Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №240/11147/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11147/25

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно:

застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті позивачу в 2020-2023 роках грошового забезпечення;

не перерахування, та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з грудня 2015 по лютий 2018 включно на підставі визначення в якості базового місяця "січень 2008 року";

не перерахування, та не виплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, та за період з 01.01.2024 по 15.01.2025;

нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки, а також компенсації за невикористані дні календарної щорічної основної, та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні - в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;

невиплати грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу грошового забезпечення за 2020 - 2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2020-2023 років;

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року, включно, з визначенням в якості "базового місяця" - січень 2008 року;

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, та за період з 01.01.2024 по 15.01.2025 включно, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , з урахуванням перерахованого за відповідний календарний місяць щорічного грошового забезпечення (поточної індексації, посадових окладів, окладів за військовим званням, та з врахуванням "індексації-різниці") - здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки;

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 на підставі перерахованого щомісячного грошового забезпечення (з врахуванням поточної індексації, "індексції-різниці", та додаткової винагороди встановленої постановою КМУ від 28.02.2022 №168) - здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу компенсації за невикористані ним 92 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 -2024 роки та за 154 календарних днів невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки;

7. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 на підставі перерахованого грошового забезпечення (з врахуванням поточної індексації та індексації різниці) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

8. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 при здійсненні виплати позивачу усіх належних йому коштів - одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фіичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо:

- ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в 2020-2023 роках грошового забезпечення;

- не перерахування, та не виплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, та за період з 01.01.2024 по 15.01.2025;

- нарахування та виплати компенсації за невикористані дні календарної щорічної основної, та додаткової відпусток, без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.01.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4442,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період з 2022 по 2025 роки, з урахуванням сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 при здійсненні виплати ОСОБА_1 усіх належних йому коштів одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу. Свої доводи позивач мотивує тим, що висновок суду про передчасність позовних вимог є помилковим та таким, який не забезпечив ефективний захист його порушених прав у відповідній частині. З огляду на це позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Після відкриття апеляційного провадження за обома апеляційними скаргами, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби №81-ОС від 16.01.2025 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та з 15.01.2025 виключено зі списків особового складу.

Листом від 05.03.2025 №09/3325-25-Вих відповідач повідомив представника позивача, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося у відповідності до вимог законодавства, без допущених порушень.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не виплати йому належної індексації грошового забезпечення, виплат в меншому, ніж належить розмірів матеріальної допомоги на оздоровлення в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 рр., а також до виплати при звільненні в меншому, аніж належить, розмірі компенсації за невикористані ним 92 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 рр., та за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024, не нарахування компенсації за невикористані 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Зокрема, щодо вимоги про перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року, включно, з визначенням в якості "базового місяця" - січень 2008 року, суд першої інстанції вказав, що доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по 28 лютого 2018 матеріали справи не містять, а відповідачем не спростовані доводи позивача про її не нарахування.

Щодо вимоги в частині перерахунку та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, та за період з 01.01.2024 по 15.01.2025 включно, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи висновки Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.

Враховуючи досліджені матеріали особової картки про грошове забезпечення та розмір підвищення доходу позивача у березні 2018, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 15.01.2025, суд першої інстанції врахував, що позивач у період з 01.01.2024 по 15.01.2025 продовжував проходити службу у відповідача, а відтак відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01.01.2024 по 15.01.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо вимог про перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу грошового забезпечення за 2020 - 2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2020-2023 років, суд першої інстанції вказав, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

В свою чергу, суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.

При цьому, 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" (далі Постанова №481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини, зокрема, вказаною постановою змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням перерахованого за відповідний календарний місяць щорічного грошового забезпечення (поточної індексації, посадових окладів, окладів за військовим званням, та з врахуванням "індексації-різниці") - здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки та, на підставі перерахованого грошового забезпечення (з врахуванням поточної індексації та індексації різниці) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані ним 92 (дев`яносто два) календарних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, та за 154 (сто п`ятдесят чотири) календарних днів, невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2025 роки з врахуванням поточної індексації, «індексації-різниці», суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем на виконання даного рішення суду не проведено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення (поточної індексації, посадових окладів, окладів за військовим званням, та з врахуванням "індексації-різниці"), дані вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсації за невикористані 92 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та за 154 календарних днів невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди встановленої постановою КМУ від 28.02.2022 №168), суд першої інстанції вказав, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, та входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 2022 по 2025 роки.

Отже, на думку суду першої інстанції, відповідачем протиправно не враховано у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача при здійсненні виплати позивачу усіх належних йому коштів - одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд першої інстанції виходив з того, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата належних позивачу коштів має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Визначаючись щодо доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в частині висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із абз.1-3 п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

За приписами абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно із абз.7 п.5 Порядку № 1078 якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 (Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови №1294.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008, наступне підвищення розміру грошового забезпечення відбулось на підставі Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018.

Таким чином, у період з січня 2008 року до березня 2018 року тарифні ставки (оклади) за основними типовими посадами не змінювалася.

Отже, «базовим» місяцем (місяцем підвищення грошових доходів) для індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є місяць, в якому підвищили оклад (тарифну ставку) за посадою, тобто січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі №380/1730/22.

Як встановлено судом першої інстанції, доказів розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, відповідачем не надано.

Отже, вказана бездіяльність відповідача є протиправною, відповідно, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині є обґрунтований. Таким чином, апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в частині висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.01.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4442,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21.

У вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Зі змісту особистої карти про грошове забезпечення №2018 про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача слідує, що його грошове забезпечення в лютому 2018 становило 12294,61 грн., а в березні 2018 року - 19075,80 грн - 2115,00 грн ( матеріальна допомога) - 4645,16 грн (компенсація за підйом) = 12315,64 грн ( за умовами ст. 9 Закону №2011-XII розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям ЗСУ за піднайом (найом) ними житлових приміщень не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.).

Таким чином, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 21,03 грн (12315,64 грн - 12294,61 грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51.

Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, оскільки підвищення доходу позивача у березні 2018 збільшилося на 21,03 грн, наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також 01.01.2024 по 15.01.2025 у фіксованій сумі 4442,12 грн. (4463,15 - 21,03 грн.).

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на застосування приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення, починаючи з березня 2018 року, а відповідач протиправно не врахував ці приписи при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.01.2025.

Щодо доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в частині висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 (далі – Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Так, пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

З 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відповідно, у спірний в цій справі період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розрахунковою величиною для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу за вказаний період нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося відповідачем без врахування при його обчисленні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто із застосуванням неправильної розрахункової величини.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в частині висновків суду першої інстанції про зобов`язання відповідача при здійсненні виплати позивачу усіх належних йому коштів - одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями п.2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Згідно із п. 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно із п. 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу вказаних пунктів 2 - 3 Порядку № 44 слід дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного, нарахування та виплата позивачу вказаних сум грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату спірних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Щодо доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в частині висновків суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період з 2022 по 2025 роки, з урахуванням сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", колегія суддів виходить з такого.

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, в пункті 1 якої (на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово “постійний” визначається, зокрема, як: який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно, у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

При цьому, з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.

Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).

З матеріалів справи, а саме довідок про розмір виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 , наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що в спірний період по 15.01.2025 (дата звільнення) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 в розмірі до 30000 грн.

Водночас, така виплата проводилася не щомісяця (незважаючи на нарахування інших видів грошового забезпечення за цей період), а розмір таких виплат в спірний період не є сталим, що свідчить про непостійний характер такої винагороди.

В свою чергу, під час розгляду справи колегія суддів враховує останні правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 420/77/25, обставини в якій є подібними до обставин цієї справи.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на правову природу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, а також на положення пункту 14 Особливостей, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, зокрема додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що на виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 Міністерством внутрішніх справ України як уповноваженим органом визначено механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану, а також грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустку.

Оцінюючи правову природу такої виплати, Верховний Суд дійшов висновку про тимчасовий характер додаткової винагороди, у зв`язку з чим вона не може враховуватися у складі місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином під час розгляду справи суд апеляційної інстанції застосовує до спірних правовідносин згадані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 лютого 2026 року по справі № 420/77/25.

Відтак, колегія суддів вважає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка виплачується військовослужбовцям Держприкордонслужби не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова компенсація за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 2022 по 2025 роки, додаткової винагороди, виплату якої передбачено Постановою № 168.

З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги позивача про перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04 серпня 2016 по 01 листопада 2018 року, яке до 20.01.2020 перебувало на фінансовому забезпечені ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за оспорюваний період відсутні.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Отже, якщо індексація грошового забезпечення військовослужбовця не нараховувалась своєчасно (під час здійснення поточного нарахування та виплати грошового забезпечення), вона мала бути нарахована та виплачена військовослужбовцю при його звільненні зі служби.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що саме на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач повинен бути повністю забезпеченим грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, а відтак доводи апелянта в цій частині є необгрунтоуваними.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням перерахованого за відповідний календарний місяць щорічного грошового забезпечення (поточної індексації, посадових окладів, окладів за військовим званням, та з врахуванням "індексації-різниці") - здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки та, на підставі перерахованого грошового забезпечення (з врахуванням поточної індексації та індексації різниці) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані ним 92 (дев`яносто два) календарних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 рр., та за 154 (сто п`ятдесят чотири) календарних днів, невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2025 роки з врахуванням поточної індексації, «індексації-різниці», то колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що оскільки нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення (поточної індексації, посадових окладів, окладів за військовим званням, та з врахуванням "індексації-різниці") на виконання даного рішення суду відповідачем не проведено, тому право позивача на момент звернення до суду в цій частині не є порушеним. У зв`язку з цим воно не може бути предметом судового захисту.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову в цій частині з наведених підстав не позбавляє позивача права на судовий захист в майбутньому, якщо таке право дійсно буде порушено відповідачем.

Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених вище обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції належить частково скасувати, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період з 2022 по 2025 роки, з урахуванням сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період з 2022 по 2025 роки, з урахуванням сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.