Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №592/4795/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р.Справа № 592/4795/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Шияновська Т.В., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, 40009) по справі № 592/4795/26

за позовом Управління патрульної поліції в Сумській області

до Управління патрульної поліції в Сумській області , Департаменту патрульної поліції , командира взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Фролова Віталія Павловича

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, командира взводу 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Фролова Віталія Павловича, в якому просив скасувати постанову командира взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Фролова В.П. серії ЕНА № 6606550 від 03.02.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн за ч.8 ст.121 КУпАП.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн за ч.8 ст.121 КУпАП за порушення строків тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України строком до 1 року. Позивач вказав, що з поважних причин не був присутнім під час розгляду справи, у зв`язку з чим не зміг реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того зауважував, що посилання поліцейського на ст.380 Митного кодексу України без конкретного зазначення відповідної частини цієї статті при складанні постанови є порушенням вимог ст.256 КУпАП.

Також позивач вказував, що часом вчинення правопорушення є 10.11.2018, оскільки транспортний засіб був ввезений 30.10.2018, який відповідно до вимог ст.95 МК України повинен був вивезти транспортний засіб за межі України до 09.11.2018. Отже, під час вчинення правопорушення діяла норма ч.3 ст.470 МК України, яка передбачала відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн, а тому поліцейський мав скласти постанову саме на підставі цього закону, оскільки на момент вчинення правопорушення ч.8 ст.121 КУпАП не існувало.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, командира взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Фролова Віталія Павловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з цим позовом до суду 25.03.2026, тобто з пропуском визначеного ч.2 ст.286 КАС України десятиденного строку. Надаючи правову оцінку викладеним позивачем у клопотанні про поновлення строку обставинам, суд першої інстанції врахував практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зауважив, що до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду стороною позивача не долучено докази, які б засвідчували фізичну неможливість своєчасного подання позову до суду через незадовільний стан здоров`я. Надані медичні документи не засвідчують наявності у ОСОБА_1 гострих чи невідкладних станів, які б об`єктивно завадили йому своєчасно звернутися до суду.

Оскільки доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що позивачем в обґрунтування причин поважності пропуску строку оскарження постанови був наданий консультативний висновок терапевта КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_2 , з якої слідує, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у лікарні з 29.01.2026 по 16.03.2026 з приводу гіпертонічної хвороби ІІІ ст., гіпертонічного кризу неускладненого гострого бронхіту з астматичним компонентом. У період хвороби гострим бронхітом позивач сильно кашляв, в нього була задишка, він навість не міг нормально дихати та розмовляти, мав високу температуру 38,6 град. Одночасно з бронхітом в нього був гіпертонічний криз, він мав тиск 200/120, від чого дуже боліла голова. Про свій стан здоров`я позивач повідомляв на запитання суду у засіданні. Перебуваючи в хворобливому стані, він пішов у поштове відділення отримати лист, оскільки закінчувався строк його зберігання. Таким чином, оцінка стану здоров`я ОСОБА_1 щодо фізичної неможливості своєчасного подання позову, яка здійснена судом, який не є фахівцем в області медицини, є суб`єктивною, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають наданим доказам, які підтверджують обставини неможливості своєчасного звернення до суду. Вважає, що своєю незаконною ухвалою суд обмежив доступ до правосуддя.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

07.07.2026 до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб позивача OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 з підстав неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. З метою перевірки через Сумську митницю Державної митної служби України інформації щодо встановлення обставин ввезення транспортного засобу на митну територію України, зокрема, щодо особи, яка здійснювала таке ввезення, та дати його здійснення, розгляд справи було відкладено. Розгляд справи призначено на 08 год. 00 хв. 03.02.2026, про що було повідомлено апелянта під особистий підпис шляхом вручення повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції. 22.01.2026 до УПП в Сумській області ДПП надійшов лист Сумської митниці Державної митної служби України відповідно до якого згідно наявних баз даних Сумської митниці транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 був ввезений 30.10.2018 на митну територію України гр. ОСОБА_3 . У визначений час та день розгляду справи апелянт не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Копію постанови серії ЕНА № 6606550 від 03.02.2026 апелянт отримав 23.02.2026 особисто у відділенні поштового зв`язку АТ «Укрпошта», проте звернувся до суду з позовом про її оскарження 25.03.2026.

Щодо поважності причин пропуску апелянтом строку звернення до суду відповідач зазначає, що з наданих документів не встановлено, що останній перебував на стаціонарному лікуванні та був позбавлений можливості реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений законом строк. Більш того, копію оскаржуваної постанови Апелянт отримав особисто у відділення АТ «Укрпошта» 23.02.2026, зокрема звертався до ГУ ПФУ в Сумській області за отриманням довідки про доходи 12.02.2026, що свідчить про можливість самостійного пересування та вчинення відповідних процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували фізичну неможливість своєчасного подання позову до суду першої інстанції через незадовільний стан здоров`я апелянта. Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи. Просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 13.07.2026 о 14:30, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

V. Обставини, встановлені судом.

Згідно з дослідженим відеозаписом з відеореєстратора працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Дериземлі А.М. з підстав неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що вказує на порушення п. 9.2 б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. За наслідками розгляду справи позивача було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, якою накладено стягнення у розмір 510 грн.

Крім того, 11.01.2026 під особистий підпис ОСОБА_1 вручено повідомлення про запрошення до підрозділу поліції про призначені дату та час розгляду адміністративного правопорушення (03.02.2026 о 08:00 год.).

