Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №160/466/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/466/25

(суддя Маковська О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі №160/466/25 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 січня 2025 року звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, згідно з яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.

Позов обґрунтовано тим, що під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день її фактичної виплати 10.12.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Суд, визнав протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.

Зобов?язав Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.

Рішення суду мотивовано тим, що в цій справі є наявність факту невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення в належному розмірі (невчасної виплати індексації грошового забезпечення), також наявний факт виплати сум індексації на виконання судового рішення, але відсутність виплати компенсацій втрати частини доходів, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що оскільки присуджена сума заробітку в розмірі 174 125,21 грн за судовим рішенням від 20 червня 2024 року у справі № 160/9081/24, яке набрало законної сили 19 листопада 2024 року (тобто, з цієї дати виник обов`язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 10 грудня 2024 року, то має місце затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми менше одного місяця. Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16 та від 31 березня 2020 року у справі № 817/621/18. Таким чином правові підстави для виплати позивачу компенсації за втрату частини доходу відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Наказом начальника Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 26.01.2024 № 23-ОС/дск підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 26 січня 2024 року.

За період з березня 2022 року по травень 2023 року ОСОБА_1 перебував на усіх видах забезпечення у Службі безпеки України. За період проходження позивачем служби у Службі безпеки України посадовий оклад та оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення нараховані і виплачені ОСОБА_1 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. У свою чергу, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період з березня 2022 року по травень 2023 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 оскаржив до суду зменшення грошового забезпечення розрахованого, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №160/9081/24 визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 06 березня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, надбавок та доплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов?язано Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 06 березня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, надбавок та доплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2024 у справі №160/9081/24 апеляційну скаргу Служби безпеки України залишив без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року залишив без змін.

10.12.2024 відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №160/9081/24, здійснено перерахунок та виплату за період з 06 березня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, надбавок та доплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб; встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум на загальну суму 174 125,21 грн, що підтверджується випискою про зарахування коштів АТ «Ощадбанк».

Разом з тим, під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день її фактичної виплати 10.12.2024.

Правомірність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Такої правової позиції дотримувався і Верховний Суд у справах №120/9475/21-а (постанова від 29.03.2023), №620/7687/21 (постанова від 21.03.2023).

Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року у справі №160/9081/24 набрало законної сили 19.11.2024 року.

10.12.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/9081/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 174 125,21 грн.

Отже, індексацію грошового забезпечення за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив позивачу 18.04.2025. Водночас нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2024 по 18.04.2025 відповідач не здійснив.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання визначення дати, із якої підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», було предметом касаційного перегляду в постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20, від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20.

У постановах від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

У постанові від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 Верховний Суд зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком № 159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Зважаючи на те, що виплата позивачу 174 125,21 грн здійснена 10.12.2024 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі №160/466/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва