Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №650/3366/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 650/3366/25

Номер провадження: 22-ц/819/1118/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

секретар Середюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2026 року (під головуванням судді Сікори О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

25 травня 2026 року Іщук Н.Р., яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом в якому просить:

- розірвати договір оренди землі б/н від 11 грудня 2007 року зареєстрований від 11.12.2007 за №4АА002118- 040771500014 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 28.12.2017 року № 700420, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11823050, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо земельної ділянки площею 11,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005, що розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 29852,55 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 55 копійок), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), згідно договору оренди землі б/н від 11 грудня 2007 року зареєстрований від 11.12.2007 за №4АА002118-040771500014 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 28.12.2017 року № 700420, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11823050.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 11,3 га з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області. Право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХС № 018349 від 25 травня 2001 року.

11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки, який зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що 11 грудня 2007 року в Державному реєстрі земель вчинено запис № 4АА002118-040771500014.

11 вересня 2015 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс- Агропродукт» та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди земельної ділянки перейшло до Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».

28 грудня 2017 року між позивачем, Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 700420 до договору оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір оренди викладено в новій редакції.

За умовами договору в редакції додаткової угоди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 11,0300 га з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2027 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 238 058,74 грн, а орендна плата складає 4,18 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та підлягає сплаті до 31 грудня кожного року.

Пославшись на наведені обставини, норми статей 617, 651, 629, 526 ЦК України, п. «д» ст. 141, статей 15, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» , зазначив, що відповідач не виконував окреслені приписи Договору оренди землі, сплата орендної плати не здійснювалась протягом 2022-2024 року, тобто є систематичною, що є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати у розмірі 29 852,55 грн..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.

Суд ухвалив:

-розірвати договір оренди землі б/н від 11 грудня 2007 року зареєстрований від 11.12.2007 за №4АА002118-040771500014 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 28.12.2017 року № 700420, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11823050, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р- н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо земельної ділянки площею 11,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005, що розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) заборгованість з орендної плати за землю за 2023 рік та 2024 рік в розмірі 19 901,70 грн, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), згідно договору оренди землі б/н від 11 грудня 2007 року зареєстрований від 11.12.2007 за №4АА002118-040771500014 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 28.12.2017 року № 700420, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11823050;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (адреса: Херсонська область, Бериславський район, с. Костирка, вул. Миру , буд.33, РНОКПП 2002709341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 1 614,93 грн.;

-В іншій частині позову відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, незгодою з висновками суду першої інстанції зазначено наступне:

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Новорайська сільська територіальна громада, перебувала у тимчасовій окупації Російської Федерації з 09.04.2022 по 11.11.2022 Територія Бериславської міської територіальної громади, з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій. Територія Новорайської сільської територіальної громади знаходиться у безпосередній близькості до населених пунктів Херсонської області, які перебувають під тимчасовою окупацією російської федерації. Так, відстань від. Горностаївкої сільської ради Каховського району Херсонської області становить близько 30 км., що свідчить про безпосередню наближеність території до зони бойових дій та окупованих територій (інформація з веб-ресурсу https://deepstatemap.live/#6/49.4383200/32.0526800, що підтверджується відповідним знімком екрану).

Унаслідок збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації апелянт був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність і використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування підприємства та виконання договірних зобов`язань.

У результаті бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, забруднена вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт із розмінування для забезпечення її безпечного використання.

Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, зокрема ведення сільськогосподарського виробництва, для якого вона була передана в оренду. Перебування працівників на такій території та здійснення діяльності без проведення відповідного розмінування, а також постійні атаки російських FPV-дронів і ракет становлять пряму загрозу їх життю та здоров`ю і унеможливлюють проведення посівної кампанії, збирання врожаю та ведення господарської діяльності в цілому.

Несплата орендної плати у цей період, а також до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки, є наслідком обставин непереборної сили, за які апелянт не несе відповідальності, що виключає можливість розірвання договору з підстав систематичної несплати за відповідний період.

Відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які апелянт не відповідає, підтверджується: 1. тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

2. територія Новорайської сільської територіальої громади з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

3. Розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, а саме: від 31.10.2023 №163; від 06.02.2024 №29; від 18.04.2024 №154;

4. даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням «Розмінування України» (https://mine.dsns.gov.ua/ де територія Бериславської міської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. ), Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до статті 82 ЦПК України, не потребує доказування.

5. листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

Однак, суд першої інстанції, дослідивши вказані обставини в даній справі, прийшов до помилкового висновку, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не довів факту наявності форс-мажорних обставин або неможливості використання земельної ділянки, тобто доводи Відповідача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції порушив приписи ч.4 ст.263 ЦПК України та при ухваленні рішення проігнорував правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, а саме: у постанові від 21.01.2026 у справі №650/3776/24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). ВС також зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). Подібність правовідносин цієї справи та справи № 650/3776/24 полягає у наступному: в обох справах спір виник з договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених із тим самим орендарем - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», які передбачають аналогічні права та обов`язки сторін, зокрема обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; аналогічні предмет та підстави позову, а саме розірвання договорів оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати; позиція Відповідача та докази на її підтвердження також є ідентичними, а саме наявність обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності, що підтверджується посиланням на військову агресію, тимчасову окупацію території Херсонської області, рішення органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій про наявність обставин непереборної сили, а також непридатність земельних ділянок для використання у зв`язку з їх потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами; застосуванню підлягають однакові норми матеріального права. Таким чином, у обох справах має місце однакова модель правовідносин: орендні зобов`язання між власником земельної ділянки та тим самим орендарем, однакове порушення договору у вигляді заборгованості з орендної плати, а також однакове правове заперечення таких позовних вимог з боку відповідача - посилання на обставини непереборної сили, підтверджені ідентичними за змістом доказами. У зв`язку з чим, не застосування судом першої інстанції вищезазначеної правової позиції при прийнятті рішення у даній справі є грубим порушенням ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Крім того, судом першої інстанції порушено ч.4 ст. 82 ЦПК України, а саме не враховано, що обставини непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди, вже встановлені в постанові Верховного Суду в справі №650/3776/24, яка набрала законної сили, а отже ці обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.01.2026 у справі № 650/3776/24, а також положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини наявності непереборної сили, що унеможливили використання земельних ділянок та виконання зобов`язань за договорами оренди ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», уже встановлені судом та не підлягають повторному доказуванню.

За таких обставин відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі з мотивів систематичної несплати орендної плати, оскільки така несплата зумовлена об`єктивною неможливістю виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили.

Згідно з положеннями ст.140 Конституції України, ст.ст. 8,12 ЗК України, п.21 ст.43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.27 ст.4 ЗУ «Про військово цивільні адміністрації» вирішення питання щодо посвідчення факту неможливості використання земельних ділянок з причин непридатності внаслідок потенційної загрози їх забруднення вибухонебезпечними предметами належить до компетенції сільських рад та їх виконавчих комітетів. А тому вищезазначені докази про наявність обставин непереборної сили є достатніми та допустимими докази наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. (крім того зазначене узгоджується з вищезгаданою правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 січня 2026 року у справі №650/3776/24).

Щодо відсутності обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій або у зоні тимчасової окупації. Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року по справі № 911/255/23 констатує, що перебування об`єкту оренди у зоні тимчасової окупації є тією обставиною, що підтверджує неможливість користування об`єктом оренди і відповідно є підставою звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України (пункти 5.13-5.15). Крім того, апелянт звертає увагу суду на постанову КГС ВС від 25.02.25 р. по справі №908/929/24, зокрема у пунктах 50, 51 якої міститься висновок щодо застосування норми права, а саме відсутність обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18 , № 914/2264/17 № 910/13158/2, № 911/3067/20 , № 911/654/21 , № 916/599/23 ).

Не можна трактувати відсутність посівної кампанії як односторонню відмову від виконання зобов`язань з боку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Це є наслідком саме надзвичайних обставин, викликаних воєнним станом, окупацією та забрудненням територій Херсонської області. На момент, коли мала відбутися посівна кампанія, земельні ділянки були фактично заблоковані через бойові дії, а в подальшому ці території є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. По-друге, вказані обставини не є відмовою від виконання договору, а лише відкладенням можливості його виконання до відновлення безпечних умов для ведення господарської діяльності.

Висновок суду першої інстанції, що протягом 2024 року та 2025 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало, є помилковим і не враховує реальних умов, в яких опинилася територія після деокупації, а також не відображає специфіку відновлення господарської діяльності в умовах, що виникли після окупації. Деокупація території сама по собі не означає автоматичну відсутність перешкод для ведення господарської діяльності. Після звільнення території від окупантів, навіть якщо юридично вона не є під окупацією, реальні умови на місці можуть залишатися надзвичайно складними. Відновлення нормальної господарської діяльності потребує не тільки безпеки для людей, але й очищення території від вибухонебезпечних предметів, які є серйозною загрозою для життя та здоров`я працівників. Це підтверджується не лише офіційними документами, а й даними ДСНС України, що вказують на можливу наявність вибухонебезпечних предметів. Незважаючи на деокупацію, територія продовжує бути потенційно небезпечною для ведення господарської діяльності через загрозу вибухів, що прямо унеможливлювало проведення сільськогосподарських робіт.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про протимінну діяльність» після проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування держава шляхом видачі сертифіката бере на себе повну відповідальність за відсутність на відповідній території ризиків, пов`язаних із вибухонебезпечними предметами. Заключним етапом проведення очищення території є видача Центром протимінної діяльності сертифіката та передача земельної ділянки місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування по акту. На офіційному сайті ДСНС, за посиланням https://mine.dsns.gov.ua/ видно, що вся адміністративна територія Бериславського району, Херсонської області потенційно забруднена вибухонебезпечними предметами. Тобто, у даній справі за відсутності відповідних сертифікатів та актів про обстеження території, суд дійшов до передчасного та безпідставного висновку щодо безпечності та відсутності будь-яких перешкод у використанні цієї земельної ділянки в 2023 та 2024 році.

Суд першої інстанції зазначивши, що «процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності», проігнорував той факт, що Відповідач 1 звертався з відповідними листами до ГУ ДСНС України в Херсонській обл., відповідних військових адміністрацій та Херсонської обласної адміністрації. Завдяки цим зверненням були надані податкові пільги та Товариство було включено до переліку постраждалих суб`єктів господарювання внаслідок форс-мажорних обставин, а земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими. Також питання ініціювання обстеження та розмінування земельних ділянок не є виключною компетенцією орендаря, а навпаки передбачає активні дії з боку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Саме держава шляхом видачі відповідного сертифіката бере на себе повну відповідальність за відсутність на відповідній території ризиків, пов`язаних із вибухонебезпечними предметами. Повноваження щодо видачі сертифіката покладаються на центр протимінної діяльності та центр гуманітарного розмінування (ст. 11 Закону України «Про протимінну діяльність»). Крім того, орендодавець також, в межах наділених прав власника земельної ділянки, не звертався до військової адміністрації та до операторів протимінної діяльності з приводу обстеження належної їй земельної ділянки, а сподівався, що його права будуть реалізовані іншою особою – орендарем. Отже, суд першої інстанції фактично перекладає всю відповідальність на орендаря, знімаючи її з орендодавця та відповідних органів, що є незаконним та несправедливим.

Суд першої інстанції зазначив, що «загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації». Даний висновок суду ґрунтується на припущеннях, є непідтвердженим та не відповідає фактичним обставинам. Факт нібито розмінування земельних ділянок іншими особами не можна вважати загальновідомим, так як невідомо: з яких джерел суд отримав дану інформацію, щодо яких земельних ділянок, який порядок розмінування та яка саме активна господарська поведінка мала місце.

Висновки суду, де пріоритет мають інтереси орендодавця та стабільне с\г виробництво, прямо порушують ст.3 та ст.27 Конституції України, де зазначено, що життя і здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а обов`язок держави - захищати життя людини. Враховуючи обставини воєнного стану та можливі загрози забруднення вибухонебезпечними предметами території земельних ділянок, вимога до орендаря продовжувати використання земель до того, як вони будуть повністю очищені від мін і снарядів, є необґрунтованою та незаконною.

Рішення щодо використання земель в умовах воєнного стану має враховувати реальні обставини, де безпека людей не може бути підкорена економічним інтересам орендодавця та держави.

На переконання Відповідача, при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам сторони Позивача, а недоведені Позивачем обставини вважав доведеними (наприклад, відсутність перешкод у використанні земельної ділянки або посилання на загальновідомі факти), залишивши поза увагою, пояснення та докази, якими Відповідач обґрунтовував свою позицію, чим самим, суд першої інстанції порушив принципи змагальності та об`єктивності у вирішенні спору.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суд дійшов до передчасного висновку щодо відсутності обставин непереборної сили, які за приписами статті 617 ЦК України не лише мають звільнити Відповідача 1 від відповідальності за порушення зобов`язань, а і в порядку частини шостої статті 762 ЦК України звільняють від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає. Ураховуючи наведене, відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі та покладення на Товариство зобов`язання з виплати на користь позивача орендної плати за 2023-2024 роки.

Позиція інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 11,3 га з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована за межами селища Новорайськ на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХС № 018349 від 25 травня 2001 року, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005. Договір зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 11 грудня 2007 року вчинено запис за № 4АА002118-040771500014.

11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким права та обов`язки орендаря за договором оренди землі перейшли до Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».

28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 700420 до договору оренди землі. За цією додатковою угодою права та обов`язки орендаря перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір оренди землі викладено в новій редакції.

Відповідно до нової редакції договору оренди землі в оренду передано земельну ділянку площею 11,0300 га з кадастровим номером 6520685200:04:028:0005, розташовану на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За пунктом 3.1 договору оренди землі, у редакції додаткової угоди № 700420 від 28 грудня 2017 року, строк дії договору визначено до 31 грудня 2027 року.

Згідно з пунктом 2.4 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 238 058,74 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,18 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.

Пунктом 4.5 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування ТОВ «ЮТС-Агропродукт» спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Відповідач в апеляційній скарзі та у відзиву на позовну заяву не заперечував факт не виконання своїх зобов`язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилаючись на відсутність обов`язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.

При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений. Таким чином, суд першої інстанції виснував, що, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.

Норма ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати.

У зв`язку з цим відсутня вина відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.

Суд першої інстанції правильно виснував, що відповідно до змісту відповідних розпоряджень пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання. Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», від обов`язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Крім того, сприяння суб`єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов`язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов`язань між орендодавцем і орендарем. Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов`язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов`язання, погодженого сторонами в договорі.

Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов`язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.

Доводи апеляційної скарги про наявність інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами не спростовують висновків суду першої інстанції, який зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Лист Новорайської сільської військової адміністрації від 12.05.2025 за №01-11/1052/25 містить відомості, що вказані земельні ділянки не віднесені до ділянок, які забруднені/імовірно забруднені вибухонебезпечними предметами; безпосередньо представниками СВА огляд ( обстеження) земельних ділянок не проводився ( а.с. 14).

Не є прийнятними доводи апелянта про те, що не можна трактувати відсутність посівної кампанії як односторонню відмову від виконання зобов`язань з боку ТОВ «ЮТС- Агропродукт», враховуючи що земельні ділянки є потенційно забрудненими, фактично заблоковані через бойові дії. Так, орендовані земельні ділянки не перебувають в зоні можливих бойових дій, а потенційне забруднення, як термін, який використовувався в наведених розпорядженнях, надавав право уповноваженому органу встановити певні пільги для товариства, проте не звільнення від сплати орендної плати за землі приватної власності сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності застосувати правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах.

Разом з тим, відповідно до Податкового кодексу України, повне звільнення від сплати орендної плати передбачене виключно для земельних ділянок державної та комунальної власності .

У Державному земельному кадастрі відображаються чіткі просторові дані (координати, контури, площі) про фактично забруднені ділянки. Вони реєструються як офіційне «обмеження у використанні земель» на підставі інформації від сертифікованих операторів протимінної діяльності.

Таких даних, відповідач не надав, та за наданими ним доказами підтвердження здійснення операторами протимінної діяльності обстеження спірнорї земельної ділянки, відсутні.

Таким чином, «потенційна загроза забрудення земельних ділянок вибуховонебезпечними предметами» має оцінюватися у кожному конкретному випадку як обставина для звільненя від відповідальності за несплату орендної плати.

Урядом прийнята постанова від 04 березня 2026 року №306 «Про затвердження Порядку та критеріїв визначення зон ризикованого землеробства» в якій визначення зон ризикованого землеробства здійснюється зокрема за критеріями: для територій ведення бойових дій - знаходження земельної ділянки в межах 20-ти та від 20-ти до 50-кілометрової зони від лінії державного кордону з державою-агресором та/або лінії зіткнення, а також територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

Наведене, надає підстави вважати, що землеробство може здійснюватися за земельній ділянці позивача, а неможливість його здійснення в силу вимог ч.6 ст. 672 ЦК України, має доводитися відповідачем.

Позиція відповідача, що ініціювання обстеження та розмінування земельних ділянок не є виключною компетенцією орендаря, а навпаки передбачає активні дії з боку місцевих державних адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також орендодавець в межах наділених прав власника земельної ділянки, не звертався до уповноважених органів з приводу обстеження належної її земельної ділянки, а сподівалася, що її права будуть реалізовані іншою особаю – орендарем, - має оцінюватися з точки зору захисту права власності у його (захисту) широкому змісту з застосуванням положень ст.1 Першого Протоколу Конвенції. Так, позивач, як власник земельної ділянки, вже протягом декілька років ( з 2023 р) позбавлений можливості отримувати дохід від своєї власності та розпоряджатися нею з метою отримання доходу, а дії апелянта, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про його пасивну поведінку у порушеному питанні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності підстав для розірвання договору оренди спростовуються вищенаведеним.

Щодо стягнення орендної плати за договором оренди

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, у відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у зв`язку з укладенням договору та прийняттям в користування об`єкта оренди виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Орендна плата відповідачем не сплачувалась за 2023 та 2024 роки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно розраховано суму заборгованості (19 901,70 грн.) ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» за період 2023-2024 роки за договорами оренди земельної ділянки, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про наявність підстав для застосування положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, як підстави для несплати орендної плати, звільнення від відповідальності спростовуються вищенаведеним.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 липня 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік