Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №160/12362/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12362/25

(суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 з питань зміни способу виконання судового рішення у справі №160/12362/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яке надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд», в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 14 липня 2025 року у справі 160/12362/25 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.01.2022 у розмірі 187 630,58 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що виплата грошових коштів на виконання рішення суду відповідачем досі не здійснена. ОСОБА_2 на цей момент є діючим військовослужбовцем. У квітні 2025 року звернувся до суду з метою поновити своє порушене право. З вересня 2025 року має рішення суду, яке вступило в законну силу, та мало б поновити його порушене право на недоотримане грошове забезпечення. Звертався до виконавчої служби з метою стягнути з відповідача недоотримані кошти, звертався до суду із заявою про встановлення судового контролю, але досі так і залишається особою з порушеним правом та недоотриманим грошовим забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено повністю.

Ухвала суду мотивована тим, що зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі. До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміна способу виконання судового рішення стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми виплати грошового забезпечення, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання на примусове стягнення для ефективного забезпечення права позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №160/12362/25, зокрема:

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром: 4003,13 грн за період з 01.03.2018 року до 28.01.2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення набрало законної сили 30.09.2025 року. Виконавчий лист отримано 27.11.2025 року.

З дати набрання законної сили (27.11.2025 року) по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Таким чином, аналіз наведених норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Самостійною підставою для зміни способу виконання судового рішення є невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням судового рішення у справах, які прямо передбачені ч.3 ст.378 КАС України.

Ця справа, предметом спору в якій є право позивача на грошове забезпечення, не відноситься до категорії справ, визначених ч.3 ст.378 КАС України, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, є оплатою за проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби, а не соціальною виплатою, як про те зазначав позивач.

Таким чином, сам факт невиконання відповідачем у повному обсязі рішення суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, не є безумовною підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

У спірному випадку встановлено, що фактично неможливість виконання рішення суду, в частині виплати грошового забезпечення, пов`язана з відсутністю бюджетного фінансування Військової частини.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов`язання виплатити позивачу зазначені в рішенні суду виплати, хоча за певних умов (належне фінансування). Зміна способу і порядку виконання судового рішення, у такому випадку, не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті грошового забезпечення позивачу. І від того, що зміниться спосіб виконання із зобов`язання на стягнення, у військової частини автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування витрат по виплаті сум грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за заявою позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати перерахованого грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. В той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання перерахованих сум грошового забезпечення, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду .

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 з питань зміни способу виконання судового рішення у справі №160/12362/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва