Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №320/3329/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №320/3329/22

Суддя: Кузьменко Володимир Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3329/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шинкарьова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

за участю секретаря Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 55 від 08.03.2022 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліцаї № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;

- поновити на службі позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 000 гривень;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 року №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції.

Поновлено на службі ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2025 року в сумі 728 504,40 грн, з якого відрахувати обов`язкові податки та збори.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 16 309,80 грн, з відрахуванням при виплаті обов`язкових податків та зборів підлягає негайному виконанню.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення поліцейським місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника. Наголошено на тому, що позивач повинен був вживати всіх можливих заходів з метою виконання службових повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції.

23.02.2022 наказом Національної поліції України № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

08.03.2022 відповідно до наказу начальника ГУ НП в Київській області №288 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів ГУ про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліцію». Для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі.

08.03.2022 Дисциплінарною комісією складено Висновок за результатами проведеного службового розслідування за інформацією, наведеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», затверджений 08.03.2022 начальником ГУ НП в Київській області (далі - Висновок).

У висновку зазначено, що до керівництва Головного управління надійшли доповідні записки начальників УПД, УКР, Білоцерківського, Бучанського, Вишгородського, Фастівського районних управлінь поліції та ППОП Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразились у порушенні вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу.

08.03.2022 комісією у складі начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, заступника начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області та т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції РУП ГУ НП в Київській області складено Акт про «не вихід на службу без поважних причин», між іншими, позивач без поважних причин не прибув з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

08.03.2022 комісією у складі заступника начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції РУП ГУ НП в Київській області та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності відділу Бучанського РУП ГУ НП в Київській області складено Акт за вих. 140/109/15/-2022 відмови від надання письмових пояснень, відповідно до яких позивач повідомив в телефоному режимі, що прибувати для написання письмових пояснень не буде.

Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та інші зазначено, що працівники були неодноразово повідомлені та попереджені керівництвом та колегами про необхідність з`явитись за місцем роботи для несення служби, однак останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати до місця несення служби не будуть.

Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, між іншими зазначено позивача.

Встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції не представилося можливим, у зв`язку з тим, що частина відповідних журналів не була знищена у результаті бойових дій.

В описовій частині висновку зазначено, що, зокрема позивач, будучи керівником та маючи у підпорядкуванні працівників поліції, яким повинні надавати приклад, поради та допомогу у належному виконання посадових інструкцій, подали неналежний та ганебний приклад підлеглим що виразилося у не дотриманні Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських.

У діях позивача вбачаються порушення службової дисципліни.

Згідно з п. 30 резолютивної частини Висновку, Дисциплінарною комісією запропоновано за порушення службової дисципліни, ст.3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2 ч.3 ст.1, ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна (Закон України від 15.03.2018 за № 2337), Правил етичної поведінки поліцейський (наказ МВС України від 09.11.2016 № 1179), наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», п.п.5 п.6 розділу Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поддані неналежного прикладу підлеглим та нездачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, позивача звільнити зі служби в поліції.

В матеріалах службового розслідування, містяться доповідна записка (без дати) начальникові Головного управління Національної поліції в Київській області від голови дисциплінарної комісії Т.В.О. начальника управління -начальника відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Київській області про то що працівників поліції, між інших позивач, 08.03.2022 у телефонному режимі було повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ, однак позивач у телефонному режимі повідомили, що прибувати для подальшого несення служби та написання письмових пояснень не будуть.

Акт відмови від надання письмових пояснень від 08.03.2022 складений заступником начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ТВО заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області та ТВО заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Доповідна записка начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області (без дати) начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області про те що, на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях не прибули працівники між яких зазначено позивача.

Акт від 08.03. 2022 про невихід на службу без поважних причин з 24.02 по 08.03.2022.

Рапорт (без дати) заступника начальника управління поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області подано начальнику Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про те, що не прибув на робоче місце позивач. Під час телефонної розмови вказаний працівник відмовився прибувати на службу, про місце свого перебування останній не повідомив. Рапорт містить резолюцію керівника та дату 24.02.2023

Матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача стосовно причин та обставин, за яких він був відсутній на службі з 24.02.2022 по 08.03.2022 та доказів ознайомлення його з проведенням службового розслідування.

08.03.2022 за результатами службового розслідування ГУ НП в Київській області видано наказ №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», п.28 якого за порушення службової дисципліни, ст. 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна, Правил етичної поведінки поліцейський, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим та не здачі до чергової частини отриманої зброї, позивача наказано звільнити зі служби в поліції.

09.03.2022 згідно з наказом ГУ НП в Київській області №45 о/с «По особовому складу», відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції полковника ОСОБА_1 , без виплати грошового забезпечення.

Не погоджуючись з вказаними висновками відповідача та звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час дисциплінарного провадження стосовно позивача мали місце грубі порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту, Порядку та Положення №893, що виявилися: у недотриманні прав позивача на ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування, матеріалами службового розслідування; у передчасності прийнятого Висновку службового розслідування, складеного без урахування пояснень позивача, які мали бути відібрані в ході службового розслідування членами Дисциплінарної комісії; не відповідності змісту Висновку службового розслідування обов`язковим елементам щодо врахування характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності позивача, наявності заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIІI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580) .

Законом №580 визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

У ч.1 ст.1 Закону №580 встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Приписами ч.1 ст.2 Закону №580 визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У ч.1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 17 та ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580, зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію" такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки", та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов`язків.

Пунктами 1, 3-5 ст. 59 Закону №580 встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону №580 однією з підстав для переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. 19 Закону України №580 встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Для визначення сутності службової дисципліни, обов`язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Дисциплінарний статут).

Згідно із ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ст.11 цього Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст.12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборони, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Положеннями ч.1 та 2 ст.13 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Відповідно до ч.3 ст.13 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ст.14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.04.2023 у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а.

Відповідно до ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі-Положення №893 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 3 розділу І Положення №893 встановлено, що дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.

Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Згідно з п.13, 14, 15 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія створюється на строк проведення службового розслідування.

Дисциплінарна комісія розпочинає свою діяльність із моменту видання уповноваженим керівником письмового наказу про призначення службового розслідування, в якому зазначається інформація про створення дисциплінарної комісії, призначення її голови та затвердження персонального складу.

Повноваження дисциплінарної комісії припиняються в день затвердження уповноваженим керівником висновку службового розслідування.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі по тексту - Порядок №893, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.2 розділу V Порядку службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Відповідно до п.7 розділу V Порядку розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

З вищенаведених вимог законодавства суд робить висновок, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, є активним його учасником, наділений правом подавати письмові пояснення, скарги, документи, що стосуються службового розслідування.

Разом з тим, реалізації цих прав передує належне повідомлення такого поліцейського про призначення службового розслідування стосовно нього.

Службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №288.

Разом з тим, яким чином відповідачем доведено до відома позивача про факт призначення стосовно нього службового розслідування, відповідачем не повідомлено.

Копії матеріалів службового розслідування, подані суду відповідачем, доказів вручення наказу від 08.03.2022 №288 позивачу під власноручний підпис не містять, як і відсутній відповідний акт про відмову позивача від ознайомлення з цим наказом, в той час, як позивач про належне його повідомлення про призначення службового розслідування стосовно нього у позовній заяві заперечує.

З копій матеріалів службового розслідування висновується, що службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено у формі письмового провадження.

Відповідно до абз.2, 3 п.7 розділу V Порядку збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.

Абзацами 1, 2, 3, 6 пункту 14 розділу V Порядку встановлено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.

Пунктом 17 розділу V Порядку врегульовано, що факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.

Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Згідно з ч.3 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Вказані обставини свідчать, що в межах службового розслідування дисциплінарна комісія мала вчинити дії щодо відібрання письмових пояснень у позивача, або скласти акт про відмову надання ним пояснень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п.16 розділу V Порядку встановлено, що виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному ч.6-10 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, згідно з ч.6,10 ст.18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період проведення службового розслідування тривало 1 день, а саме 08.03.2022, головою дисциплінарної комісії подано доповідну записку про те, що 08.03.2022 у телефоному режимі було повідомлено та запропоновано позивачу прибути до Бучанського РУП ГУ, однак останній у телефонному режимі від прибуття відмовився. Крім того, встановлено, що комісією у складі: заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_23., т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_36 та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_25 08.03.2022 складено «Акт відмови від надання письмових пояснень» , а саме про те, що, зокрема, позивач у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ для написання письмових пояснень по факту невиходу на службу. Однак, останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для написання письмових пояснень не буде.

В матеріалах справи відсутні докази направлення поштовим зв`язком на адресу позивача (адреса місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі) відповідачем виклику про надання пояснень, отримання чи неотримання позивачем за адресою його місця проживання вказаного виклику, в той час, як повідомлення та запрошення поліцейського в телефонному режимі або у інший, ніж направлення поштою виклику про надання пояснень, про необхідність прибуття та надання пояснень спосіб, ні Дисциплінарним статутом ні Порядком не передбачено та суперечить вказаним законодавцем нормам.

Таким чином, копії матеріалів службового розслідування не містять належних, допустимих та достатніх доказів реалізації Дисциплінарною комісією права позивача на подання письмових пояснень щодо обставин встановлених порушень та прийнятті участі при проведенні такого розслідування.

Частиною 1, 2 ст.16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідач не скористався правом ні на дотримання строку проведення службового розслідування, ні на продовження терміну службового розслідування.

Службове розслідування призначено 08.03.2022 відповідно до наказу начальника ГУ НП в Київській області №288 «Про призначення службового розслідування».

Отже, складання дисциплінарною комісією 08.03.2022 Висновку службового розслідування є передчасним, без дотримання та забезпечення права поліцейського на захист, передбаченого ст.18 Дисциплінарного статуту, що в свою чергу, є порушенням норм Дисциплінарного статуту.

Згідно з п.4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розділом VI Порядку врегульовано питання оформлення матеріалів службового розслідування.

Так, відповідно до п.1, 2 розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з п.4 VI Порядку в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Дослідивши описову частину Висновку службового розслідування, судом встановлено, що службове розслідування стосовно позивача стосується обставин неприбуття останнім на місце несення служби в період з 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та подальше неприбуття до 08.03.2022, в чому відповідач вбачає порушення Присяги поліцейського.

Згідно сталої судової практики, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №200/11036/20-а, порушення Присяги поліцейського слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

З описової частини Висновку судом встановлено, що Дисциплінарна комісія посилається лише на пояснення працівників поліції, яким було відомо, що позивачу в телефонному режимі повідомлялося про необхідність прибуття на службу для виконання завдань, разом з тим, позивач так і не прибув на робоче місце. Вказані обставини зазначені Дисциплінарною комісією у Висновку в різних вислівах, але мають аналогічний сенс.

В свою чергу, враховуючи, що згідно із Дисциплінарним статутом пояснення інших осіб є належними доказами, водночас, одним із елементів доказування, судом досліджено усі матеріали, подані до справи відповідачем, та встановлено відсутність саме достатніх доказів, які б дійсно підтверджували факт відсутності позивача на роботі весь спірний період.

За загальними вимогами доказами відсутності на робочому місті працівника можуть бути: акт про відсутність на роботі, табель обліку робочого часу, доповідна записка та пояснення працівника щодо причин відсутності, крім того, відсутність працівника може бути зафіксована і іншими способами, наприклад, записами з камер відеоспостереження або свідченнями очевидців, тощо.

Згідно з Довідкою ГУНП в Київській області від 10.03.2025 №154 про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місці проходження служби перед звільненням, відповідачем вказано, що за лютий місяць 2022 року позивачем відпрацьовано 28 календарних днів, що спростовує його відсутність за місцем служби за період з 01.02. по 28.02.2022.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено форму табелю обліку використання робочого часу, згідно з яким умовне позначення «прогул» має бути відмічене кодом «ПР», а неявка з нез`ясованих причин - «НЗ».

В свою чергу, відповідачем стосовно позивача не надано суду табелю обліку робочого часу за лютий - березень 2022 року .

Зокрема, усі пояснення, якими керувалась Дисциплінарна комісія при проведенні службового розслідування та складанні висновку, відібрано у співробітників поліції 08.03.2022, що не може достовірно свідчити про належність вказаних доказів як єдиних щодо подій, які відбувались з 24.02.2022.

Акт про «не вихід на службу без поважних причин», згідно якого позивач без поважних причин не прибув з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, складено також лише 08.03.2022.

У матеріалах справи відсутні відповідні акти про «не вихід на службу без поважних причин», починаючи з 24.02.2022 по 07.03.2022 за кожен конкретний день, про фіксації факту не прибуття позивача на роботу.

Відповідачем не дотримано процедури отримання в межах службового розслідування від позивача пояснень щодо вчиненого дисциплінарного проступку, регламентовану Дисциплінарним статутом та Порядком.

Всі пояснення що містяться у матеріалах службового розслідування були надруковані з однаковим змістом, мають однаковий перелік осіб, деякі підписані без приміток, деякі мають дописаний текст власноручно, у поясненнях ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ОСОБА_32 , ОСОБА_33 прізвище позивача закреслено.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання позивачу його безпосереднім керівництвом наказів про конкретний та чіткий порядок виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану.

Крім того, із змісту Висновку службового розслідування судом встановлено відсутність належного висвітлення обставин аналізу Дисциплінарною комісією наявності пом`якшуючих та обтяжуючих обставин відповідальності, враховуючи, що діючих дисциплінарних стягнень поліцейський не має.

Разом з тим, висновків, що при обранні виду Дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією враховано усі обставини, що обтяжують відповідальність (наявність дисциплінарного стягнення), зокрема періодичність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (що носить системний характер), аналіз його службової характеристики, Висновок службового розслідування не містить.

Згідно з ч.7, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч.9 ст.20 Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Враховуючи викладене, у зв`язку із недостатністю доказів вини позивача, яка б полягала в умисному не виході на службу в період з 24.02.2022 по 08.03.2022, суд вважає не обґрунтованим Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування.

Так, оскаржуваний наказ від 08.03.2022 №55, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади, прийнято за наслідками аналізу начальника ГУ НП в Київській області матеріалів службового розслідування.

Позивачем, на підтвердження того, що він працював 24.02.2022 і 25.02.2022 надано копії розстановки нарядів груп реагування патрульної поліції №1 Бучанського РУП станом на 8:00 23.02.2022 з 8:00 до 8:00 24.02.2022 та 25.02.2022, які затверджені начальником відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_2 , в них зазначено що інструктаж було проведено позивачем та міститься його підпис. Заперечення відповідача, що ці копії не відповідають дійсності відсутні.

Колегія суддів погоджується з тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання позивачу його безпосереднім керівництвом наказів про конкретний та чіткий порядок виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану.

В матеріалах справи наявні фотокопії діалогів з мобільного додатку «WhatsAap» внутрішньої групи у Поліція м. Буча», з 24.02.2022 по 08.03.2022 з яких вбачається, що позивач з 24.02.2022 по 01.03.2022 приймав участь у спілкуванні в цій групі з робочих питань; скріншот листування з ОСОБА_2 від 26.02.2022 о 12.15 де позивач написав « ОСОБА_35 , я поехал семью вивозить», також є повідомлення за 02.03.2022 з робочих питань; листування з ОСОБА_36 та інші.

Як вказано Верховним Судом, відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.5 Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

У ч.1 ст.7 Закону №851-IV визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.99 КАС України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (зокрема у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст.99 КАС України, у подібних правовідносинах.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Суд вказує, що в матеріалах справи наявні скріншоти з застосунків-месенджерів, в яких наявна інформація про підтвердження позиції позивача щодо виконання ним управлінських функції, а також про надання інформації про переміщення збройної техніки ворога, тощо.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з тим, що скріншоти з застосунків-месенджерів є належними та допустимими доказоми на підтвердження позиції позивача.

Невихід працівників на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не свідчить беззаперечно про їх відсутність на службі без поважних причин. Зазначене може бути обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і не може вважатися єдиною самостійною підставою, що свідчить про відсутність на роботі без поважних причин.

В контексті викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що під час дисциплінарного провадження стосовно позивача мали місце грубі порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту, Порядку та Положення №893, що виявилися: у недотриманні прав позивача на ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування, матеріалами службового розслідування; у передчасності прийнятого Висновку службового розслідування, складеного без урахування пояснень позивача, які мали бути відібрані в ході службового розслідування членами Дисциплінарної комісії; не відповідності змісту Висновку службового розслідування обов`язковим елементам щодо врахування характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності позивача, наявності заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Враховуючи викладене, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 №55 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції позивача, прийнятого на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» є також протиправним.

Щодо вимог позивача про поновлення на посаді, то відповідно до частин другої, третьої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, похідні позовні вимоги про поновлення на посаді позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу правомірно задоволено судом попередньої інстанції.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови складено 08.07.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua