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки, регулюються спеціальними нормами законодавства та підзаконними актами і не підлягають перерахунку автоматично у зв`язку зі зміною окремих складових грошового забезпечення.

Разом з тим, такі виплати обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця, визначеного на момент виникнення права на відповідну виплату, а тому у випадку, коли розмір грошового забезпечення був визначений неправильно, це впливає і на розмір зазначених одноразових виплат.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивача із застосуванням неправильної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до заниження як основних, так і похідних від них виплат.

За таких обставин, підставою для перерахунку одноразових виплат є не сам факт зміни складових грошового забезпечення, а встановлення того, що такі виплати були обчислені виходячи з неправильного (заниженого) розміру грошового забезпечення.

Відтак одноразові виплати, передбачені наказом про виключення позивача зі списків особового складу, підлягають перерахунку та виплаті у належному розмірі з урахуванням правильно визначеного грошового забезпечення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про:

- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023 та 2025 роки, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки та одноразової грошової допомоги без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023 та 2025 роки, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки та одноразової грошової допомоги, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, з врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, рішення суду першої інстанції належить частково скасувати та прийняти у відповідній частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023 та 2025 роки, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки та одноразової грошової допомоги без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023 та 2025 роки, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки та одноразової грошової допомоги, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, з врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.