Листом Сумської митниці Державної митної служби України від 22.01.2026 №7.24-3/20-04/8.5/232 було повідомлено Управління патрульної поліції в Сумській області, що транспортний засіб «Опель Зафіра», р.н.з. НОМЕР_1 був ввезений 30.10.2018 на митну територію України гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Розгляд справи про адміністративне правопорушення 03.02.2026 був проведений за відсутності ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 268 КУпАП, за наслідками чого винесено спірну постанову серії ЕНА №6606550 від 03.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП та накладений штраф у розмірі 8 500 грн.

Копію постанови було направлено на адресу ОСОБА_1 (номер поштового відправлення RO67097061561) та отримано ним 23.02.2026, що сторонами не заперечується.

Не погоджуючись із винесеною постановою, ОСОБА_1 25.03.2026 звернувся м до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом про її оскарження.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, командира взводу 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Фролова Віталія Павловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без руху. Відповідно до мотивувальної частини ухвали суду позивачу необхідно доплатити судовий збір при зверненні до суду з позовом у розмірі 60 грн. 00 коп. та надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.

09.04.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача Смирнової О.Л., до якої долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 60 грн, а також оригінали консультативного висновку спеціаліста та медичної довідки лікаря КЗ Сумська обласна лікарня, з якої слідує, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 29.01.2026 по 16.03.2026 з приводу гіпертонічної хвороби ІІ-ІІІ ст., гіпертонічного кризу, гострого бронхіту з астматичним компонентом.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 год. 00 хв. 01.05.2026. В мотивувальній частині ухвали суду зазначено, що питання щодо поновлення строку на звернення до суду з позовом буде розглянуто у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 01.05.2026 відкладено розгляд справи до 20.05.2026 року 11.00 год.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 .

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Положеннями статті 289 КУпАП встановлено, зокрема, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до частини першої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Отже, законодавець визначив десятиденний строк достатнім з тим, аби особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, визначилася, чи оскаржуватиме вона відповідну постанову в судовому порядку.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а у випадку відсутності особи при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Колегією суддів встановлено, що 11.01.2026 під особистий підпис ОСОБА_1 повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративного правопорушення (03.02.2026 о 08:00 год.). Отже, позивач був належним чином обізнаний про існування адміністративного провадження щодо нього, дату та місце його розгляду, а також про те, що за результатами розгляду буде прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, розгляд справи про адміністративне правопорушення 03.02.2026 був проведений за відсутності ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 268 КУпАП, у зв`язку з чим копію оскаржуваної постанови було направлено засобами поштового зв`язку (номер поштового відправлення RO67097061561) та отримано позивачем 23.02.2026, що сторонами не заперечується.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення розпочав свій перебіг для позивача 24.02.2026 (як наступний день після отримання копії постанови) та закінчився 05.03.2026.

До суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся 25.03.2026, тобто з порушенням десятиденного строку звернення до суду з цим позовом.

У силу частини першої статті 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

З урахуванням наведеного, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила чи ускладнила своєчасне звернення до суду з адміністративним позовом.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, оскільки оцінка стану здоров`я ОСОБА_1 щодо фізичної неможливості своєчасного подання позову, яка здійснена судом, який не є фахівцем в області медицини, є суб`єктивною. При цьому, перебуваючи в хворобливому стані, він пішов у поштове відділення отримати лист, оскільки закінчувався строк його зберігання.

До суду першої інстанції було надано консультативний висновок спеціаліста від 19.03.2026, виданий лікарем КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», про те що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 29.01.2026 та знаходився на лікуванні до 16.03.2026 з гострим бронхітом, ішемічною хворобою серця, фолієводефіцитною анемією (а.с.15, 39).

Крім того, матеріали справи містять довідку лікаря КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», про те що позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в КЗ Сумська обласна клінічна лікарня з 29.01.2026 по 16.03.2026. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст.; гіперточнічний криз не ускладнений; гострий бронхіт з астматичним компонентом (а.с.37).

Оцінивши указані доводи та надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані медичні документи не засвідчують наявності у ОСОБА_1 гострих чи невідкладних станів, які б об`єктивно завадили йому своєчасно звернутися до суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком та зауважує, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад. Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).

Отже, надані скаржником медичні документи та медичні висновки лише підтверджують звернення позивача за медичною допомогою, тимчасову непрацездатність позивача, її причини та перебування під амбулаторним наглядом медичних установ.

Водночас у наданих позивачем медичних документах відсутня інформація про те, що у період строку звернення до суду він перебував на стаціонарному лікуванні чи знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені апелянтом позивачем не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало позивачу (його представнику) звернутися до суду в установлений законом строк.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019 у справі № 9901/82/19, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 12.02.2020 у справі № 560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020, від 25.05.2023 у справі № 640/16276/21, від 02.03.2026 у справі № 520/22264/24, від 04.06.2026 у справі №640/9593/22 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 420/19572/25 зазначив, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

Досліджуючи надані позивачем докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, зокрема видані лікарем КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» довідку та консультативний висновок спеціаліста від 19.03.2026, колегія суддів також враховує і те, що вказані документи не містять відомостей про рекомендації щодо дотримання постільного режиму, обмеження пересування, виключення фізичних навантажень чи інших приписів, у зв`язку з чим його мобільність була б обмежена, що б свідчило про об`єктивну неможливість здійснювати повсякденну діяльність, у тому числі підготувати та подати адміністративний позов або звернутися за правовою допомогою.

З урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено та не доведено наявності об`єктивних, непереборних і незалежних від його волевиявлення причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, які відповідно до статті 121 КАС України могли б бути визнані поважними та слугувати підставою для його поновлення.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2022 №560/15534/21.

У свою чергу, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

З огляду на викладене, оцінивши доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені представником позивача обставини про поновлення такого строку є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску, у зв`язку з чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.05.2026 по справі №592/4795/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 13.07.2026 року