Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №160/20959/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20959/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року (суддя Озерянська С.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.10.2025 року) в справі №160/20959/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

в с т а н о в и в:

18.07.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №0712012408 форма «ПС»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №0711992408 форма «Р»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №0712032408 форма «Р»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №0712042408 форма «ПС»; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.01.2025 року №0002212-1307-0436.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року позовні вимоги задоволено.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що відповідно до наявної податкової інформації ФОПП ОСОБА_1 протягом 2023 року отримував доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). До ГУ ДПС надійшла інформація від ДПСУ листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 (вхідний ГУ ДПС №1751/8 від 26.03.2024), яку отримано від Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПСУ від 22.03.2024 №33529/5) про надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на рахунок, ФОПП ОСОБА_1 та листом від ДПСУ №23858/7/99-00-24-04-03-07 від 21.08.2024 (вхідний ГУ ДПС 5170/8 від 21.08.2024) надійшли відомості, щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій ФОПП ОСОБА_1 із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті, які одержані листом від Національного банку України від 09.08.2024 №57-0008/60696/БТ (вх. ДПС №87431/5 від 20.08.2024). Інформація Національного банку України є податковою інформацією, а тому використовується контролюючими органами як підстава для проведення документальних перевірок. відповідно до наявної податкової інформації, ФОПП ОСОБА_1 протягом 2023 року отримав доходи на рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ у сумі 733281,48 грн., які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2023 рік. в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ФОПП ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримувала інші доходи, з яких не сплачено податок. ФОПП ОСОБА_1 в 2023 році відповідно до інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб – платників не мав взаємовідносини з платниками податків від яких отримував доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Загальний річний оподатковуваний дохід ФОПП ОСОБА_1 складається, згідно отриманої податкової інформації, з коштів в сумі 733281,48 грн. Апелянт вказує, що з боку ФОПП ОСОБА_1 допущено порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПКУ, в частині неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік; пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 ПКУ, в частині заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 131990,67 грн.; пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору за 2023 рік на суму 10999,22 грн.; п.121.2 ст.121 ПКУ, в частині ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених п.73.3.1 п.73.3 ст.73 ПКУ. Податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення від 18 листопада 2024 року: №0712012408 форма «ПС», №0711992408 форма «Р», №0712032408 форма «Р», №071204240 форма «ПС» та податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21 січня 2025 року №0002212-1307-0436, які вважає законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Представником ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві викладає клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом представника.

У відповідності ч. 1, ч. 2 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Суд враховує, що в матеріалах справи наявні всі достатні докази для ухвалення рішення. Сторони по справі надали необхідні для обґрунтування своїх позицій письмові докази, відсутня необхідність отримання додаткових пояснень. ОСОБА_1 , від імені якого діяли представники, виклав свою позицію у відзиві на апеляційну скаргу. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області також викладено свою позицію щодо предмету спору у апеляційній скарзі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, наданої до податкового органу. Підставою для проведення перевірки стало отримання податкової інформації від ДПСУ листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 (вхідний ГУ ДПС №1751/8 від 26.03.2024), яку отримано від Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПСУ від 22.03.2024 №33529/5) про надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахунковий рахунок ФОПП ОСОБА_1 . ГУ ДПС надіслано лист від 02.05.2024 №31658/6/04-36-24-14 про надання документів щодо підтвердження отриманого доходу. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Згідно підпункту 164.1.1. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Відповідно до підпункту 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Згідно підпункту 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Суд першої інстанції вказував, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги не було враховано наступні обставини. Також вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення спірних правовідносин та на час проведення перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був неповнолітньою особою. Як вбачається з матеріалів справи, в період, за який проводилась податкова перевірка та на момент проведення такої перевірки позивач був неповнолітнім. Згідно пункту 99.2. статті 99 Податкового кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу. Відповідно до пункту 99.5. статті 99 Податкового кодексу України батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) малолітніх/неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків - фізичних осіб), повинні від імені відповідних фізичних осіб: подати за наявності підстав контролюючому органу заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру; своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно; у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат; виконувати інші обов`язки, визначені цим Кодексом. Суд першої інстанції вказував, що згідно підпункту а пункту 179.4. статті 179 Податкового кодексу України платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації в таких випадках незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року. Неповнолітня особа звільнена від обов`язку подання податкової декларації про майновий стан та доходи, не може нести відповідальність за її неподання, не є суб`єктом у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, які несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень, а тому у спірних правовідносинах позивач не є особою до якої відповідно до вимог Податкового кодексу України застосовуються штрафні (фінансові) санкції. Відповідачем не доведено походження та характер грошових переказів та не надано суду документів, які б підтверджували, що перекази є оподатковуваним доходом, а не, доходами, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 Податкового України). Контролюючим органом під час проведення перевірки не зазначено конкретні періоди, за які здійснювались ці операції, між якими рахунками були вказані операції, не визначено, хто здійснював зазначені перекази та будь-яких інших деталей, які б розкривали повною мірою суть зазначених обставин та в акті перевірки не наведено жодних доказів щодо наявності у позивача банківських рахунків.

Згідно матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській обалсті з 26.09.2024 року по 27.09.2024 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року. За результатами перевірки складено акт від 04.10.2024 року №2873/04-36-24-08/3909708510, висновками якого зафіксовано порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, в частині неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік; пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п.168.2 ст. 168 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, в частині заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (2р-платежі), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 131990,67 грн.; пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору за 2023 рік на суму 10999,22 грн.; п. 121.2 ст. 121 ПК України, в частині ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, відповідно до підстав, передбачених п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Підставою проведення перевірки є інформація, отримана від ДПСУ листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 року, яку отримано від Національного банку України листом від 20.03.2024 року №24-0006/21625/БТ про надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на рахунок, ФОПП ОСОБА_1 та листом від ДПСУ №23858/7/99-00-24-04-03-07 від 21.08.2024 року надійшли відомості, щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій ФОПП ОСОБА_1 із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті, які одержані листом від Національного банку України від 09.08.2024 №57-0008/60696/БТ.

Отже листом від 09.08.2024 №57-0008/60696/ БТ Національний банк України повідомив Державну податкову службу України, що на банківський рахунок ОСОБА_1 протягом 2023 року надійшли кошти у розмірі 733281,43 грн, що є високою концентрацією операцій з переказу коштів, свідчить про проведення операцій купівлі товарів, послуг.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області обґрунтовуючи висновки акту податкової перевірки вказує, що ФОПП ОСОБА_1 протягом 2023 року отримав доходи на рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ у сумі 733281,48 грн., які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2023 рік. Дохід повинен бути оподаткований, повинна була бути подана декларація про майновий стан і доходи та нарахований військовий збір від суми доходу.

На підставі акту від 04.10.2024 року №2873/04-36-24-08/3909708510 податковим органом винесені податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року: №0711992408, яким ОСОБА_1 нараховано податок на дохід фізичних осіб у розмірі 164988,34 грн.; № 0712012408, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у сумі 340,00 грн., за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності; № 0712032408, яким ОСОБА_1 , нараховано військовий збір у розмірі 10999,22 грн. та застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 2749,81 грн.; № 0712042408, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 6700,00 грн. за ненадання відповіді на запит.

Відповідно до вимог статті 59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 21.01.2025 року №0002212-1307-0436 на суму 185777,37 грн.

Встановлено, що не погодившись з прийнятим податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 подав скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача без задоволення.

Згідно роз`яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року «Про статус фізичної особи – підприємця», статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус «фізична особа – підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують зміну майнового стану платника податків та зміну показників податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити дійсність вчинення тієї чи іншої бухгалтерської операції.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є прибуток. Сума отриманого за рік прибутку впливає на статус платника податків щодо віднесення його до основної групи оподаткування чи спрощеної групи з сталою сумою податку на прибуток. Більше того, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці.

Згідно п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п. 164.1, п. 164.2, п. 164.4 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Згідно пунктів 177.1 – 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

ОСОБА_1 не зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Тобто на фізичну особу не фізичну особу-підприємця не розповсюджується обв`язок включати до оподаткованого доходу певну суму, отриману протягом певного періоду, разом як і відсутній обов`язок по поданню податкової звітності.

Згідно п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

У випадку ОСОБА_1 він протягом 2023 року отримав на банківський рахунок кошти у сумі 733281,48 грн. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не встановило природу походження коштів, як то кошти, отримані ОСОБА_1 є його особистими коштами, чи заробітною платнею, чи фінансовою допомогою, отриманою від інших осіб. Для того щоб зазначити, що певна сума є доходом і таку суму слід оподаткувати як дохід фізичної особи, необхідно встановити, що така сума є дійсно доходом і особа отримала такі кошти.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не встановило не оподаткування суми коштів, що надійшли до ОСОБА_1 можливим податковим агентом, адже перераховані йому кошти можуть бути вже оподаткованими.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на встановлену відсутність обов`язку у ОСОБА_1 сплатити податок на дохід фізичної особи, з огляду на відсутність обов`язку подати декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, відсутній обов`язок здійснювати нарахування та сплатити податок на доходи фізичних осіб, здійснити перерахування до бюджету військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Згідно пункту 121.2. статті 121 ПК України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовує до ОСОБА_1 штрафні санкції за не відповідь на запит контролюючого органу.

Встановлено формування та направлення на адресу ОСОБА_1 запиту від 02.05.2024 року № 31658/6/04-36-24-14 з проханням надати інформацію та первинні документи. Запит було направлено засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 , в той час як зареєстрованою з 03.02.2022 року адресою проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Позивач об`єктивно не мав можливості надати відповідь на запит у зв`язку з його не отриманням.

До позивача застосовано штрафну санкцію за ненадання відповіді на запит, який було направлено на сторонню адресу, що додатково свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення про застосування такої санкції.

Судом першої інстанції слушно звернуто увагу, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення спірних правовідносин та на час проведення перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був неповнолітньою особою.

Згідно ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно ст. 34 Цивільного кодексу України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Період, за який проводилась податкова перевірка 2023 рік та на момент проведення такої перевірки 26.09.2024 року – 27.09.2024 року позивач був неповнолітнім.

Згідно п. 99.2, п. 99.5 статті 99 ПК України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу. Батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) малолітніх/неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків - фізичних осіб), повинні від імені відповідних фізичних осіб: подати за наявності підстав контролюючому органу заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру; своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно; у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат; виконувати інші обов`язки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 110.1. ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти, а також інші суб`єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.

Згідно пп. «а» п.179.4. ст. 179 ПК України платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації в таких випадках незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року.

Неповнолітня особа звільнена від обов`язку подання податкової декларації про майновий стан та доходи, не може нести відповідальність за її неподання, не є суб`єктом у випадках, прямо передбачених ПК України, які несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.

ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тобто такі податкові зобов`язання, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями не є узгодженим, що виключає правомірність складання відповідачем 21.01.2025 року податкової вимоги №0002212-1307-0436. Податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 року №№0711992408, 0712012408, 0712032408, 0712042408 не були отримані ОСОБА_1 , що виключало можливість їх вчасного оскарження.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога виносить у разі наявності у платника податків узгодженої суми податкової заборгованості.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року в справі №160/20959/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова