Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №420/11086/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11086/26

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 11.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/11086/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.04.2026 надійшов позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 80699092 від 07.04.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови. Визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 80699092 від 07.04.2026. Стягнув з Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064, 96 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 суд задовольнив частково апеляційну скаргу Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 420/11086/26. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 420/11086/26 – скасував в частині задоволення позову про визнання протиправною постанови державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 80699092 від 07.04.2026. Ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправної постанови державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 80699092 від 07.04.2026. В іншій частині судове рішення залишив без змін.

Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 11.05.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовив.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, представник Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу.

Апелянт вказав, що оскільки в діях державного виконавця відсутня протиправність, то відсутні й правові підстави для стягнення з органу ДВС витрат на правничу допомогу. Тому апелянт просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2026.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційний суд в судому рішенні від 16.06.2026 дійшов висновку, що часткове задоволення апеляційної скарги відповідача по цій справі на рішення суду першої інстанції від 04.05.2026 жодним чином не впливає на розподіл судових витрат. З наведеного позивач робить висновок, що оскільки витрати на професійну правничу допомогу, які стягнуті додатковим рішенням суду від 11.05.2026, є судовими витратами, підстави для зміни їх розподілу за наслідками зміни рішення суду від 04.05.2026 – відсутні. На підставі наведеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а додаткове рішення від 11.05.2026 – залишити без змін.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою та третьою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

· на професійну правничу допомогу;

· сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

· пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

·пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

· пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Так, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.06.2025 № 03/06/25;

- додаткову угоду ДС2 до договору № 03/06/25 від 25.06.2025 про надання правової (правничої) допомоги;

- акт від 09.04.2026 № 1 приймання наданих послуг правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/06/25 від 25.06.2025;

- звіт від 09.04.2026 № 1 детальний опис робіт (послуг), наданих Клієнту в якості правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/06/25 від 25.06.2025;

- акт від 30.04.2026 № 2 приймання наданих послуг правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/06/25 від 25.06.2025;

- звіт від 30.04.2026 № 2 детальний опис робіт (послуг), наданих Клієнту в якості правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/06/25 від 25.06.2025;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.04.2026;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 30.04.2026.

Загальний розмір судових витрат складає 14 100, 00 грн.

Дослідивши надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем у розмірі 8 100, 00 грн., не є співмірним, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно вказано про завищення витрат на правову допомогу та їх неспівмірність, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

Доводи апеляційної скарги про те, що в діях державного виконавця відсутня протиправність суд відхиляє, адже незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова державного виконавця не є протиправно, вона підлягає скасуванню.

Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/11086/26 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/11086/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко