Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №420/12974/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12974/26

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.. Дата і місце ухвалення: 11.06.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеського апеляційного суду, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року дорівнює 3328 гривень;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що передбачено пунктами 1-7 розділу 1V постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008р №3-1 додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року у розмірі 3328 гривень;

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Одеського апеляційного суду щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3328 гривень.

Зобов`язано Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеський апеляційний суд подав апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а тому апелянт просить скасувати рішення від 11.06.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції зазначено у своєму рішенні про те, що позивачці, як судді у відставці, розмір суддівської винагороди, обраховано з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, згідно абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 2102,00 грн., що прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Однак, такий висновок суду з цього приводу, як зазначив апелянт, є невірним та безпідставним, оскільки ґрунтується лише на помилковому твердженні позивача про наявне право на здійснення розрахунку базового посадового окладу працюючого судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн., що не відповідає Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», а саме абзацу 5 статті 7 цього Закону, в якому установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановленого станом на 31 грудня 2025 року на рівні 2102 гривень.

Апелянт звертає увагу на правову позицію ВП ВС зі справи № 240/9028/24, де чітко зазначається, що Суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що з 01 січня 2024 року положення статті 7 Закону №3460-ІХ встановили окрім прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, спеціальний прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Відповідно, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 01 січня 2024 року не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною. Таким чином, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року за № 788-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Одеської області.

Наказом голови Апеляційного суду Одеської області № 199-ос від 24 листопада 2015 року у відповідності з Постановою Верховної Ради України ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, розраховане з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27.04.2026 року позивачка звернулася до Одеського апеляційного суду з заявою про виготовлення та видачу їй довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що передбачено пунктами 1-7 розділу 1V постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. №3-1 додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року у розмірі 3328 гривень.

Листом № 02-02/30/2026 від 30 квітня 2026 року відповідачем надано відповідь в якому зазначено про відсутність підстав для видачі такої довідки.

В листі № 02-02/30/2026 від 30 квітня 2026 року відповідач обґрунтовує відсутність підстав для видачі довідки, посилаючись на ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII та зазначає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Станом на дату звернення позивача змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2026 рік в частині розміру посадового окладу судді не вносилися.

Вважаючи, що дії відповідача – Одеського апеляційного суду суперечать приписам п.1 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушують принципи юридичної визначеності у правовідносинах, позивач звернувся о суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що норма статті 130 Конституції України дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно приписів статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривень.

Поряд з цим, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Слід наголосити на тому, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не містить інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328 гривень) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривень), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань і апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 у справі № 240/9028/24 з огляду на таке.

Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року під час розгляду цього спору.

При цьому, як вже було вище зазначено, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:

« 55. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.»

В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 липня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук