Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №520/23575/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. Справа № 520/23575/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.10.25 по справі № 520/23575/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі -відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови йому у перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2008 року 79% від суми грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області на підставі: п. а) статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі- Закон №2262-ХІІ), Закону України від 23 грудня 2015 року № 900 - VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» (далі-Закон №900 –VIII) та Закону України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі-Закон №2123-IX) з метою оптимізацїї діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», йому, звільненому зі служби в поліції (міліції) на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію», перерахувати та виплачувати основний розмір пенсії за станом здоров`я (через хворобу) - 79% (вислуга років 28), від суми грошового забезпечення; вислуга 20 років - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тобто основний розмір пенсії складає - 79% (55% + 24% = 79%) від суми грошового забезпечення, з урахування раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2008 року, довічно.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції , позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 14 квітня 1987 року наказом УВС м. Харкова №44 його було звільнено з органів внутрішніх справ в запас через хворобу за ст.67 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 (далі-Положення №778), строк вислуги 28 років 06 місяців 19 днів, у званні майора міліції; він має статус ветерана органів внутрішніх справ. Йому призначена пенсія за п.7 «а» Положення про пенсійне забезпечення осіб начальницького та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 30.05.1985 №493 (далі-Положення №493). З того часу він отримує пенсію як пенсіонер, ветеран МВС поліції (міліції).

Апелянт вказав, що 09.04.1992 було прийнято Закон №2262-ХІІ, відповідно до п. «а» ст.13 якого (у первісній редакції) пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ , які мають вислугу років 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років- 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу- 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років- 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Зазначив, що з прийняттям Закону №2262-ХІІ йому було перераховано пенсію, яка станом на 01.05.2016 обраховувалась, виходячи із 74 % грошового забезпечення: за вислугу 20 років -50% та за кожний рік вислуги понад 20 років – 3% відповідних сум грошового забезпечення (8 років х 3%=24%), а далі пенсія була перерахована, виходячи із 70% грошового забезпечення, що на його думку є неправильним.

Вважав, що з прийняттям Закону №2262-ХІІ його пенсія повинна бути перерахована, як особі, звільненій у відставку за віком або через хворобу , виходячи із 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, тобто за вислугу 20 років -55%, за кожний рік вислуги понад 20 років- 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення: 8 років х 3%=24%, всього 55%+24%=79%.

У зв`язку з наведеним, на думку апелянта, пенсійний орган повинен провести перерахунок його пенсії з 01 січня 2008 року згідно з п. «а» ст.13, ст.ст.51, 63 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якого розмір його пенсії за вислугу 28 років повинен складати 79% (28-20=8 років; 3% х 8 років=24%; 55%+24%=79%) довічно.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Згідно з випискою з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 14 квітня 1987 року №44 л/с, відповідно до ст. 67 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ майор міліції ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил СРСР через хворобу з 20 квітня 1987 року ; вислуга н6а день звільнення складає 28 років 06 місяців 09 днів (а.с.13).

Відповідно до висновку про призначення пенсії за вислугу років за Постановою Ради Міністрів СРСР №493 від 30 травня 1987 року колишньому старшому дільничному інспектору міліції відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому м. Харкова, майору міліції ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту 7 «а» Постанови Ради Міністрів СРСР №493 від 30 травня 1987 року . За цим висновком ОСОБА_1 має право на пенсію за вислугу 28 років в розмірі 59% грошового утримання та пенсія підлягає призначенню в сумі 147 карбованців 50 копійок на місяць з 20 квітня 1987 року (а.с.12).

Згідно з протоколом перерахунку ГУ ПФУ в Харківській області з 01 січня 2008 року ОСОБА_1 була перерахована пенсія на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». За цим протоколом підсумок пенсії позивача ( з надбавками) склав 1673,26 грн, який складається із основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення (вислуга років 28) у розмірі 1626,26 грн та доплати дітям війни 47,00 грн (а.с.14).

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Харківській області з 01 грудня 2015 року (підстава перерахунку: постанова Кабінету Міністрів України №988, постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 пункт 3, перерахунок з 01.01.2016), основний розмір пенсі ОСОБА_1 склав 74 % грошового забезпечення (вислуга років 28) (а.с.44).

Згідно з до протоколом перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Харківській області з 01 грудня 2015 року (підстава перерахунку: постанова Кабінету Міністрів України №988, постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 пункт 3, перерахунок з 01.01.2016) основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 70 % грошового забезпечення (вислуга років 28) (а.с.43).

31.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з інформаційним запитом, в якому просив зробити перерахунок його пенсії:- з 01 січня 2008 року по 01 грудня 2015 року перерахувати та виплатити борг по пенсії, де основний розмір пенсії з 74% на 79% від суми грошового забезпечення; - з 01 січня 2016 року по теперішній час перерахувати, виплатити та у подальшому виплачувати основний розмір пенсії з 70% на 79% від суми грошового забезпечення (а.с.17-20).

