Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/10362/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10362/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Буханець І. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/10362/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 8940,64 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік на суму 10 146,48 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 від 20.08.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 146 046,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис 31540525 від 10.09.2024 року, яким здійснено обтяження всього майна ОСОБА_1 та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №2956/13-05 від 10.09.2024 року на суму податкового боргу 325 498,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/10362/25 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Дану справу розглянуто в судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника відповідача, без участі представника позивача, який у належний спосіб був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, але подав до суду клопотання про розгляд справи без позивача та його представника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що 05.03.2025 року ОСОБА_1 після звернення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду з позовною заявою стало відомо про наявність у неї податкового боргу у сумі 471544,75 грн., у зв`язку з чим остання звернулась за правничою допомогою та уклала відповідний договір з адвокатом Алпенідзе Катериною Тінтушевною, про що заначено у позовній заяві.

06.03.2025 року за вих. №03 адвокатом, в інтересах позивача, в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було направлено адвокатський запит до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з метою надання інформації щодо наявності у позивача податкових зобов`язань та податкового боргу.

Листом від 13.03.2025 року №21689/6/04-36-24-06-08 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що станом на 10.03.2025 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 471544,75 грн:

- по коду класифікації доходів бюджету 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2020 2023 роки у сумі 44968,72 грн.;

- по коду класифікації доходів бюджету 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2021 2023 роки у сумі 426576,03 грн.

Відповідно до пп. 266.7.2, пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2023 роки, а саме: податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн. Також, листом повідомлено, що відповідно до п. 59.5 ст. 59 та п. 89.3 ст. 89 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були сформовані та винесені: податкова вимога від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34822,24 грн.; рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436; акт опису майна від 10.09.2024 року №2956/13-05 на суму податкового боргу 325498,75 грн. Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.09.2024, реєстраційний номер: 31540525.

Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, контролюючим органом на запит адвоката винесені податкові повідомлення-рішення не були надані, а були надані лише копії корінців податкових повідомлень-рішень форми «Ф» та копії конвертів, які повернуті до контролюючого органу з відміткою про невручення («за закінченням терміну зберігання»), які нібито направлялись за податковою адресою позивача.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом..

У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом «в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що за даними інформаційно комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Правобережна ДПІ) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна є власником об`єктів нерухомості:

- нежитлова будівля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 181908112101, загальною площею 2434,10 м2, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225д, дата державної реєстрації права власності 16.10.2013, частка власності 1;

- квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 916286412101, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2, дата державної реєстрації права власності 29.04.2016, частка власності 1.

Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 8940,64 грн., за податковий період 2020 рік, (квартира, АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2);

- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 11 358,00 грн., за податковий період 2021 рік, (квартира, АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2);

- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 14 523,60 грн., за податковий період 2022 рік, (квартира, АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2).

Означені податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 17.08.2023 року.

Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 10 146,48 грн., за податковий період 2023 рік, (квартира, АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2);

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 122 313,53 грн., за податковий період 2023 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_2 , загальною площею 2434,10 м2);

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 рік на суму 158 216,50 грн., за податковий період 2022 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_2 , загальною площею 2434,10 м2).

Означені податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 09.05.2024 року.

Крім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформоване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 146 046,00 грн., за податковий період 2021 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_2 , загальною площею 2434,10 м2).

Означене податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 12.09.2024 року.

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2020-2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання стосовно нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктами нерухомого майна, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно п.58.3 ст.58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п.42.5 ст.42 ПК України).

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (п. 63.2. ст. 63 ПК України).

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 70.1. ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Підпунктом 70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України передбачено, що до облікової картки фізичної особи платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи-платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу ПК України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Кодекс та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.

Так встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою №5ДРП (додаток13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.

Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або Заяви за формою №5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів.

В свою чергу, згідно із пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України (центральний рівень) станом на 01.05.2025 року наявна інформація про зміни адресних даних ОСОБА_1 , а саме: Щодо місця проживання по датах внесення до ДРФО: [ 15.07.1996 ] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31 (ЩЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н) [ 25.12.2015] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15 (ЦЕНТРАЛЬНИЙ Р-Н)

Тобто, 15.07.1996 під час реєстрації в Державному реєстрі ОСОБА_1 зазначено місце її проживання в обліковій картці фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів, а сааме - УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31.

В період з 15.07.1996 по 25.12.2015 внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 за номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 не проводились.

З 25.12.2015 року внесені зміни зазначено адреса проживання Україна ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу та спірні податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за податковою адресою відповідно даних ДРФО: адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог ПК України.

Отже на переконання колегії суддів, контролюючим органом процедура надсилання/вручення податкових повідомлень-рішень проведена без порушень норм ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 21.10.2021 року у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 року у справі №120/479/21-а, від 26.07.2022 року у справі №640/3437/21.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн. за об`єкт житлової нерухомості - квартира, АДРЕСА_1 , загальною площею 186,20 м2, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно приписів пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів житлової/нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Статтею 7 ПК України визначено загальні засади встановлення податків і зборів.

Відповідно п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, зокрема об`єкту та бази оподаткування, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом (п. 7.4 ст. 7 ПК України).

Враховуючи вимоги пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, сільським, селищним, міським радам або радам об`єднаних територіальних громад надано право за рішенням на встановлення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості виключно залежно від місця розташування та типів об`єктів.

Отже, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом, база оподаткування визначається з урахуванням вимог пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, а ставка податку відповідно до рішень територіальних громад, встановлених до бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості згідно Кодексу.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (12.5 ст.12 ПК України).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Колегією суддів встановлено, що Дніпровською міською радою у спірний період були встановлені на території м. Дніпра пільги з податку на нерухомість, а саме рішенням №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Така пільга була передбачена рішеннями Дніпровської міської ради до 31.12.2021 року.

Отже, якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв. м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Таким чином, з червня 2018 року по січень 2022 року міська рада своїми рішеннями встановила нульову ставку податку на нерухомість на площу до 85 кв.м загальної площі квартир на території м. Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене рішення Дніпровської міської ради не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим для врахування контролюючим органом при нарахування податків.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач мав розрахувати позивачу суму податку на нерухомість у спірний період (2020-2021 р.р.) щодо нерухомого майна, зокрема квартири загальною площею 186,20 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1, право власності з 29.04.2016 з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради, а саме: №12/27 від 06.12.2017 р. Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста (набрало чинності з 01.01.2018року); №4/32 від 23.05.2018 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста (набрало чинності з 01.06.2018 року); №6/49 від 23.10.2019 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста (набрало чинності з 01.11.2019 року); №10/7 від 26.05.2021 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста (набрало чинності з 01.01.2022 року).

Як свідчать наявні в матеріалах справи розрахунки спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем при нарахуванні податкових зобов`язань за квартиру не застосовувалась податкова пільга у розмірі 85 кв.м, а при розрахунку податкових зобов`язань на належну позивачу квартиру враховувалась податкова пільга у розмірі 60 кв.м.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 8 940,64 грн., за податковий період 2020 рік; ППР від 28.06.2023 №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 11 358,00 грн., за податковий період 2021 рік - прийняті посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста».

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо здійснення відповідачем нарахування податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.06.2023 №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 1770,62 грн., за податковий період 2020 рік, від 28.06.2023 №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 2250,00 грн., за податковий період 2021 рік, з порушенням приписів законодавства та як наслідок необхідності їх скасування в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що податкові повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 14 523,60 грн., за податковий період 2022 рік, від 15.04.2024 №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 10 146,48 грн., за податковий період 2023 рік, прийняті у відповідності до приписів Податкового кодексу України та відповідних рішень Дніпровської міської ради про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста, є правомірними, а законні підстави для їх скасування відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги, що нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225д, не є об`єктом оподаткування відповідно до абз. «є» пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 Кодексу, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що відповідно пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано Агошковій Т. В. податкові повідомлення-рішення за 2021-2023 роки по об`єкту нерухомого майна нежитлова будівля (м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225д), загальною площею 2434,10 м2): податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн.

Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, що діяла у 2018-2019 роках до 23.05.2020) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Законодавцем визначено, що застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: класифікація нерухомості як будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Положеннями статті 62 Господарського Кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, як у даному випадку, то в такому разі будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.

Зазначена позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17.

Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), який набрав чинності 23.05.2020 внесено зміни, зокрема, до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи:

1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;

1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»;

1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;

1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»;

1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»;

1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;

1251.7«Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;

1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»;

1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

В свою чергу, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, що діяла у 2020 році) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Внесені зміни додатково закріпили позицію законодавця стосовно застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України для власників будівель промисловості, які самостійно здійснюють діяльність в промисловій галузі.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суб`єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського Кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Господарського Кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Отже, статус фізичної особи - підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.02.2021 року у справі №812/1800/18, у постанові від 31 січня 2018 року у справі 822/2624/16 та у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.

Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 було частково відступлено від правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №806/2676/17 та сформовано новий правовий висновок щодо застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу: «З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).»

З даного висновку чітко вбачається, що для застосування податкової преференції за пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України необхідним є дотримання наступних умов:

а) якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та

б) за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд наголошує на тому, що дана податкова преференція є абсолютно визначеною, безумовною і в жодному разі не є альтернативною, про що свідчить сполучник «та» між двома обов`язковими умовами преференції.

Таким чином, задля застосування до позивача податкової пільги за вказаною статтею позивачем мають бути виконані одночасно вказані умови.

Так, функціональне призначення будівлі визначається на підставі відомостей з технічного паспорта.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24 травня 2001 року (далі - Інструкція) технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього, а саме: місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт та видається замовнику.

При цьому, функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є об`єкт - будівля промисловості, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо спірних об`єктів оподаткування, та не надавав підтверджуючі документи щодо надання пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Таким чином, встановити належність об`єкту нерухомості «Нежитлова будівля» до будівель промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, наразі, неможливо.

Однак, для застосування до позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу, необхідно, щоб об`єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Так, позивачем наголошується, що належна нежитлова будівля використовується для промислової діяльності відповідно до його призначення.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно інформаційно-комунікаційних систем податкового органу, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, як фізична особа підприємець в період з 24.05.2006 по 06.05.2011 та нею прийнято рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

За даними інформаційно-комунікаційних систем податкового органу має стан платника 16 припинено (ліквідовано).

Отже, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, за відсутності здійснення нею господарської діяльності, не підпадає під дію підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Крім того, як фізична особа ОСОБА_1 «Податкова декларація про майновий стан і доходи фізична особа» за період з 2020 по 2024 до контролюючого органу не надавалась.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємств та організацій України підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Троя».

Основний вид діяльності ТОВ «Троя» за КВЕД: _46.39 - Неспецiалiзована оптова торгiвля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, шляхом подання Повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП (далі-Повідомлення 20-ОПП)

За даними Повідомлення 20-ОПП, ТОВ «Троя» має об`єкти оподаткування: склад, ОФІС, Цех. сортувальне виробниче обладнання, складська техніка.

Місцезнаходження об`єкта оподаткування: Дніпропетровська обл., місто Дніпро проспект Богдана Хмельницького (попередня назва вул. Героїв Сталінграда), буд. 225/Д.

Однак, відповідно графі 9 Повідомленні 20-ОПП «Стан об`єкта оподаткування» зазначений: 8 - орендується; та 9 - здається в оренду.

Крім того, відповідно Податкової декларації з податок на прибуток підприємства ТОВ «Троя» за 2020 рік отриманий дохід від підприємницької діяльності за (КВЕД)_ 46.39 Неспецiалiзована оптова торгiвля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (додається). За інші податкові періоди з 2021 по 2024 рік податкові декларації з податку на прибуток відсутні.

Оскільки, позивач не надала підтвердження того, що належне їй нерухоме майно використовується при здійсненні промислової діяльності, належними доказами, що підтверджені вище, доведено передачу зазначеного об`єкту нерухомості в оренду ТОВ "Троя", тому права на застосування пільги відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу у 2021 - 2023 роках вона не має.

З огляду на викладене, позивачем не дотримано всіх умов для звільнення від оподаткування на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодекс, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн., від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн. та від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн. є такими, що прийнято контролюючим органом правомірно та в межах наданих повноважень, тому не підлягають скасуванню.

Щодо рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкової вимоги №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим кодексом (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до вимог законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначних статтею 102 цього кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплати нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно положень статей 88, 89 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, - несплати у строки, встановлені цим кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 ПК України).

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 ПК України).

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та визначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Суд звертає увагу, що на час формування та винесення рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкової вимоги №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року у позивача був наявний податковий борг за податковими повідомленнями рішеннями.

Тому, рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкова вимога №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року прийняті відповідачем правомірно.

На підставі викладеного та у відповідності до вимог діючого законодавства підстави для скасування податкової вимоги від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 у суду відсутні.

Так як наслідок, похідна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис 31540525 від 10.09.2024 року, яким здійснено обтяження всього майна позивача та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №2956/13-05 від 10.09.2024 року теж не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, частково неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: за формою Ф №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 1770,62 грн.; за формою Ф №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 2250,00 грн, з ухваленням в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову та про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: за формою Ф №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 1770,62 грн.; за формою Ф №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 2250,00 грн.

В іншій частині рішення суду є законним та обгрунтованим, ухваленим при повному дослідженні всіх обставин справи та з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.242,243,250,308,311,317,321,322,325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/10362/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: за формою Ф №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 1770,62 грн.; за формою Ф №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 2250,00 грн.

Ухвалити у скасованій частині постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 1770,62 грн.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою Ф №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 2250,00 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/10362/25, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко