Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №420/8352/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8352/26

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі – ВЧ) та просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ щодо ненадання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 18 грудня 2025 року №02.27/73319/25-Вн про звільнення з військової служби;

- зобов`язати ВЧ розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, а саме за своїм батьком, ОСОБА_2 , з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2024 року ОСОБА_1 був мобілізований і по серпень 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України. Наказом командира військової частини від 23.08.2024 року №249 позивача було звільнено з військової служби та виключено з списків особового складу військової частини у запас за підпунктом “г” (через сімейні обставини – у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю I групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ).

У вересні 2025 року позивач був повторно мобілізований і на даний момент проходить військову службу у ВЧ.

18.12.2025 позивач звернувся до заступника начальника загону, коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_3 із рапортом №02.27/73319/25-Вн., в якому клопотав перед вищим командуванням про звільнення його в запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ “Про військовий обов`язок та військову службу” через сімейні обставини – у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю I групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення).

До рапорту було додано наступні документи:

1. Завірена копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 , на 1 арк;

2. Завірена копія свідоцтва про народження НОМЕР_4 , на 1 арк;

3. Завірена копія свідоцтва про народження НОМЕР_5 , на 1 арк;

4. Завірена копія свідоцтва про смерть НОМЕР_6 , на 1 арк.;

5. Завірена копія витягу з “Відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території” N?19/83375-25-Вих від 21.10.2025, на 1 арк.;

6. Завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_7 , на 1 арк.;

7. Заява про підтвердження факту, що ОСОБА_1 є єдиним, хто здатний піклуватися про батька, на 1 арк.;

8. Завірена копія довідки акту огляду медико-соціальної експертної комісії №953173, на 1 арк.;

9. Завірена копія висновку про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №235/1 від 07.10.2025, на 1 арк;

10. Завірена копія пенсійного посвідчення НОМЕР_8 , на 1 арк.;

11. Завірена копія паспорту громадянина України, на 2 арк.;

12. Завірена копія паспорту громадянина України, на 1 арк.;

13. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, на 2 арк.

Позивача не було проінформовано про результати розгляду рапорту.

До відзиву на позовну заяву надана відповідь в.о. першого заступника начальника загону - начальника штабу НОМЕР_9 прикордонного загону від 18.01.2026 року (адресована заступнику начальника загону - коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування наступного змісту: “За результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 18.12.2025 №02.27/73319/25-Вн щодо звільнення в запас Збройних Сил України повідомляю наступне. Довести до військовослужбовця, що для звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, пунктом 2 частиною 4 статтею 26 із застосуванням підпункту 3 частини 12 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, необхідно представити до управління прикордонного загону документи, які б відповідали нормам чинного законодавства. Враховуючи наявні документи, підстави для прийняття правового рішення щодо звільнення в запас ЗСУ відсутні. Інформацію, викладену у розпорядженні, довести під підпис вищезазначеному військовослужбовцю та донести встановленим порядком до управління прикордонного загону в термін до 18.01.2026”.

Вважаючи, що має право на звільнення з військової служби за наявності всіх підтверджуючих документів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суд не встановив факту належного розгляду рапорту позивача та доведення позивачу результату розгляду рапорту. З листом в.о. першого заступника начальника НОМЕР_9 прикордонного загону Анатолія БАС “Щодо звільнення з військової служби” №08/4882/26-Вн від 18.01.2026 року, наданого до суду, позивач не був ознайомлений. Крім того, в листі не обгрунтовано, які саме документи не надав позивач до рапорту, що стало підставою для відмови в прийнятті рішення про звільнення. Зважаючи на те, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до абзацу шостого підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи - своїм батьком, який потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, дії відповідача щодо відмови у належному розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі абзацу шостого підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” підлягають визнанню протиправними. Таким чином, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 6 підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи, то відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби з підстав абзацу шостого підпункту г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232 з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі за текстом - Положення №1153/2008).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Нормами підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі по тексту - Інструкція №170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до абзацу 2 п.п.1 ч.1 п.225 Інструкції №170 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п`ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а також командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до абзацу 6 підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції станом на момент подання позивачем рапортів про звільнення з військової служби) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 , вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена, зокрема, висновком лікарсько-консультативної комісії №235/1, який є належним та достатнім документом для підтвердження того, що його батько ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Також у акті огляду МСЕК №953173 зафіксовано, що ОСОБА_2 встановлена перша “Б” група інвалідності з 07.06.2024, особа потребує сторонньої допомоги.

Тобто, в межах спірних правовідносин необхідним є з`ясування допустимості та достатності поданих позивачем документів для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за його батьком та звільнення позивача зі служби за сімейними обставинами.

Так, правовий висновок щодо питання стосовно того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду, Верховний Суд висловив у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, поняття постійний догляд передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

З наявного в матеріалах справи висновку ЛКК № 235/1 вбачається наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та зазначено про необхідність отримання батьком позивача соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Отже, враховуючи аналіз нормативно-правових актів та актуальну практику Верховного Суду, дослідивши копію висновку ЛКК 235/1, акт огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 953173 від 07.06.2024 року, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що наданий позивачем висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись та потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 07.10.2025, виданий за формою №080-4/о батькові позивача, є належним документом, який підтверджує наявність сімейних обставин, які дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Щодо відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, колегія суддів зазначає, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 11 травня 1993 року II НОМЕР_10 , виданого Комінетрнівським відділом РАГС Одеської області, шлюб між ОСОБА_2 та матір`ю позивача, ОСОБА_4 , розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 11 травня 1993 року вчинено запис №159.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), рідний брат позивача, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інший рідний брат позивача, ОСОБА_6 , не проживає із батьком однією сім`єю. Він є моряком дальнього плавання та на даний момент перебуває в морському рейсі. ОСОБА_6 з 2021 року проживає закордоном. У зв`язку із цим, а також враховуючи характер його професійної діяльності, ОСОБА_6 не має можливості здійснювати постійний догляд за батьком.

У відповіді № 19/83375-25-Вих від 21.10.2025 на адвокатський запит представника позивача №б/н від 18.10.2025 року, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав витяг з бази даних “Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території” відносно ОСОБА_7 , повідомив, що ОСОБА_6 виїхав 29.12.2021 року з України, після чого не повертався.

Крім того, дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , є інвалідом II групи безстроково у зв`язку наявністю загального захворювання (довідка до акта огляду МСЕК додається). У зв`язку із чим брат позивача повинен в першу чергу піклуватись про свою дружину і не має можливості здійснювати постійний догляд за батьком.

Відповідно до акту №103, складеного та підписаного старостою села Ілічанка Руденко Л.М, до складу сім`ї ОСОБА_1 входить його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований і мешкає за цією адресою зі своїм сином ОСОБА_1 .. Інші особи, які зареєстровані, мешкають окремо за іншою адресою. Крім того, до рапорту позивачем було додано нотаріально засвідчену заяву батька позивача, в якій він підтвердив, що окрім позивача за ним більше немає кому здійснювати постійний догляд.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24 дійшов висновків що “відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи” означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж “юридичної наявності” інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2025 року у справі №420/30227/24.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, в контексті Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” поняття “відсутність” охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.”.

Колегія суддів також зауважує, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 6 підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи, то відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби з підстав абзацу шостого підпункту г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232 з урахуванням висновків суду.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк