Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №320/10867/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10867/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №00051080704 від 02.02.2022, №283360413, №283440413 від 26.10.2022.

В обґрунтування позову зазначає, що висновки акту позапланової перевірки щодо порушення ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА» норм податкового законодавства не відповідають дійсності, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 02.02.2022 № 00051080704 підлягає скасуванню.

Також підлягають скасуванні податкові повідомлення-рішення від 26.10.2022 № 283360413, № 283640413, оскільки твердження в акті камеральної перевірки, що ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА» в податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року мало би врахувати результати акту позапланової перевірки від 12.01.2022 № 1187/26-15-07-04-03/41800661 та зменшити суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 179 578 грн, є помилковим та передчасним з підстав неузгодженості податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 № 000510807043, яке було прийнято за наслідком такої камеральної перевірки. Окрім цього, зауважено, що камеральна перевірка податкової декларації позивача за лютий 2022 року проведена контролюючим органом поза межами термінів встановлених податковим законодавством, а отже є незаконною.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. На думку апелянта, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій, а суд безпідставно поклав обов`язок доказування їх фіктивності на контролюючий орган. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував обставини ненадання позивачем документів під час проведення перевірки та не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Також апелянт зазначає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00051080704 від 02.02.2022, оскільки після завершення процедури адміністративного оскарження звернувся до суду поза межами місячного строку, визначеного статтею 122 КАС України та статтею 56 Податкового кодексу України, не подавши клопотання про поновлення такого строку та не навівши поважних причин його пропуску. У зв`язку з цим апелянт вважає, що позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 20.12.2021 № 24237/26-15-07-04-03, № 24238/26-15-07-04-03 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2021 № 10072-п, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА» (податковий номер 41800661) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за жовтень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.11.2021 № 9349144539.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 12.01.2022 № 1187/26-15-07-04-03, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА»:

вимог п. 187.1 ст. 187 п.п. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 року на суму ПДВ 1 179 578 грн.

вимог п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за жовтень 2021 року на загальну суму 6 571 266 грн, в тому числі ПДВ 1 179 578 гривень (з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0051080704 від 02.02.2022, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за жовтень 2021 року на суму 1 179 578,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач направив скаргу до ДПС України, за результатом розгляду якої податковий орган центрального рівня прийняв рішення від 08.07.2022 № 6898/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА» залишено без задоволення, а прийняте податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також установлено, що на підставі підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу головним державним інспектором відділу моніторингу камеральних перевірок податкової звітності управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Артемом Бобиком проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2022 року, поданої підприємством ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА".

За наслідком проведення камеральної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 09.09.2022 № 24017/26-15-04-13- 03/41800661, у висновках якого вказано про встановлення не відображення у рядку 16.3 декларації зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу в сумі «-» 1 179 578 грн, тобто не враховано результати акту перевірки контролюючого орану від 12.01.2022 № 1187/26-15-07-04-03/41800661.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2022 №283360413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 282 742,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 1 167 038,00 грн та за штрафними санкціями - 116 704,00 грн, та №283440413, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 12 540,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів не може повною мірою погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Процесуальні строки, в тому числі строки звернення до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.

Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Так, як зазначалось вище, позивачем була застосована процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 02.02.2022 № 00051080704.

Верховний Суд у постановах від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, від 31.01.2024 у справі №320/1753/23 та від 20.02.2024 у справі №260/7315/23 сформулював такий правовий висновок: норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас положення п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальними щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, тобто має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Зі змісту п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України.

Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

За результатам рішення ДПС України від 08.07.2022 року №6898/6/99-00-06-01-05-06 було направлено позивачу засобами поштового зв`язку, але повернуто контролюючому органу у зв`язку з закінченням терміну зберігання 12.08.2022 року.

На письмовий запит, листом від 26.01.2023 №1964/6/99-00-06-02-02-06 ДПС України повідомило, що за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 08.07.2026 №6898/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу залишено без задоволення, а прийняте податкове повідомлення - рішення - без змін.

До суду позивач звернувся лише 15.03.2023, тобто з пропуском місячного строку навіть з моменту отримання рішення від 26.01.2023.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що пропуск строку звернення до суду зумовлений тим, що до кінця січня 2023 року він був переконаний у задоволенні поданої ним скарги, оскільки контролюючий орган не повідомив про результати її розгляду, а також обставинами, пов`язаними із введенням в Україні воєнного стану, відсутністю замовлень, скрутним фінансовим становищем підприємства та перебуванням директора за кордоном у зв`язку із здійсненням волонтерської діяльності.

Колегія суддів виходить із того, що самі по собі зазначені обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення позивача до суду. Посилання на воєнний стан та пов`язані з ним економічні труднощі мають загальний характер і не підтверджені належними та допустимими доказами того, що саме ці обставини були безпосередньою причиною пропуску процесуального строку.

Також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку доводи щодо відсутності у товариства коштів для сплати судового збору, оскільки такі обставини самі по собі не позбавляли позивача можливості звернутися до суду із заявою про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Не свідчить про поважність причин пропуску строку і посилання на перебування директора товариства за кордоном та здійснення ним волонтерської діяльності, оскільки позивач не довів, що зазначені обставини об`єктивно унеможливлювали реалізацію права на судовий захист юридичною особою, яка не була позбавлена можливості діяти через інших уповноважених осіб чи представника.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем причини мають суб`єктивний характер та не можуть бути визнані поважними у розумінні статті 123 КАС України, а відтак не є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, слід зазначити, що дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень №283360413, №283440413 від 26.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2022 року, оформленої актом від 09.09.2022 №24017/26-15-04-13-03/41800661. Підставою для їх прийняття стало неврахування позивачем у податковій звітності результатів документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 12.01.2022 №1187/26-15-07-04-03, та відповідно податкового повідомлення-рішення №00051080704 від 02.02.2022.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали результати документальної перевірки та прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення №00051080704, яке на момент виникнення спірних правовідносин залишалося чинним.

Саме невиконання позивачем обов`язку врахувати результати такого податкового повідомлення-рішення при формуванні показників податкової декларації стало підставою для проведення камеральної перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 26.10.2022.

Як встановлено колегією суддів, позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №00051080704 від 02.02.2022, а наведені ним причини пропуску такого строку не є поважними. У зв`язку із цим законність зазначеного податкового повідомлення-рішення не може бути предметом судового розгляду у цій справі.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №00051080704 від 02.02.2022 є чинним, не скасованим у встановленому законом порядку та породжує для позивача відповідні правові наслідки, які підлягали врахуванню при формуванні показників податкової звітності.

Водночас доводи позивача про незаконність податкових повідомлень-рішень №283360413 та №283440413 фактично зводяться до незгоди з висновками документальної позапланової перевірки та податковим повідомленням-рішенням №00051080704 від 02.02.2022.

Інших доводів, які б свідчили про самостійні порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства при проведенні камеральної перевірки або прийнятті податкових повідомлень-рішень №283360413 та №283440413, позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

Самостійних підстав, які б свідчили про протиправність проведення камеральної перевірки чи прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.10.2022 незалежно від висновків документальної перевірки, матеріали справи не містять, а позивачем таких обставин не доведено.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №283360413 та №283440413 від 26.10.2022 немає, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 №00051080704, а також дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 26.10.2022 №283360413 та №283440413.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду повністю або частково з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 №00051080704 підлягають залишенню без розгляду, а підстав для задоволення решти позовних вимог колегією суддів не встановлено, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов у зазначеній частині залишити без розгляду, а в іншій частині - відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року-скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.02.2022 №00051080704- залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк

Повне судове рішення складено «13» липня 2026 року.