Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №320/19238/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кочанова П.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Справа № 320/19238/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?

Головуючого судді Епель О.В.,?

суддів:? Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.,?

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Першого заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі

за позовом Першого заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Перший заступник керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до Кам`янської міської ради Черкаської області (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Банк: Держказначейська служба України, м. Київ МФО: 820172, р/р: НОМЕР_4 ) шкоду, завдану отриманням без належної на те правової підстави грошових коштів за час відсутності на військовій службі у сумі 61 201, 55 (шістдесят одну тисячу двісті одну) грн 55 коп.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позову заяву у цій справі було повернуто Позивачу.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не довів, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює повноваження щодо звернення до суду з позовом.

3. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Перший заступник керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на утримання Відповідачем неправомірно отриманих коштів у розмірі 61 201,55 грн.

При цьому, Апелянт звертає увагу на те, що саме військова частина НОМЕР_1 , мала б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин. Втім, маючи відповідні правомочності для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, всупереч цим інтересам, тривалий час за захистом до суду не звертається, надані їй повноваження не використовує, належних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до державного бюджету України не вживає.

Також Апелянт звертає увагу на те, що військова частина НОМЕР_5 прокуратуру, що самостійно або через відповідні органи з позовною заявою до відповідача не зверталася та не заперечує щодо подання прокуратурою в інтересах військової частини НОМЕР_1 з метою відшкодування збитків, завданих безпідставним отриманням суми грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Окрім того, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема й Великої Палати, Позивач зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 та від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Відповідно до частини першої-другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвал суду - без змін з наступних підстав.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах, визначено, зокрема Конституцією України та Законом №1697-VII.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України обумовлено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому положеннями частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII закріплено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

9. Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду, колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення коштів (грошового забезпечення) Відповідача, які, як зазначає Позивач, отримані ним неправомірно.

При цьому, звертаючись до суду з цим позовом та апеляційною скаргою, прокуратура стверджувала, що Військова частина НОМЕР_1 , яка уповноважена здійснювати представництво інтересів держави у межах спірних правовідносин, такий захист не здійснює.

У контексті вищевикладеного, судова колегія приймає до уваги, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону попередньо звернулася до Командира військової частини НОМЕР_1 і запитом від 06.01.2025 № 50-153ВИХ-25 про надання інформації щодо того, чи здійснювалося утримання з Відповідача грошових коштів у розмірі 663361,69 грн, які отримані ним неправомірно за період незаконної відсутності на службі та які дії вжиті військовою частиною для повернення отриманої без належної на те правової підстави грошових коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих державних коштів та думка щодо пред`явлення прокуратурою позовної заяви в інтересах військової частини НОМЕР_1 .

У відповідь на цей запит Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.01.2025 № 18/1/79 повідомила, що станом на січень 2025 року залишок коштів, які отримані Відповідачем неправомірно, становить 61201,55 грн. Також зазначила, що самостійно або через відповідні органи з позовом щодо стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 у розмірі 61201,55 не зверталася та не заперечує щодо подання відповідної позовної заяви в її інтересах.

У наступному Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону знову звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із запитом від 25.03.2025 № 50-6458ВИХ-25 у якому просила повідомити, зокрема: чи будуть вживатися останньою заходи про відшкодування заподіяних державі збитків, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів.

У відповідь на цей запит Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.03.2025 № 1/37/4287 знову ж таки повідомила, що самостійно або через відповідні органи з позовом щодо стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 у розмірі 61201,55 не зверталася та не заперечує щодо подання такого позову Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону в інтересах військової частини.

На переконання колегії суддів, наведені обставини прокурор обґрунтовано розцінив як бездіяльність компетентного органу та, відповідно, як підставу для звернення до суду з позовом в інтересах держави, оскільки Військовій частині НОМЕР_1 достеменно було відомо про можливе заподіяння державі збитків, однак вона не вчиняла та планувала вчиняти будь-яких дій задля усунення цих порушень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 600/2736/25-а.

Врахування судом першої інстанції правових висновків ВС, викладених у постановах від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 колегія суддів вважає помилковою, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

Так, у справі № 320/19238/25 Першим заступником керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону було надано належні та допустимі у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України докази, які дозволяють прийти до висновку про те, що уповноважений орган не здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурора.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Першого заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - скасувати, та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 13 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: В.В. Кузьменко

Є.І. Мєзєнцев