У відповідь на цей запит ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 06.08.2025 №2000-0311-8/119023 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки він звільнений в запас через хворобу, пенсію призначено за вислугу 28 років у розмірі 74% грошового забезпечення. Позивачу повідомлено, що перерахунок його пенсії проведено з 01.01.2016 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №103 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, яку надано уповноваженим органом за відповідною посадою, та ст.13 Закону №2262-ХІІ у розмірі 70% грошового забезпечення. Частковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та нечинним пункт 3 Постанови №103. Після цього інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалось. Враховуючи викладене, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 та 01.01.2026 у розмірі 79% грошового забезпечення відсутні (а.с.21).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2008 року в розмірі 79% від суми грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-ХІІ на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону №2262-ХІІ, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою № 10013305 підтверджено, що ГУ ПФУ в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2008, виходячи з 74 % грошового забезпечення. Разом з тим, як встановлено судом, до 01.01.2008 позивач відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення, отримував пенсію за вислугу років у розмірі 74% грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем та підтверджено матеріалами справи.

У зв`язку з наведеним відсутні підстави для задоволення позовних вимог у розмірі 79% грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з загальними висновками суду першої інстанції та зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

З доводів апеляційної скарги позивача вбачається, що основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01 січня 2008 року з 74% до 79% грошового забезпечення, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 вбачається, що основний розмір його пенсії склав 74% грошового забезпечення (вислуга років 28), з відсотковим розміром якої позивач не згоден.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до ст. 67 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ майор міліції ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил СРСР через хворобу з 20 квітня 1987 року ; вислуга н6а день звільнення складає 28 років 06 місяців 09 днів.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції станом на 01.01.2008) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі-Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин 01.01.2008) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно зі ст.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778, чинного на момент призначення пенсії ОСОБА_1 у 1987 році, звільнення осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР, якщо звільнені не досягши граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальний військовий обов`язок» для перебування у запасі осіб, що мають відповідні військові звання, та за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальний військовий обов`язок» для перебування у запасі осіб, що мають відповідні військові звання, або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку

Відповідно до п. «б» ст. 67 №778, особи середнього, старшого та вищого начальницького складу звільняються із органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил СРСР : ; б) за хворобою - визнані військово-лікарськими комісіями негідними до військової служби у мирний час ( у військовий час- обмежено гідними другого ступеню);.

Згідно з п. «б» ст.68 Положення №778, особи середнього, старшого та вищого начальницького складу звільняються із органів внутрішніх справ у відставку: ; б) за хворобою – визнані військово-лікарськими комісіями негідними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За змістом п. "б" ст. 67 Положення № 778 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються із органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх негідними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено гідними другого ступеню) за рішенням військово-лікарської комісії.

Натомість відповідно до п. "б" ст. 68 Положення № 778 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються із органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Аналогічні правовідносини вже розглядалися Верховним Судом, так у постанові від 05 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.000262 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила такі висновки:

« 24. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 64 "б" (через хворобу) з 29.09.2015 згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 28.09.2015 № 680/о/с.

26. На момент призначення пенсії позивачу (30.09.2015) пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-XII діяв в редакції Закону від 04.02.1994 № 3946-12, за змістом якої пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

27. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що розмір 55 відсотків грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивачу, який звільнений в запас, вірно встановлено пенсію у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та додатково за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

28. Крім того, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII) пенсії перераховують у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

29. Водночас з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" внесено зміни в пункт "а" статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

30. Як встановлено у справі, що розглядається, позивач звільнений у запас Збройних сил за пунктом 64 "б" (через хворобу ) 29.09.2015, службу в поліції не проходив, а отже, норма статті 13, яка набрала чинності з 07.11.2015 на позивача не розповсюджується.

31. Таким чином передбачені статтею 63 Закону №2262-XII підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №1.380.2019.002722, які підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було встановлено, що згідно з Витягом з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 14 квітня 1987 року № 44 л/с позивач з 20 квітня 1987 року звільнений з органів внутрішніх справ в запас через хворобу за ст. 67 п. "б" Положення №778 . ОСОБА_1 з 20 квітня 1987 року призначено пенсію за вислугу 28 років в розмірі 59% грошового утримання . За протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2008 основний розмір його пенсії склав 74% грошового забезпечення (а.с.14).

У контексті встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача не було підстав призначати позивачу пенсію у розмірі 79% грошового забезпечення (55% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги + 24% (3% за кожний рік вислуги понад 20 років х 8 років= 24%) , оскільки з врахуванням вислуги років позивача (28 років) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення +3% за кожний рік вислуги понад 20 років, може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку за віком або станом здоров`я, а позивач був звільнений в запас через хворобу.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок основаного розміру його пенсії з 01.01.2008 у розмірі 79% від сум грошового забезпечення, але не мотивував належним чином свій висновок, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують вищенаведених висновків.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 520/23575/25 - змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін